...
Історія Зеленої книги України PDF Печать E-mail

Історія Зеленої книги України

·  Історія Зеленої книги Украйни

·  Модельна структура Зеленої книги України

·  Основні принципи та положення ведення Зеленої книги України

·  Положення про Зелену книгу України

Ідея створення "Зеленої книги" була започаткована в Україні. Історія її втілення пройшла два етапи науковий та нормативно-правовий.
Поняття "охорона рідкісних фітоценозів" в науковому сенсі виникло набагато пізніше поняття "охорони рідкісних видів рослин" і належить до вчення про фітоценофонд. Зараз воно знаходиться на етапі активної охорони фітоценофонду, завданням якого має бути збереження фітоценотичної різноманітності в процесі філоценогенезу в різних екологічних умовах.
Як відомо, дана проблема почала дискутуватися ще з початку 60-х років Вперше теоретично обгрунтував необхідність охорони типових корінних фітоценозів нарівні з рідкісними Є М Лавренко. Згодом таку точку зору ми зустрічаємо в геоботанічних працях вчених сусідніх з Україною центральноєвропейських країн, зокрема Польщі, Угорщини, Чехословаччини.
Статус рідкісних фітоценозів визначається і відомими російськими ботаніками [Колесников, Семенова-Тян-Шанская, 1974, Колесников, 1976].В Україні С М Стойко вперше публікує список рідкісних рослинних угруповань Українських Карпат, що підлягають охороні. Російські геоботаніки П.Л.Второв, Б.П.Степанов [1978] вперше піднімають питання про необхідність створення "Красной книги редких и исчезающих растительных сообществ СССР". Основна увага приділяється фітоценозам, які мають у своєму складі релікти та ендеми. Паралельно в лісознавстві пропонується охороняти фітоценози, види яких мають генетичну та селекційну цінність у практичному лісівництві. Поступово ця проблема захоплює все більше і більше вчених різних регіонів колишнього Радянського Союзу.
У 1983 році на VII з'їзді Всесоюзного ботанічного товариства запропоновано виділяти сім категорій унікальних, рідкісних і типових фітоценозів, що потребують пасивної охорони чи регулювання за допомогою різних господарських активних методів. На цьому ж з'їзді українськими вченими Ю. Р. Шелягом-Сосонком та Т. Л. Андрієнко був представлений проект Зеленої книги України і нарешті у 1987 році, Зелена книга України була видана у вигляді монографії і відтоді ж стала історичною віхою у розвитку світової синфітосозології. До неї увійшли 127 рідкісних, зникаючих і типових фітоценозів різного синтаксономічного рангу. Це угруповання з домінуванням або співдомінуванням рідкісних, реліктових та ендемічних видів, а також ценози, які мають важливе значення для лісового та сільського господарства.
Лише через дев'ять років подібна книга створена для Сибіру [1996] Останнім часом почалося складання списків рідкісних рослинних угруповань для окремих природно-географічних регіонів. За типологічним принципом для відбору до нового видання Зеленої книги України вперше публікуються списки рідкісних асоціацій лісів у межах всієї України. Ю. Р. Шеляг-Сосонко та Т. Л. Андрієнко висунули ідею створення Зеленої книги Європи, яку мають підтримати синфітосозологи України і обговорити на міжнародному рівні
На основі наукових результатів вчених Зелена книга України поступово здобуває своє нормативно-правове утвердження. На сьогодні й ідеологія знайшла своє втілення у цілому ряді прийнятих законодавчих та нормативних документів
В юридичній літературі вперше це поняття згадується в Програмі перспективного розвитку заповідної справи в Україні ("Заповідники"), затвердженій постановою Верховної Ради України від 22 вересня 1994 року, де наголошується на значенні Зеленої книги України як монографічного видання. Тут же вказується, що одним із критеріїв розширення географічної мережі природно-заповідного фонду мають стати мінімально антропогенно порушені землі, на яких широко представлені рідкісні рослинні угруповання, занесені до Зеленої книги України В програмі «Заповідники» визначається стратегічне завдання "розробити і прийняти законодавчі акти про рослинний світ та про систему територій, що особливо охороняються, надати переліку рідкісних та таких, що перебувають під загрозою зникнення, рослинних угруповань ("Зелена книга України") нормативного характеру, забезпечити його офіційне видання"
