...
Активізація пізнавальної діяльності учнів на уроках фізики в умовах переходу на особистісно орієнтовані технології навчання (на прикладі вивчення розділу “механіка” PDF Печать E-mail

Дипломна робота
Активізація пізнавальної діяльності учнів на уроках фізики в умовах переходу на особистісно орієнтовані технології навчання (на прикладі вивчення розділу “механіка”)”


ЗМІСТ
ВСТУП..........................................................................................................3
РОЗДІЛ І. МОЖЛИВОСТІ ФІЗИКИ ЯК НАВЧАЛЬНОГО ПРЕДМЕТУ ДЛЯ ФОРМУВАННЯ ПІЗНАВАЛЬНИХ ІНТЕРЕСІВ УЧНІВ З ОГЛЯДУ ОСОБИСТІСНО ОРІЄНТОВАНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ.................................................................................................7
1.1. Пізнавальний інтерес – передумова активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках фізики...........................................................7
1.2 Концепції особистісно орієнтованого навчання............................17
1.3 Організація пізнавальної діяльності учнів на уроках фізики:......................................................................................................33
а) методичні різновиди проведення уроку......................................33
б) дидактичні особливості організації перевірки знань, умінь, навичок та домашніх завдань........................................................38
в)дидактичні ігри як засіб активізації пізнавальної діяльності учнів.................................................................................................45
г) евристична бесіда..........................................................................60
д) використання художньої літератури...........................................63
РОЗДІЛ ІІ. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ АКТИВІЗАЦІЇ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА УРОКАХ ФІЗИКИ......................................................................................................69
2.1 Підбір та систематизація завдань, спрямованих на активізацію пізнавальної діяльності учнів на уроках...............................................69
2.2. Методи, організація експериментального дослідження та аналіз його результатів......................................................................................75
ВИСНОВКИ...............................................................................................84
ЛІТЕРАТУРА.............................................................................................86
ДОДАТКИ..................................................................................................91

