...
Цінні папери як біржовий товар PDF Печать E-mail

Цінні папери як біржовий товар


Цінні папери - грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових або інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.
Згідно із Законом України "Про цінні папери і фондову біржу" № 1201-ХІІ від 18 червня 1991 р. та доповненнями до нього до цінних паперів належать:
•    акції;
•    облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик;
•    облігації місцевих позик;
•    облігації підприємств;
•    казначейські зобов'язання держави;
•    ощадні сертифікати;
•    інвестиційні сертифікати;
•    векселі;
•    приватизаційні папери.
В більшості країн розрізняють грошові й інвестиційні (капітальні) цінні папери, що обертаються відповідно на грошовому ринку і ринку капіталів.
Грошові цінні папери - комерційні і фінансові векселі; банківські акцепти; короткострокові комерційні папери, що емітуються підприємствами і корпораціями; короткострокорі ощадні і депозитні сертифікати, що емітуються банками різних типів; казначейські векселі, що емітуються від імені уряду на термін до одного року. Головна особливість цих паперів полягає в тому, що вони можуть водночас виконувати і функції грошей (тобто бути кредитними грошима), і бути інструментом короткострокового інвестування капіталу з метою отримання прибутку. Всі угоди з грошовими цінними паперами здійснюються в межах кредитно-банківської системи.
До інвестиційних цінних паперів належать акції, коротко- і довгострокові облігації уряду, місцевих органів влади, банків і промислових корпорацій, паї кооперативів, інвестиційні сертифікати, іпотеки (заставні під нерухомість). Економічна роль інвестиційних цінних паперів полягає у створенні значних капіталів для фінансування виробництва шляхом акумуляції дрібних капіталів і заощаджень.
Інвестиційні цінні папери, у свою чергу, можуть бути борговими або частковими зобов'язаннями. Похідні від боргових чи часткових зобов'язань, або "гібридні", фінансові інструменти є цінними паперами другого порядку і виконують в основному посередницьку роль при здійсненні угод із первинними (борговими і частковими) цінними паперами. Часткові цінні папери підтверджують право
їхнього власника на частку в реальній власності.
Характерною ознакою всіх боргових зобов'язань є повернення (вкладений капітал повертається власнику після закінчення певного терміну) і фіксований прибуток. До боргових цінних паперів належать різноманітні види облігацій, сертифікати, іпотеки.
Цінні папери можуть бути шенними або на пред'явника.
Для реалізації цінних паперів на пред'явника досить простого пред'явлення і підтвердження прав власників (до них належать акції й облігації на пред'явника, прості складські свідчення (варранти), коносамент на пред'явника, пред'явницькі чеки та ін.).
Іменні цінні папери, якщо в них спеціально не зазначено, що вони не підлягають передачі, передаються шляхом повного індосаменту (передатним записом, який засвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи). До цієї категорії цінних паперів належать іменні акції, облігації та сертифікати.