На основі даної програми було розроблене Положення про Зелену книгу України, яке затверджене наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 19 лютого 1997 року і 28 березня 1997 року зареєстроване в Міністерстві юстиції України і таким чином набуло статусу державного документу. В цьому ж році вийшла у світ перша Національна доповідь України про збереження біологічного різноманіття. В ній акцентується, що Зелена книга України [1987] є унікальною у світовій практиці розробкою, у ній використано новий концептуальний підхід до збереження бірізноманіття з наголосом на його ценотичному аспекті, і окреслюється. Найважливішими наступними кроками у цій сфері буде вжиття нагальних практичних заходів щодо охорони та відтворення видів тварин і рослин, насамперед рідкісних і тих, що знаходяться під загрозою зникнення та збереження рослинних угруповань.
В Концепції збереження біологічного різноманіття України, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1997 року наголошується, що бюрізноманіття є національним багатством України, яке забезпечує екосистемні та біосферні функції живих організмів, їх угруповань та формує середовище життєдіяльності людини. Разом з тим перед суспільством постановою визначено одне із пріоритетних завдань у цій сфері - розробити геоінформаційні системи, насамперед щодо видів рослин та тварин, внесених до Червоної книги України, і рослинних угруповань, внесених до Зеленої книги України. На основі сукупності ендемічних видів рослин та їх угруповань виділяються також водно-болотні угіддя загальнодержавного значення, що закріплено постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1999 року "Про затвердження Положення про водно-болотні угіддя загальнодержавного значення".
Законом України "Про рослинний світ", прийнятим Верховною Радою України 9 квітня 1999 року, вперше у правовій сфері подано визначення природних рослинних угруповань як сукупностей видів рослин, що зростають в межах певних ділянок та перебувають у тісній взаємодії як між собою, так і з умовами довкілля. Цим надзвичайно важливим документом передбачені також інші норми. Зокрема, фітоценози є об'єктами регулювання суспільних відносин у сфері охорони, використання та відтворення рослинного світу. Рідкісні і такі, що перебувають під загрозою зникнення, та типові природні рослинні угруповання, занесені до Зеленої книги України належать до природних рослинних ресурсів загальнодержавного значення і на них поширюється діяльність щодо збереження умов їх місцезростання. Тому потребують дозволу на спеціальне використання природних рослинних ресурсів власники та користувачі земельних ділянок, на яких знаходяться об'єкти рослинного світу, занесені до Зеленої книги України. При цьому вказуються шляхи відтворення рідкісних фітоценозів.
Рідкісні і такі, що перебувають під загрозою зникнення, та типові природні рослинні угруповання підлягають охороні на всій території України і заносяться до Зеленої книги України. Порядок ведення Зеленої книги України визначається Положенням про неї, яке затверджується Кабінетом Міністрів України. Цим законом передбачений також облік природних рослинних угруповань, який ведеться в обсязі Державного обліку та кадастру рослинного світу.
Законом України "Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки" від 21 вересня 2000 року так само як і програмою "Заповідники" до основних завдань віднесено: формування нових ділянок для забезпечення середовищ існування природних рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги України. На територіях елементів національної екологічної мережі (природні регіони, природні коридори, буферні і відновлювальні зони) має бути забезпечено проведення спеціальних заходів, спрямованих на запобігання знищенню чи пошкодженню природних ландшафтів, природних рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги України, поліпшення середовищ їх існування, створення належних умов для розмноження у природних умовах та для розселення. Інвентаризація рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги України, передбачено науковою частиною вищезазначеної програми.
У 2002 році виходить у світ монографія "Зелена книга України. Ліси." У цьому ж році затверджено нове Положення про Зелену книгу України, текст якого наводиться у даному виданні.
Таким чином, Зелена книга України - це не тільки наукове видання, але й офіційний державний документ. Тому необхідно консолідувати зусилля всіх синфітосозологів держави та зацікавлених працівників Мінекоресурсів України, щоб впровадити в практику збереження рослинних угруповань Зеленої книги України.
Модельна структура Зеленої книги України
Зелена книга України має містити відомості про сучасний стан рідкісних рослинних угруповань та заходи щодо їх збереження і науково-обгрунтованого відтворення. Зелена книга України як юридичний документ повинна складатися з двох структурних частин:

