...
Поняття про природні території особливої охорони PDF Печать E-mail

Поняття про природні території особливої охорони

· Поняття про природні території особливої охорони
· Водоохоронні території та об'єкти
· Інші території особливої охорони

Крім природно-заповідних територій та об'єктів в Україні іс­нують інші природні території особливої охорони, які відіграють ве­лику роль в збереженні природних екосистем, їх біорізноманіття. На­самперед, це водоохоронні, водозахисні, курортні, лікувально-оздоровчі, полезахисні, лісозахисні, рекреаційні, інші типи територій та об'єктів, що визначаються законодавством України (табл.1).
Таблиця 1
Природні території особливої охорони
Категорії природних тери­торій особливої охорони Організаційні форми (типи) приро­дних територій особливої охорони
Природно-заповідні тери­торії та об'єкти

а) природного типу

б)колекційно-паркового типу Природні заповідники

Біосферні заповідники

Національні природні парки

Заказники

Пам'ятки природи

Заповідні урочища

Регіональні ландшафтні парки

Охоронні зони цих територій

Ботанічні сади

Дендрологічні парки

Зоологічні парки

Парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва
Природні території, які пов'язані  з   пам'ятниками історії та культури Історико-архітектурні і природні музеї-заповідники

Природні історичні заповідники

Природно-літературні заповідники

Природно-археологічні заповідники

Пам'ятні парки, в тому числі при­родно-історичні   парки, історико-архітектурні парки, меморіальні па­рки

Інші природні території, пов'язані з пам'ятниками історії та культури Охоронні зони цих територій
Рекреаційні природні тери­торії для організованого масового відпочинку і тузизму населення Курортні зони та місцевості

Зони відпочинку

Туристичні зони та місцевості Зони стаціонарної і нестаціонарної рекреації національних природних та регіональних ландшафтних пар­ків
Охоронні та захисні лісові території Ліси першої групи

Ліси зелених зон навколо населених пунктів і промислових підприємств

Ліси першого і другого поясів зон санітарної охорони джерел водопо­стачання

Ліси округів санітарної охорони лі­кувально-оздоровчих територій

Полезахисні та ґрунтозахисні ліси

Захисні смуги вздовж залізниць та автомобільних доріг
Водозахисні природні те­риторії Водно-болотні угіддя

Прибережні смуги вздовж річок та навколо водойм

Водоохоронні зони басейнів річок

Зони   санітарної   охорони   водних джерел
Санітарно-захисні зони очисних

споруд

Інші санітарно-захисні природні те­риторії
Ресурсно-промислові тери­торії Мисливські та лісомисливські гос­подарства

Сільськогосподарські землі екстенсивного   використання   (пасовища, луки, сіножаті тощо)
Категорії природних тери­торій особливої охорони Організаційні форми (типи) приро­дних територій особливої охорони
Території особливого при­родокористування Радіоактивно забруднені землі, що не використовуються та підлягають окремій охороні   