Цінні папери за зовнішнім виглядом і способом випуску поділяються на основні, в яких записано основне майнове право або вимога, і допоміжні, що підтверджують додаткові права, вимоги й умови. Характерним прикладом допоміжних цінних паперів є купон, що дає право його власнику на періодичний прибуток у вигляді відсотка або дивіденда. Навіть якщо основний папір (акція або облігація) іменний, купон найчастіше видається на пред'явника. Допоміжні цінні папери обертаються на ринку незалежно від їх основного цінного паперу.
Залежно від характеру операцій і угод, а також мети випуску цінних паперів вони поділяються на комерційні папери, що обслуговують процес товарообігу і певні майнові угоди (векселі, чеки, коносаменти, складські і заставні свідчення, заставні та ін.), і фондові, які, у свою чергу, поділяються на папери, що обертаються на фондовій біржі, і папери, включені в позабіржовий обіг. Через позабіржовий ринок проходить основний продаж облігацій державних позик і акцій дрібних фірм, не включених у біржові списки. Позабіржова торгівля цінними паперами здійснюється за допомогою особистих і телефонних контактів, а також через електронний позабіржовий ринок, що включає в себе спеціальні комп'ютерні телекомунікаційні системи. В країнах з розвиненим фондовим ринком обсяги позабіржових угод у багато (часом у десятки) разів перевищують біржові обороти. Проте це не свідчить про незначущість біржового ринку, оскільки тільки на ньому представлені всі основні компанії країни.
Аналізуючи вимоги, яким повинен відповідати біржовий товар, легко переконатися в тому, що цінні папери є класичним біржовим товаром. До основних характеристик цінних паперів варто зарахувати їх масовість, стандартність і взаємозамінність. Цінні папери у великій кількості емітуються численними акціонерними товариствами, підприємствами та організаціями. Тому їх загальна маса, що обертається на ринку, є достатньо репрезентативною. Відповідність емітованих цінних паперів вимогам і параметрам, передбаченим чинним законодавством, робить їх взаємозамінними І стандартними в межах певних груп і видів цінних паперів. Особливо важливою обставиною, що характеризує одні цінні папери біржовим товаром на відміну від інших цінних паперів, є ідентичність кожної акції (облігації) одного випуску іншій, а також те, що їм належить певна частка в акціонерному (облігаційному) фонді. Цінні папери, що обертаються на фондовій біржі, мають ще одну властивість: змінюваність цін на ці папери, як правило, повинна бути постійною і мінімальною. Фондова біржа спроможна забезпечити саме таку концентрацію попиту і пропозиції цінних паперів, що дає можливість встановити ціни на них, які реально відбивають економічну ситуацію.
Біржова торгівля цінними паперами пов'язана з ризиком втрати прибутку, а можливо, й самого капіталу. Тому дуже важливо правильно оцінити біржові цінні папери за ризиками, які характерні для тих чи інших цінних паперів. За рівнем ризику цінні папери можна розмістити, виходячи з принципу, що вища дохідність, то більший ризик; і що вища гарантована дохідність (надійність) цінного паперу, то нижчий ризик (рис.27).
Основні ознаки цінних паперів, якими здійснюється торгівля на біржах:
• вільна купівля-продаж без обмежень з боку органу (емітента), що випустив цей цінний папір;
• надійність емітента, його беззбиткова діяльність і виконання узятих ним зобов'язань;
• розмір компанії-емітента,  кількість акцій,  облігацій,  що перебувають у вільному обігу. Ризик

