...
КУРСОВА РОБОТА: "ВИНИКНЕННЯ, ЕТАПИ ТА ОСНОВНІ КОНЦЕПЦІЇ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ" PDF Печать E-mail


ЗМІСТ

Вступ    3

Розділ 1. Економічна думка стародавнього світу та середньовіччя    6
1.1. Економічна думка стародавнього Сходу    7
1.2. Економічна думка Античного світу    14
1.3. Економічна думка середньовіччя    24

Розділ 2. Аналіз зародження та розвитку економічної теорії як науки    34
2.1. Меркантилізм та класична політична економія    34
2.2. Основні школи та напрями в економічній теорії ХІХ ст.    41
2.3. Економічна теорія ХХ ст.. Сучасні школи в економічній науці    50

Розділ 3. Розвиток економічної думки в Україні    57

Висновки    64

Список використаної літератури    66



Вступ
Економічне життя суспільства є надзвичайно багатогранним. Його вивчає система економічних наук, які включають науки про за¬гальні закони економічного розвитку, галузеві економічні науки, науки, що розглядають конкретні економічні процеси та явища, на¬уки про народне господарство.
Кожна з них має свій предмет, своє коло досліджуваних питань. Першість серед усіх економічних наук належить економічній теорії (політичній економії). Політична економія як наука склалась у XVII ст. Вона є результатом тривалого історичного розвитку економічної думки.
Економічна думка зародилась у глибокій давнині і пройшла складний шлях від емпіричного розуміння економічних явищ до формування наукових теорій. Очевидно, уже в первісному суспіль¬стві люди замислювались над економічними явищами. Але ці їхні погляди ще не складалися в будь-яку систему. Перші спроби систе¬матизації економічних поглядів можна віднести до стародавньої до¬би й середньовіччя. Проте й вони ще не склались у наукові системи.
Економічні знання стали самостійною галуззю досліджень у XVI—XVII ст. — в епоху меркантилізму, хоч і тоді дослідники займалися аналізом тільки окремих економічних проблем.
Меркантилістів цікавили, зокрема, питання визначення суті багатства, яке вони ототожнювали із золотом і сріблом, регулювання зовнішньої торгівлі з метою забезпечення припливу дорогоцінних металів у країну, заохочення експорту, протекціоністські тарифи на імпортні товари тощо.
Із плином часу формуються соціалістичні ідеї. Виникає утопічний соціалізм, з'являється марксизм, який проголошує себе науковим соціалізмом.
Починаючи з 70-х років XIX ст. економічна думка стає репрезентованою, з одного боку, історичною, а з іншого — суб'єктивно-психологічною школою, яка ознаменувала розвиток політичної економії на нових, маржинальних (граничних) засадах. На цих засадах наприкінці XIX ст. формується неокласичний напрям економічної думки, з по¬явою якого зв'язане становлення мікроекономіки.
Новим етапом розвитку політичної економії стала поява у 30-х роках так званого кейнсіанства.
Кейнсіанці, на відміну від неокласиків — прихильників економі¬чного лібералізму, на перший план висувають проблему регулюван¬ня ефективного попиту. З появою кейнсіанства зв’язане також формування нового розділу економічної науки — макроекономіки.
Неокласичний напрям і кейнсіанство з моменту їхньої появи і до наших днів пройшли складний еволюційний шлях, по черзі виходя¬чи на перший план і в економічній теорії, і в економічній політиці.
Зрештою, не можна обминути процес історичного розвитку економічної думки в нашій країні. Тривалий час українська економічна думка взагалі не досліджувалась, а видатні українські економісти оголошувались російськими і вивчались у відповідному контексті єдиного суспільно-економічного простору.
Мета курсової роботи – теоретично обґрунтувати та проаналізувати історичні етапи та основні концепції розвитку економічної теорії.
Завдання 
1.    Ознайомити з основними історичними етапами та шляхами розвитку економічної теорії.
2.    Розкрити основні поняття “меркантилізм”, “маржиналізм”, “кейсіанство” та “неокласицизм” на різних етапах.
3.    Визначити найбільш ефективні методи і прийоми формування економічної теорії як науки.
Об'єкт дослідження – процес формування економічної думки на різних історичних етапах.
Предмет дослідження – думки, школи та основні концепції розвитку економічної теорії.
Методи – літературний аналіз, синтез історичний даних, дослідницько-порівняльна характеристика різних авторських джерел, дидактичне співставлення подій.