ВСТУП
Освіта завжди має на увазі можливості людини. Сьогодні необхідно думати про зміни, які трансформують світ і впроваджувати ці зміни у життя. Впродовж нашої історії ми вважали ресурсами ґрунти й каміння, землі й багатства, залишені в минулому. Але наше найбільше багатство лежить поміж нами: наш інтелект, геніальність, здатність людського розуму аналізувати, робити логічні висновки, узагальнення. Тому ми повинні усвідомити важливість освіти. Адже дуже сумнівно чекати від дитини успіхів у житті, якщо вона не мала можливості отримати хорошу освіту. Освіта залежить від одностайності вчителів, вільних від обмежуючих чинників позапрофесійного характеру, спільності батьків та прагнення дітей до знань.
Навіть зараз ми поводимося з освітою як з виробничим процесом, думаючи, що досить лише встановити правильні критерії оцінки знань, мати добру тарифікаційну шкалу оплати, встановити хороше співвідношення: вчитель – кількість учнів, як добре підготовлені учні відразу почнуть виходити зі стін наших шкіл. Однак потрібно діяти інакше.
Виникає необхідність фокусувати всю увагу на учнях, особливо звернутися до питання розвитку і формування пізнавальних інтересів учнів до науки.
Розв'язок нових задач, поставлених перед школою життям привів до пошуків нових форм організації навчальної роботи в школі, до нових методів навчання. За словами Верзіліна Н. М.: “урок – це сонце, навколо якого, як планети, обертаються всі інші форми навчальних занять”. Тому саме на уроці учитель повинен організувати таку діяльність, використати таку форму викладення матеріалу, щоб у учнів виникло здивування, захоплення, бажання його освоїти, зрозуміти, що в свою чергу веде до формування стійкого пізнавального інтересу.
Проблема активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів під час вивчення фізики є важливою і досить складною. Вивчення цієї проблеми, осмислення шляхів її розв'язання і визначило вибір теми дипломної роботи “Активізація навчально-пізнавальної діяльності учнів на уроках фізики в умовах переходу на особистісно орієнтовані технології навчання(на прикладі вивчення розділу “Механіка”)”, яка виконана відповідно до плану НДР кафедри методики викладання фізики і дисциплін технічно-освітньої галузі Кам'янець-Подільського державного педагогічного університету і виконувалась мною, починаючи з 3 курсу (2000 р.).
Фізика займає одне з останніх місць у рейтингу серед всіх шкільних предметів за рівнем зацікавленості учнів у їх вивченні. Як показує досвід майже третю частину учнів не цікавить фізика взагалі. І тому зараз на першому місці стоїть питання про пошук нових шляхів розвитку, формування і підвищення пізнавальних інтересів учнів. Саме з цією проблемою тісно пов'язана актуальність обраної теми. Адже учні будуть любити предмет, вчити його, захоплюватись ним лише тоді, коли їм буде цікаво. А зацікавити учнів – це обов’язок кожного вчителя. Ще А.Ейнштейн писав: “... якщо учитель поширює навколо себе подих нудьги, то в такому оточенні все зачахне; зуміє навчити той, хто навчає цікаво”. Саме тому необхідно застосувати на практиці різноманітні форми навчальної діяльності.
Об'єкт дослідження: процес навчально-пізнавальної діяльності учнів у навчанні фізики.
Предмет дослідження: активізація навчально-пізнавальної діяльності учнів з фізики на основі використання різноманітних дидактичних прийомів та методів.
Основною метою дослідження було обґрунтування і доведення того, що використання різних форм навчальної діяльності може привести до високих результатів як по обізнанності учнів (швидке засвоєння матеріалу і використання його на практиці), так і по формуванню нових умінь і навичок при нестандартних підходах, а також доведення того, що використання пізнавальних задач, проблемних ситуацій, ігрових форм на уроці - ключ до підвищення пізнавальної активності учнів, що веде у свою чергу до підвищення рівня зацікавленості учнів у навчально-пізнавальній діяльності.
Завдання дослідження полягало у з’ясуванні впливу цікавих форм навчальної діяльності на рівень пізнавальної активності, на рівень росту пізнавального інтересу.
Робоча гіпотеза: якщо навчально-пізнавальну діяльність постійно “підживлювати” новими нестандартними підходами та ігровими елементами, то навчання стає більш цікавим, глибоким і гнучким, а це веде до значного підвищення його результативності.
Новизна дослідження полягає у тому, що було досліджено і доведено практикою таку ідею: “Навіть здавалося б непривабливий навчальний матеріал можна представити на уроці в формі, яка породжує здивування, зацікавлення і бажання його освоїти”.
Практична цінність дослідження полягає в тому, що цікаві прийоми  можна використовувати у будь-яких класах. Звідси випливає можливість керування пізнавальною діяльністю учнів в навчанні фізики. Творчий підхід, вікторина, змагання, гра, конкурс, емоційність викладу – все це стимулює пошукову діяльність , підвищує інтерес, активність учнів.
Теоретико-методологічною основою дослідження обрано: сучасні методи навчання і виховання, принципи дидактики і педагогічної психології.
Під час проведення дослідження використовувались такі методи:
?    аналіз психолого-педагогічної та методичної літератури,
?    педагогічне спостереження за навчальним процесом;
?    бесіди;
?    анкетування;
?    інтерв'ювання;
?     педагогічний експеримент;
?     якісний і кількісний аналіз результатів педагогічного експерименту.
Апробація та впровадження результатів опрацювання та творчого осмислення сучасної педагогічної, психологічної та методичної літератури, перевірка гіпотези проводилась в ході педагогічної практики на четвертому і п'ятому курсах у Кам'янець-Подільській ЗОШ №15. Результати науково-методичного пошуку, здійснюваного автором обговорювались на звітних конференціях з педагогічної практики, на науково-методичній студентській конференції, на студентській науковій конференції за підсумками наукових дипломних робіт у 2002-2003 навчальному році.
Структура та обсяг роботи. Дипломна робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.
У вступі обґрунтовано вибір теми її актуальність, мета, завдання, об'єкт, предмет та методи дослідження, робоча гіпотеза, новизна та практична цінність роботи тощо.
У першому розділі “Можливості фізики як навчального предмету для формування пізнавальних інтересів учнів з огляду особистісно орієнтованих технологій навчання” подано критичний аналіз методичної літератури та педагогічного досвіду з обраної теми.
У другому розділі “Експериментальне дослідження активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках фізики” підібрані завдання, які розвивають інтерес, спонукають до пошуку, а також показано на прикладах, що використання навчального матеріалу та творчі задачі й завдання, які використовувались на уроках, сприяють активній діяльності усіх учнів. Також приведені особливості організації експерименту і результати, одержані після проведення інтерв'ювання, анкетування, контрольних зрізів, а також статичну обробку результатів.
У висновках сказано про ефективність даного дослідження та про його перспективи, обґрунтовано достовірність результатів.
Список використаних джерел містить 63 джерела.
Повний обсяг дипломної роботи складає 104 сторінки і містить 2 таблиці, 3 малюнки, 3 діаграми,4 додатки.