O довідкового апарату правового, та іншого загальноінформаційного змісту, який включатиме постанову Кабінету Міністрів України про затвердження Положення про Зелену книгу України, власне Положення про Зелену книгу України, склад Національної комісії з питань ведення Зеленої книги України, алфавітні покажчики українських та латинських назв рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги України, список рідкісних рослинних угруповань, що підлягають охороні на європейському рівні, список середовищ існування рослинних угруповань за Бернською конвенцією, які зростають в Україні, список оселищ існування рослинних угруповань за Бернською конвенцією, які занесені до Зеленої книги України, додатки, фото тощо. Це видання повинно мати електронну версію з відповідним розміщенням в Інтернеті.

O науково-методичного апарату, який складатиметься з розділів "Наукові основи визначення рідкісних рослинних угруповань" та "Синфітосозологічна характеристика рідкісних рослинних угруповань".
В передмові до цього видання звертається увага на концептуальні засади охорони всього фітоценофонду, значення рослинного покриву, зокрема рідкісних фітоценозів на сучасному етапі формування фітосозологічної концепції, історія становлення Зеленої книги України, її вітчизняної та міжнародної нормативно-правової бази, основні принципи та критерії створення Зеленої книги України.
В розділі "Наукові основи визначення рідкісних рослинних угруповань" подаються принципи, методи та механізм виділення рідкісних фітоценозів, обґрунтовуються форми та режими їх охорони, характеризується схема визначення синфітосозологічних категорій, класів та індексів.
В розділі "Синфітосозологічна характеристика рідкісних рослинних угруповань" наводяться окремо статті про рідкісні фітоценози рослинних формацій в обсязі основних типів рослинності домінантної класифікації в такому порядку: лісового, чагарникового, чагарничкового, степового, лучного, болотного, водного та інших. Назви фітоценозів вказуються за колективною працею «Продромус растительности Украины" [1991]. Кожна стаття супроводжується наступною інформацією.
Назва синтаксону - подається українською і латинською мовами. Рідкісні фітоценози в Зеленій книзі можуть бути представлені синтаксонами різного рангу (асоціації, групи асоціацій, класи асоціацій, субформації, формації). При цьому, якщо синтаксони вищого рангу, ніж асоціація, слід наводити повний склад рідкісних асоціацій, які він об"єднує.
Синфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус - показники величин раритетності рослинного угруповання. Індекс визначається математичним шляхом. Чим вищий показник індексу, тим нижче число класу, а рослинне угруповання має вище синфітосозологічне значення. За статусом фітоценози поділяються на зниклі, зникаючі, вразливі, рідкісні, невизначені і типові фітоценози. Ці показники є визначальними у нарахуванні штрафів за заподіяну шкоду рослинним угрупованням та встановленні для них системи режимів охорони, наприклад, деякі зникаючі угруповання потребують режиму абсолютної охорони, а у разі доцільності регулятивних заходів необхідно мати кваліфіковане наукове обґрунтування.
Поширення в Україні - вказуються ботаніко-географічні або фізико-географічні регіони з уточненими географічними назвами конкретних місцезростань рідкісних рослинних угруповань.
Екологічні умови - зазначаються основні екологічні параметри місцезростань угруповань та , відмічаються їх особливості.
Біотоп - наводяться відомості про приналежність рослинного угруповання до біотопу за класифікацією екосистем "Соrinе" та відповідно до переліку оселищ існування за Бернською конвенцією, помішуються деякі показники.
Фітоценотична значущість - характеризуються типи асоційованості популяцій домінуючих видів у фітоценозі. Унікальний тип асоційованості характеризує поєднання домінантів, які за генетичними, фенотипічними та іншими ознаками, а також екологічною приуроченістю відрізняються від типових зональних домінантів. Рідкісний тип асоційованості характеризує поєднання домінантів, де один з них є або реліктовим, ендемічним чи видом з Червоної книги України, або широко розповсюдженими видами різних елементів флор, відмінних за екологічною приуроченістю.
Фітосозологічна значущість - характеризується фітоценоз з позицій наявності у ньому домінантів, які охороняються на юридичній підставі на континентальному чи національному рівнях, або наявності цінності (історична, екологічна тощо) фітоценозу в цілому.