Водоохоронні території та об'єкти
До водоохоронних територій належать:
·  водоохоронні зони уздовж водотоків та навколо водойм;
· прибережні смуги уздовж водотоків та навколо водойм;
· прибережні захисні смуги уздовж морів та навколо морських заток та лиманів;
· зони санітарної охорони джерел водопостачання.
За Водним кодексом України (1995р.) з метою охорони поверхне­вих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх во­дності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водо­йм встановлюються водоохоронні зони регульованої господарської діяльності, в межах яких виділяються прибережні смуги з обмеженою господарською діяльністю.
Водоохоронні зони є природоохоронною територією з обмеженою господарською діяльністю. Вони влаштовуються для створення спри­ятливого водного режиму водних об'єктів, попередження їх забруд­нення, засмічення та виснаження, знищення навколоводних рослин і тварин.
Водоохоронні зони річки розміщуються в гідрографічному проти­ерозійному фонді і включають в себе землі заплав, першу надзаплавну терасу, бровки і схили крутизною більше 5 градусів, які прилягають до заплави, яри та балки, що впадають в річкові долини, а також мелі­оровані землі, дренажно-поверхневий стік з яких потрапляє в річку.
У водоохоронні зони водойм включаються схили, балки, які безпо­середньо прилягають до водойм, а також схили і днища балки вище водойми на відстані не менш 2 км. При розміщенні каскаду ставків з відстанню між ними не більш 5 км у водоохоронну зону включаються також схили і днища балок між цими ставками.
Водним Кодексом України (ВК) (ст.87) визначено, що порядок ви­значення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення госпо­дарської діяльності встановлюється Кабінетом Міністрів України. І !;І виконання цієї статті Водного Кодексу 8 травня 1996 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову (№486) "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ве­дення господарської діяльності в них", згідно з якою встановлюється єдиний правовий механізм визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них.
Розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на ос­нові нормативно-технічної документації на замовлення органів водно­го господарства та інших спеціально уповноважених органів, узго­джуються з органами охорони навколишнього природного середови­ща, земельних ресурсів, власниками землі, землекористувачами і затверджуються місцевими органами влади.
При визначенні меж водоохоронних зон враховують рельєф тери­торії, площі затоплення та підтоплення, підтоплення, інтенсивність руйнування берегів, а також цільове призначення земель.
Внутрішня межа водоохоронної зони збігається з мінімальним рів­нем води у водному об'єкті і, таким чином, з внутрішньою межею прибережної смуги.
Зовнішня межа водоохоронних зон проектується по наявних кон­турах сільськогосподарських та інших угідь та лісів, вздовж шляхів, лісосмуг, меж заплав, надзаплавних терас, бровок схилів та ярів і ви­значається найбільш віддаленою від водного об'єкта лінією затоплен­ня при максимальному повеневому (паводковому) рівні води, що по­вторюється один раз на десять років; берегоруйнуванням, меандру-ванням річки; тимчасовим або постійним підтопленням земель; еро­зійною активністю; крутизною берегових схилів і наявністю сильное-родованих земель.
На землях сільських населених пунктів, землях сільськогосподар­ського призначення, лісового фонду, на територіях водогосподарсь­ких лісогосподарських, рибогосподарських підприємств, а також на землях інших власників та користувачів зовнішня межа водоохорон­ної зони проектується з урахуванням:
· зони санітарної охорони джерел водопостачання;
· розрахункової зони переробки берегів;
· площі лісових насаджень, що найбільшою мірою сприяють охороні вод, із шириною не менш як 1000 метрів від урізу меженного рівня води;
· не менш як 200 метрів від бровки каналів чи дамб на меліора­тивних системах;
· на гірських та передгірських річках з урахуванням їх геомор­фологічних і гідрологічних умов, а також сельових та зсувних явищ;
· на землях міст і селищ міського типу розмір водоохоронної зо­ни, як і прибережної захисної смуги, встановлюється відповідно до іс­нуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов за­будови.
В межах водоохоронних зон господарська діяльність дещо обме­жується. Зокрема тут не допускається використання стійких та силь­нодіючих пестицидів, влаштування кладовищ, скотомогильників, зва­лищ сміття, полів фільтрації, нафтосховищ та автозаправних станцій, розміщення великих тваринницьких комплексів та ферм, складів мі­неральних добрив і отрутохімікатів, скидання неочшцених стічних вод у балки, пониззя, кар'єри, потічки, обмежується внесення мінера­льних добрив, зокрема забороняється їх авіавнесення, проводяться ор­ганізаційно-технічні заходи з метою підтримання сприятливого режи­му річок і водойм, поліпшення їх санітарного стану і попередження їх замулення та забруднення добривами, отрутохімікатами і біогенними речовинами.
У межах водоохоронних зон виділяються землі прибережних смуг та смуги відведення з особливим режимом їх використання відповідно до статей 88-91 Водного кодексу України.
Прибережні захисні смуги (ст.88 Водного кодексу України) є природоохоронною територією і створюються з метою охорони пове­рхневих об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх вод­ності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон.
Прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:
O для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею ме­нше 3 гектарів - 25 метрів;
O для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів;
O для великих річок, водосховищ та озер - 100 метрів.
При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережних захисних смуг подвоюється. При наявності вздовж русел річок захисних лісових насаджень або заростей чагарнику шириною 9... 12 м межа смуги суміщається з їх верхньою межею.
На присадибних ділянках прибережна смуга може не виділятись. Тут проектуються алейні насадження дерев або чагарників.
Біля витоків річок прибережні смуги встановлюються максималь­них розмірів.
В межах прибережних смуг річок, на островах та навколо водойм забороняється (ст.89 Водного кодексу України):
· розорювання земель (крім підготовки грунту для залуження і заліснення), а також садівництво та городництво;
· зберігання та застосування добрив і пестицидів;
· влаштування літніх таборів для худоби;
· будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідромет­ричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та сто­янок автомобілів;
· миття та обслуговування транспортних засобів та техніки;
· влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо.
Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води. Ця смуга може використовуватись лише для будівництва санаторіїв та інших лікувально-оздоровчих закладів, з обов'язковим централізованим водопостачанням і каналізацією. В прибережній за­хисній смузі забороняється:
· застосування стійких та сильнодіючих пестицидів;
· влаштування полігонів побутових та промислових відходів і накопичувачів стічних вод;
· влаштування   вигребів   для   накопичення господарсько-побутових стічних вод об'ємом більше 1 кубічного метра на добу;
· влаштування полів фільтрації та створення інших споруд для приймання і знезаражування рідких відходів.
Зони санітарної охорони водних об'єктів влаштовуються у райо­нах забору води для централізованого водопостачання населення, лі­кувальних і оздоровчих потреб.
Згідно з БНШ 2.04.02-84 зони санітарної охорони повинні включати зону джерела водопостачання в місці забору води (яка складається із трьох поясів: першого - суворого режиму, другого і третього - ре­жимів обмеження) і зону - санітарно-захисну смугу водопровідних споруд (насосних станцій, станцій підготовки води, водонапірних башт) і санітарно-захисну смугу водопроводів.
Межі зон санітарної охорони водних об'єктів встановлюються міс­цевими радами народних депутатів на їх території за погодженням з державними органами санітарного нагляду, охорони навколишнього природного середовища, водного господарства та геології.
Режим зон санітарної охорони водних об'єктів встановлюється Ка­бінетом Міністрів України (ст.93 Водного кодексу України).
Контроль за створенням водоохоронних територій, а також за до­держанням режиму використання їх територій здійснюється місцеви­ми органами державної виконавчої влади, виконавчими комітетами рад, органами навколишнього природного середовища.