Біржовий ринок, як уже зазначалося, є складовою цілісної системи фондового ринку. Учасники ринку цінних паперів - це фізичні особи або організації, які продають, або купують цінні папери, або обслуговують їх обіг та розрахунки за ними. Учасники біржового ринку вступають між собою в певні економічні взаємовідносини з приводу обігу цінних паперів [4; 35; 54; 61]. Основні учасники ринку цінних паперів:
•    емітенти;
•    інвестори;
•    фондові посередники;
•    організації, що обслуговують фондовий ринок;
•    державні органи регулювання і контролю.
Охарактеризуємо детальніше окремих учасників ринку цінних паперів. Почнемо з емітентів, оскільки вони першими виходять на ринок, пропонуючи на продаж власні цінні папери.
Емітентом цінних паперів є держава в особі центрального або місцевого органу влади (управління) або юридична особа (підприємство, установа, організація, компанія), що випускає (емітує) цінні папери і несе зобов'язання за ними перед власниками цінних паперів. Відповідно до чинного законодавства в Україні емітентами можуть бути державні органи, органи місцевої адміністрації, підприємства та інші юридичні особи (включаючи спільні й іноземні підприємства), а також фізичні особи, зареєстровані на території України. Неодмінною умовою допуску емітента на фондовий ринок є державна реєстрація його правового статусу. Здійснення випуску та обігу цінних паперів як виключної діяльності допускається на основі дозволу, що видається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
Інвестор - юридична або фізична особа, що придбала цінні папери від свого імені і за свій рахунок з метою одержання прибутку відповідно до чинного законодавства. Інвесторами можуть бути не тільки вітчизняні юридичні і фізичні особи, а й іноземні. Інвестори поділяються на:
• індивідуальні (приватні особи);
• корпоративні (підприємства, організації, установи тощо);
• інституціональні.
Серед перелічених найбільшою і впливовою є група інституціо-нальних інвесторів. Інституціональними інвесторами можуть бути різноманітні фінансові інститути: пенсійні фонди, страхові компанії, траст-компанії. З одного боку, вони залучають кошти своїх клієнтів, з
другого - значну частину залучених коштів з урахуванням інтересів клієнтів інвестують у різноманітні фондові цінності.
Інституціональними інвесторами на ринку цінних паперів можуть бути компанії споживчого кредиту, кредитні спілки, а також численні інвестиційні фонди. Інвестиційні фонди, випускаючи власні акції і продаючи їх населенню, вкладають кошти, отримані від продажу власних акцій, у цінні папери держави й інших підприємств від імені фонду, тобто формують власний портфель цінних паперів. Прибуток інвестиційного фонду залежить від того, наскільки ефективно його керуючі формують інвестиційний портфель і оперують ним. Доходи за акціями прямо залежать від розміру сукупного прибутку інвестиційного фонду. Цей прибуток після покриття всіх витрат фонду і збитків, пов'язаних з інвестиційним ризиком, розподіляється як дивіденди власникам акцій інвестиційного фонду.
І емітенти, і інвестори, як правило, рідко виходять на фондовий ринок самостійно, а здебільшого даються до допомоги фахових посередників.
Фахові посередники на ринку цінних паперів:
• фінансові брокери;
• інвестиційні консультанти;
• інвестиційні компанії, що поєднують функції фінансового посередника та інституціонального посередника.
Крім того, на ринку цінних паперів як фахові посередники можуть діяти і комерційні банки.
Фінансовий брокер на ринку цінних паперів бере участь в угодах купівлі і продажу цінних паперів за рахунок і за дорученням клієнта на підставі договору-доручення.
Інвестиційний консультант в угодах з цінними паперами не бере участі, а лише надає клієнтам консультаційні послуги з питань випуску й обігу цінних паперів.
Спектр діяльності інвестиційної компанії набагато ширший: вона організовує випуск цінних паперів і видає гарантії щодо їх розміщення на користь третіх осіб; вкладає кошти в цінні папери, купуючи їх від свого імені і за свій рахунок. Інвестиційні компанії формують
свої ресурси тільки за рахунок власних коштів, а власні цінні папери вони розміщують тільки серед юридичних осіб. Інвестиційним компаніям заборонено продавати власні цінні папери населенню, але вони мають право надавати йому брокерські і консультаційні послуги.
Діяльність комерційних банків як фахового посередника на ринку цінних паперів регулюється Законом України "Про банки і банківську діяльність". Конкретний перелік послуг і операцій з цінними паперами, що їх здійснює банківська установа, передбачений її статутом.
Будь-який інвестиційний інститут може діяти на ринку цінних паперів як фаховий посередник тільки на основі ліцензії, виданої йому в порядку державної реєстрації.
Численні інвестиційні посередники формують ринкову інфраструктуру фондового ринку, невід'ємною частиною якого є також фондова біржа.
Учасників біржової торгівлі цінними паперами потрібно відрізняти від учасників біржових угод. У фондовій угоді, незалежно від того, укладена вона в біржовому залі чи поза ним, завжди задіяні три сторони - продавець, покупець, посередник. А в біржових торгах беруть участь головним чином посередники. Операції на фондовій біржі можуть здійснювати тільки її члени.
У біржових торгах, крім брокерів і дилерів, бере участь ще й маклер. До його функцій входять збирання заявок, їх узагальнення, класифікація, котирування цінних паперів і оголошення їхнього курсу.
Існує кілька варіантів взаємодії продавців і покупців з посередниками. Наприклад, один посередник може привести і покупця, і продавця; продавця і покупця знаходять різні посередники, а потім обидва посередники зустрічаються на біржі та ін.



"Біржовий ринок Солодкий М. О."

 

Яндекс.Метрика >