Ботаніко-географічна значущість - характеризується поширення домінуючих видів фітоценозу на території України.
Ценотична будова та флористичне ядро - подається коротка характеристика вертикальної і горизонтальної структури фітоценозів та флористичного ядра, що виражається у наведенні основних видів рослин, які відіграють визначальну роль у формуванні фітоценозу
Потенціал відновлюваності - характеризується здатністю домінантів до природного відновлення в конкретних екологічних умовах та в залежності від їх біологічних особливостей.
Режим охорони - пропонується залежно від динамічного стану фітоценозів, екологічних умов, антропотолерантності та ступеню їх порушеності визначити систему созотехнічних заходів, яка б дозволила в максимальній мірі підтримати функціонування раритетних фітоценозів.
Мотиви і забезпеченість охороною - визначаються мотиви охорони, вказуються території природно-заповідного фонду України, в яких даний раритетний фітоценоз зберігається, або відмічається, що раритетний фітоценоз охороною не забезпечений чи експлуатується.
Біотехнічні і созотехнічні рекомендації - подаються пропозиції щодо найкращого збереження раритетних фітоценозів, поліпшення, відтворення чи раціонального їх використання, проведення постійного спостереження (моніторингу) за їх станом, необхідності наукових досліджень з метою розробки додаткових наукових основ охорони цих фітоценозів та поліпшення їх середовищ існування і встановлення правового статусу.
Джерела інформації - наводиться список літератури, інших бібліографічних джерел, з яких можна почерпнути інформацію щодо даного раритетного фітоценозу.
Картосхема - наводиться топографічна основа (масштаби 1:10 000 000 для рівнинних теренів, 1:300 000 - гірських країн) території України з позначенням на ній різними символами поширення рідкісного фітоценозу. На цій основі відображається гідрографічна мережа, пуансони і назви обласних центрів. Для уникнення перевантаження вибирають такі умовні позначення: точкове -позначення окремих місцезростань; лінійне - межі поширення; просторова штриховка - позначення суцільного поширення рослинних угруповань. Умовні позначення до карт розміщуються на окремому аркуші.
Основні принципи та положення ведення Зеленої книги України
Друге наукове видання "Зеленої книги України" стане базовим для підготовки його офіційної версії, яка матиме безперечно важливе практичне значення. Цей документ функціонуватиме в країні за суспільними законами. Першочерговою теоретико-методологічною основою цих законів насамперед мають бути основні принципи, на яких базуватимуться основні положення ведення Зеленої книги в Україні. Ведення Зеленої книги України - це організаційна система напрямів, дій, функцій та інших суспільних механізмів, що інтегруються на забезпечення збереження рослинних угруповань, які мають правовий захист. До основних принципів пропонується віднести наступні.
Принцип централізованого управління ведення Зеленої книги України передбачає узагальнення і вироблення єдиних централізованих управлінських рішень для впровадження їх національними, регіональними та іншими зацікавленими сторонами процесу функціонування даного документу в державі.
Принцип координації дій базується на різносторонній співпраці суб"єктів ведення Зеленої книги України на різних рівнях державної влади із широким залученням наукової, освітньої та природоохоронної громадськості.
Принцип пріоритетності наукової ініціативи передбачає оперативне впровадження нової наукової інформації в систему ведення, контролю за обліком та кадастром рідкісних рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги України.
Принцип обов'язковості інформування громадськості про стан ведення Зеленої книги України повинен втілюватися на основі базових, кадастрових та моніторингових матеріалів про стан і динаміку рідкісних рослинних угруповань, занесених до цього видання.
Принцип необхідності обліку, кадастру та моніторингу рідкісних рослинних угруповань розглядається як складова частина державних кадастрових та моніторингових систем рослинного світу в цілому, галузевих систем (лісових, земельних, водних тощо), мережі природно-заповідного фонду та екомережі на різних рівнях їх організації.
Принцип зацікавленості та відповідальності землекористувачів за збереження рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги України, базується насамперед на дотриманні правових норм, фінансово-економічних важелях, особистій ініціативі та професійному забезпеченні режимів охорони шляхом підвищення їх екологічної свідомості, загальної ботанічної та природоохоронної освіченості.