РОЗДІЛ І. МОЖЛИВОСТІ ФІЗИКИ ЯК НАВЧАЛЬНОГО ПРЕДМЕТУ ДЛЯ ФОРМУВАННЯ ПІЗНАВАЛЬНИХ ІНТЕРЕСІВ УЧНІВ З ОГЛЯДУ ОСОБИСТІСНО ОРІЄНТОВАНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ.
1.1. Пізнавальний інтерес – передумова активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках фізики.
У працях наших сучасників: науковців-методистів, учителів новаторів доведено, що пізнавальний інтерес – це потужний засіб, який дозволяє досягти не лише навчального ефекту (залучення в навчальну діяльність усіх чи більшої частини учнів, відмінне засвоєння матеріалу), а й ефекту виховного (становлення інтересу до навчання, розвиток самостійності, ініціативи, творчої активності, цілеспрямованості).
Навчання є основою формування пізнавального інтересу, бо в процесі навчання з одного боку, відбувається збагачення учня новими знаннями , а з іншого - в процесі активної пізнавальної діяльності розвиваються можливості школяра, завдяки чому він може самостійно і творчо не лише застосовувати і використовувати наявні знання, а й відшукувати нові, задовольняючи свою потребу в пізнанні, розвиваючи і збагачуючи цим пізнавальний інтерес.
Процес формування пізнавальних інтересів є цілеспрямованим керівництвом навчальною діяльністю учнів. Саме створення глибокого стійкого інтересу до предмету - одна з найважливіших професійних якостей учителя. Досягається вона через застосування системи методів, які активізують увагу й мислення учнів, прийомів, що викликають позитивні емоції. Сюди до таких прийомів відносять як традиційні, так і нетрадиційні форми навчання: проблемні ситуації, дидактичні ігри, евристичні бесіди, використання художньої літератури, парадоксів, задач-жартів і т. д.
Формування пізнавальних інтересів - процес тривалий. Дослідження Костюка Г.С. [30], Щукіної Г.І. [61;62], Акрітова Х.К. [1], Божович Л.М. [13] та інших виявили такі основні етапи процесу формування пізнавального інтересу:
1)Підготовка ґрунту для появи пізнавального інтересу - створення умов, які сприяють виникненню потреби в даних знаннях і відповідному виді діяльності.
2)Створення позитивного ставлення до навчального предмета і до діяльності.
3)Організація діяльності, за якої формується справжній пізнавальний інтерес.
Головна умова формування інтересу - це розуміння дитиною змісту І значення виучуваного. Для цього учитель повинен поставити перед собою чітку мету: в чому він повинен сьогодні переконати учнів, як розкрити їм значення даного питання в наш час і в найближчому майбутньому.
Друга важлива умова збудження інтересу — це наявність нового як у змісті виучуваного, так і в самому підході до його розгляду. Не можна повторювати відомі істини на одному й тому самому пізнавальному рівні треба розширювати горизонти пізнання учнів, вчити відшуковувати у добре відомому питанні нове, раніше не відоме, але істотне для глибшого розуміння матеріалу.
Третя умова формування інтересу - це емоційна привабливість навчання. Треба прагнути, щоб здобуті на уроках знання викликали в учнів емоційний відгук, активізувати їх моральні, інтелектуальні та естетичні почуття.
Емоції міцно пов'язані з образом, зокрема і в фізиці. Проте емоції викликаються не тільки образами, а й іншими засобами: посиленням суперечності в пізнавальній діяльності учня, впровадженням елементів дослідництва, успіхами в роботі, навчанні, різноманітністю видів навчальної роботи.
Дані спеціальних досліджень показують, що інтерес учнів збуджується і формується там, де вчитель не просто подає готові істини, а активізує їх пізнавальну діяльність, ставить перед потребою знайти відповідь на певне питання, включає у процес мисленого (а іноді досвідного) шукання цієї відповіді.
Четверта умова виховання інтересу – це наявність оптимальної системи тренувальних, творчих вправ і пізнавальних завдань до відповідної “порції” програмного матеріалу.
Можна викликати в учнів інтерес до будь-якого навчального предмету, якщо вміло використовувати можливості його змісту. Інтерес учнів до предмета підвищується, якщо використовувати цікавий матеріал, враховувати особистий досвід та інтереси учнів, встановлювати зв'язки нових знань з уже відомими, з життям, з сучасністю.
Учитель зацікавить учнів своїм предметом, лише дотримуючись продуманої методики ведення уроку або системи уроків. Навчання з високими творчими можливостями, чітке усвідомлення дітьми того, що вони повинні взнати, в чому переконатися, що зробити, завжди викликає стійкий інтерес. Урок цікавий, коли вчитель добирає й використовує дані (факти, цифри, малюнки, моделі, картини, колекції, досліди, описи, тощо), які вражають уяву учнів своєю незвичайністю. “Щоб збудити нашу увагу, предмет має являти собою для нас новину, але новину цікаву, тобто таку новину, яка доповнювала б, або підтверджувала, або спростовувала чи розбивала те, що вже є в нашій душі, тобто , одним словом, таку новину, яка що-небудь змінювала б у слідах, які в нас уже вкоренилися” [46, с.220].