Розділ 1. ЕКОНОМІЧНА ДУМКА СТАРОДАВНЬОГО СВІТУ ТА СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ
Історія економічної думки бере свій початок у глибокій давнині. Уже первісні люди мали якісь зачатки господарських знань, котрі були результатом осмислення виробничого досвіду. З розвитком су¬спільства виникали ширші уявлення про економічні відносини, з'явилися окремі висловлювання, ідеї економічного характеру. Вони стали складовою архаїчного мислення і дійшли до нас в усній твор¬чості стародавніх народів, релігіях, міфах, легендах та переказах, а пізніше знайшли своє відображення у писемних творах.
З часом окремі мислителі спробували проаналізувати характерні риси господарських явищ. Проте їхні економічні погляди ще не відо¬кремилися в якусь самостійну галузь знань. Певні економічні питання (наприклад, опис виробничого досвіду, поради щодо організації та ве¬дення господарства, характеристика економічної політики держав та економічного змісту реформ різних правителів тощо) було відображе¬но, головне, у документах нормативного характеру, що регламентували господарську діяльність, економічні відносини між громадянами, а також у творах стародавніх авторів. У процесі історичного розвитку формується економічне мислення, а окремі висловлювання, поодинокі ідеї переростають у систему економічних знань, в економічні вчення. Це започаткувало етап виникнення та становлення економічної науки [9; 15].
Немає сумніву, що вивчення економічної думки слід розпочина¬ти з часів появи людського суспільства. Проте нині досліджено ли¬ше ті економічні погляди та ідеї стародавнього світу, які було ви¬кладено в писемних джерелах. Тому огляд історії економічної думки починається з характеристики економічних уявлень народів періоду стародавніх цивілізацій.
Ясна річ, економічна думка стародавнього світу відображала стан соціально-економічного та політичного розвитку тогочасних су¬спільств. Деякі з них були суспільствами азіатського способу виробни¬цтва (держави стародавнього Сходу), інші — суспільствами античного способу виробництва (Стародавня Греція та Стародавній Рим). Відмінності між ними й визначали особливості їхньої економічної думки.

1.1. Економічна думка стародавнього Сходу
Писемні джерела, на підставі яких можна досліджувати економічну думку стародавнього Сходу, — це, як правило, зведення законів, (юридичні акти, документи господарської звітності та твори про управління державою й державним господарством. Тому багато з них мають нормативний характер і відображують позицію насампе¬ред правлячих верств — фараонів, царів, вельможних придворних та чиновників. Економічному знанню притаманні догматизм, апріор¬ність і значною мірою символізм. Незважаючи на це, давньогрецькі мислителі згодом намагалися осягнути та використати ці знання. Найважливіші економічні ідеї народів стародавніх цивілізацій неодноразово коментували й розвивали наступні покоління, саме їх було покладено в основу економічних поглядів учених середньовічного Сходу. Тоді ж (починаючи з IV тисячоліття до н.е.) були започатко¬вані конкретні економічні науки (статистика, облік та аналіз госпо¬дарської діяльності, управління і т. ін.), які набули дальшого розвит¬ку в античному періоді (І тисячоліття до н.е. — IV століття н.е.).
Одні з перших відомих нам пам'яток економічної думки нале¬жать до епохи Стародавнього Єгипту. У них знайшли відображен¬ня численні питання організації та управління державним господар¬ством, а також уявлення стародавніх єгиптян про власність, рабство, товарно-грошові відносини. Про економічну думку Стародавнього Єгипту можна довідатися насамперед з творів державних чиновни¬ків (писарів). До нашої доби дійшли «Повчання гераклеопольського царя своєму синові Мерікара», «Проречення Іпусера», «Пророцтво Неферті», «Повчання Ахтоя, сина Дуауфа, своєму синові Піопі», різ¬ні адміністративно-господарські та юридичні документи.
У Стародавньому Єгипті здійснювався ретельний облік трудових та матеріальних ресурсів. Тому періодично проводилися переписи населення з урахуванням вікових і професійних особливостей, скла¬далися земельні кадастри, обліковувалась худоба та інші матеріальні ресурси. Адміністративно-господарські документи характеризують організацію та управління державним (царсько-храмовим) госпо¬дарством, організацію праці царських ремісників (майстрів) та зем¬леробів — безпосередніх виробників матеріальних благ у староєгипетському суспільстві.
Важливе місце у давньоєгипетській літературі належить повчанням — творам дидактичного характеру, в яких розглядаються пи¬тання управління державним господарством на найрізноманітніших його рівнях. Так, наприклад, «Повчання гераклеопольського царя своєму синові Мерікара» (XXII ст. до н.е.) дає уявлення про полі¬тичні та економічні функції фараона — глави держави, про класовий характер староєгипетської влади. Автор говорить про необхідність ворожого ставлення до незаможних та придушення натовпу, з одно¬го боку, і возвеличування, нагородження царем своїх вельмож, жер¬ців — з іншого. Тоді вони працюватимуть задля царя як один загін і не буде серед них бунтарів. У «Повчанні Ахтоя, сина Дуауфа, своєму синові Піопі» (XXI — XVIII ст. до н.е.) не тільки узагальню¬ється життєвий досвід, а й описується соціальна структура Стародавнього Єгипту. При цьому оспівується та прославляється професія писаря (чиновника), яка давала змогу посісти високе місце в ієрар¬хічній державній системі. Ідеться про привілеї, незалежність, за¬гальне пошанування посади писаря, яку можна було отримати лише після підготовки в спеціальній школі писання.
Заслуговують на увагу такі пам'ятки економічної думки Стародавнього Єгипту, як «Проречення Іпусера» (відома копія початку XVIII ст. до н.е.) та «Пророцтво Неферті». Вони розповідають про соціальний переворот, що стався у XXIII—XXI ст. до н.е., описують розпад централізованої системи управління, розкрадання податко¬вих декларацій, знищення сувоїв законів судової палати та ін. Лихо для держави — порушення суворої регламентації господарства, брак контролю за діяльністю виробників та бездіяльність чиновників. У цих творах всіляко обстоюється ідея централізму, єдності давньо¬єгипетської держави — надійної запоруки порядку в країні та стабі¬льних доходів чиновників державного апарату [9; 18].

Дану роботу ви можете отримати по замовленню!

 

Яндекс.Метрика >