Принцип відповідності міжнародним вимогам означає, що ведення Зеленої книги України має бути максимально адаптоване до близьких за значенням документів міжнародного екологічного права. Цей принцип забезпечує входження України в міжнародну систему збереження рослинного світу, зокрема його рідкісних фітоценозів, що мають передусім світове значення. Можливі також інші додаткові принципи.
Положення про зелену книгу України1. Зелена книга України (далі - Зелена книга) є офіційним державним документом, в якому зведено відомості про сучасний стан рідкісних, таких, що перебувають під загрозою зникнення, та типових природних рослинних угруповань. які підлягають охороні.
2. Зелена книга є основою для розроблення охоронних заходів щодо збереження. відтворення та використання занесених до неї природних рослинних угруповань. Охорона цих угруповань спрямовується на збереження їх ценотичної структури. популяцій рідкісних видів рослин та умов місцезростання.
3. Визначення природних рослинних угруповань, які підлягають занесенню до 3еленої книги, здійснюється відносно до методики, що затверджується Мінекоресурсів.
4. Охорона природних рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги (далі - рослинні угруповання), забезпечаться шляхом:
установлення їх особливого правового статусу, врахування вимог щодо охорони цих угруповань під час розроблення нормативно-правових актів;
утворення на місцевостях, де існують угруповання, біосферних заповідників, інших територій та об'єктів природно-заповідного фонду, в тому числі транскордонних;
врахування  спеціальних  вимог   щодо їх збереження  під  час розміщення продуктивних сил, вирішення питань відведення земельних ділянок, розроблення проектної та проектно-планувальної документації, проведення екологічної експертизи тощо.
проведення постійного спостереження (моніторингу) за їх станом та необхідних наукових досліджень;
запровадження особливих видів режиму збереження;
проведення відповідної еколого-просвітницької роботи та інформування громадськості про їх стан;
установлення адміністративної, цивільної та кримінальної відповідальності за знищення чи пошкодження угруповань та їх місць зростання;
приєднання України до відповідних природоохоронних конвенцій, укладення міжнародних угод в цій сфері.
5. Відтворення рослинних угруповань здійснюється на основі науково обґрунтованих заходів шляхом:
сприяння їх природному відновленню;
запобігання небажаним змінам та негативному антропогенному впливу;
їх формування на штучно створених об'єктах природно-заповідного фонду.
6. Організація охорони та відтворення рослинних угруповань забезпечується Мінекоресурсів та іншими центральними органами виконавчої влади, місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування відповідно до законодавства.
7. Зелена книга містить таку інформацію: біномінальна наукова назва рослинного угруповання, його синфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус, поширення в Україні, фізико-географічні умови, біотоп, фітоценотична, аутфітосозологічна та ботаніко-географічна значущість, ценотична структура та флористичне ядро, потенціал відновлюваності, вид режиму збереження, обгрунтування необхідності здійснення охорони, біотехнічні і созотехнічні рекомендації, джерела інформації; картосхема поширення угруповання.
8. Пропозиції щодо занесення до Зеленої книги чи вилучення з неї рослинних угруповань можуть подаватися науково-дослідними установами, державними та громадськими організаціями, окремими вченими, фахівцями, що займаютьсяохороною та використанням природних рослинних ресурсів, разом з відповідним науковим обгрунтуванням із зазначенням відомостей про ботаніко-географічне та історичне значення, рідкісність, кількість місць зростання та їх площу, рівень стабільності екологічних умов та інших показників, що свідчать про необхідність вжиття заходів для охорони певних угруповань.
9. Ведення Зеленої книги покладається на Мінекоресурсів і фінансується за рахунок державного бюджету.
10. Державний контроль за дотриманням вимог щодо охорони, відтворення та використання рослинних угруповань здійснює Мінекоресурсів.
11. Мінекоресурсів забезпечує:
офіційне видання Зеленої книги не рідше ніж один раз на 10 років та розповсюдження її примірників;
оперативне інформування заінтересованих органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій та громадян про зміни, що вносяться до Зеленої книги.

 

Яндекс.Метрика >