Учні бажають знати більше, ніж у підручнику. Їм подобається на уроках досліджувати, міркувати, задавати питання і діставати відповіді, творчо осмислювати пройдене. “На уроці цікаво, коли знаєш, розумієш про що говорить вчитель, і працюєш. А якщо не працюєш, не розумієш, сидиш і мовчиш, - нудно”, - така характерна відповідь учнів. Дуже багато залежить від того, з чим учень сам прийшов на урок: від його готовності дізнатися про нове, від його інтересу до предмету, від його знань. У учня обов'язково потрібно підтримувати прагнення до творчості, а для цього слід так організовувати навчальний процес, створити таку атмосферу на уроці, щоб кожний відчував, що його праця - то частка, яка має неабияку роль. В процесі навчання вони повинні опановувати знання активно, тобто не тільки сприймати і запам’ятовувати подані їм факти, відомості, положення, а й осягати розумом їх суть, з’ясовувати взаємозв’язок і взаємозалежність явищ, що відбуваються в природі, явищ, які їх оточують. Справжнє засвоєння приходить тільки в результаті усвідомлення виучуваного матеріалу. Якщо учні не зацікавлені, не працюють самостійно в процесі навчання, не буде і самих знань.
Засвоєння знань учнями має бути процесом активної пізнавальної діяльності, в ході якої формується світогляд, розвивається їх мислення, самостійність, ініціатива.
Ефективність навчання фізики значною мірою залежить від того, наскільки учні активно працюють на уроці і вдома. Відомо, що навчання – це процес активної взаємодії вчителя і учня. Але дуже часто на уроках спостерігається активність лише самого вчителя. Він розповідає, пояснює, демонструє, звертаючись лише до окремих учнів, а більшість учнів у цей час є лише пасивними спостерігачами. За цих умов учитель не може розв’язати тих відповідальних завдань, які стоять перед школою на сучасному етапі її розвитку. Необхідно застосовувати такі форми і методи навчання, які б активізували пізнавальну діяльність учнів і створювали умови для розвитку їхніх індивідуальних здібностей.
Серед учених немає єдиного підходу до означення поняття пізнавальної активності учнів, а тому немає характерних ознак пізнавальної активності, критеріїв її визначення.[49, с.6].
Вчені Л.Аристова, Ю.К. Бабанський, М.Д. Бойправ, П.І. Зінченко, М.Й. Розенберг, Т.І. Шамова, Г.І. Щукіна та інші у своїх працях відзначають ті особливості пізнавальної діяльності школярів, які вказують на її активність. Зокрема, Л. Аристова вважає, що активність пізнавальної діяльності учня є однією із основних умов успішного засвоєння навчального матеріалу та розвитку інтелектуальних здібностей особистості. Він  може, наприклад, підкоряючись вимозі вчителя, читати книгу, дивитися на дошку і переносити все ним побачене в свій зошит, але при цьому нічого не пізнавати, оскільки він не виявляє перетворюючої дії до того, з чим він стикається, не намагається осмислити зв'язок побаченого, почутого з тим, що йому вже відомо, знайти в останньому нові ознаки.
Таким чином, за словами Л. Аристової, перетворююча діяльність учня щодо предметів і явиш є необхідною умовою його активної пізнавальної діяльності. Де немає перетворюючої діяльності учня, немає й активності пізнавальної діяльності. Учень, який лише відтворює ту чи іншу дію, наслідуючи кого-небудь або відтворюючи раніше відому йому дію, залишається пасивним.
В.С. Тюхтін бачить ознаки активності пізнавальної діяльності в можливості виходу за межу відображення прихованих суттєвих (закономірних) зв'язків речей, яке досягається чуттєво. Це, зокрема, поєднання, пов'язування різних чуттєвих образів, виклику з пам'яті потрібної інформації; наукове передбачення перебігу подій, процесів; свідома постановка не лише найближчої, а й віддаленої мети: вироблення планів діяльності, проектів споруд; втілення ідеальних моделей дій у практичні дії та ідеальних споруд — у дійсні; створення таких штучних предметів, які в готовому вигляді в природі не трапляються.
На думку Г. І. Щукіної, пізнавальну активність учня слід розглядати як особистісне утворення, яке виражає інтелектуальний відгук на процес пізнання, живу участь, мислительно-емоційну чуйність учня в пізнавальному процесі. Во¬на характеризується:

Дану роботу можна придбати по замовленню!

 

Яндекс.Метрика >