Водно-болотні угіддя
Водно-болотні угіддя - це цінні природні комплекси боліт, заплав­них лук і лісів, водних об'єктів, включаючи морські акваторії, які ма­ють значну природоохоронну, рекреаційну, наукову та естетичну цін­ність. Водно-болотні угіддя можуть мати статус міжнародного, націо­нального та місцевого значення. Водночас вони можуть бути і приро­дно-заповідними територіями та об'єктами.
Водно-болотні угіддя відіграють важливу роль:
· у нагромадженні, регулюванні та перерозподілі річкового стоку і тим самим у захисті від повеней та забезпеченні річковим стоком впродовж сухих періодів року;
· в очищенні поверхневого стоку водно-болотною рослинністю і грунтами від біогенних сполук у воді і тим самим в зниженні можли­вості евтрофікації вод;
· у збереженні біорізноманіття природних екосистем;
· у забезпеченні населення харчовими ресурсами, лікарською си­ровиною;
· у розвитку курортології, рекреації та екологічного туризму.
У 1971 році у м. Рамсарі в Ірані була прийнята Конвенція про вод­но-болотні угіддя, яка увійшла в історію під назвою Рамсарської. 29 жовтня 1996 року до неї приєдналось і Україна. Нині її підписали 11З країн.
Рамсарська Конвенція розглядає водно-болотні угіддя головним чином як середовище існування водоплавних птахів. У рамках Конве­нції створюється спеціальний Перелік водно-болотних угідь, що ма­ють міжнародне значення. Включення водно-болотних угідь до цього Переліку здійснюється за умови:
· типовості та унікальності екосистем водно-брлотних угідь для певного біогеографічного регіону;
· великого значення водно-болотних угідь у збереженні біорізно-маніття регіону;
· наявності ендемічних, рідкісних та зникаючих видів рослин і тварин;
· регулярного перебування у межах угіддя понад 20 000 особин водоплавних птахів;
· важливого значення водно-болотних угідь для нереста, нагулу та зимівлі місцевих видів риб тощо.
У квітні 1992 р. була прийнята Конвенція про захист Чорного моря від забруднення (Бухарестська конвенція), у квітні 1993 р. в Одесі -Службова декларація про захист Чорного моря (Одеська декларація).
Основними видами антропогенного впливу, що викликають втрату і деградацію водно-болотних угідь, є наступні:
· осушення водно-болотних угідь; поглиблення дна рік, ство­рення   водоймищ,   будівництво   доріг,   житлових   і   промислових об'єктів;
· будівництво дамб, гребель, набережних, хвилерізів для захис­ту від штормів і повеней;
· скидання стічних вод;
· видобуток торфу, піску, гравію, нафти, газу, підземних вод і інших корисних копалин у водно-болотних угіддях;
· інтродукція видів;
· надмірний промисел риби, мисливських видів тварин, що г причиною зменшення біорізноманіття.
Питання охорони, використання та відтворення водно-болотних угідь в Україні регулюються насамперед Законом "Про охорону на­вколишнього природного середовища" та Водним кодексом України. В 1995 році Кабінет Міністрів України своєю постановою "Про захо­ди щодо охорони водно-болотних угідь, які мають міжнародне значення" визначив 22 водно-болотних угіддя міжнародного значення загальною площею 650 000 га. Ці водно-болотиі угіддя на­зивають Рамсарськими угіддями України.
Більшість Рамсарських угідь України зосереджено в Аюво-Чорноморському регіоні (Кілійське гирло Дунаю, Тілігульський га Дністровський лимани, дельта Дніпра, Центральний та Східний Си­ваш, Ягорлицька, Тендрівська, Каркінітська та Джарилгацька затоки) та північно-західній частині Полісся (Шацькі озера та заплави річок Прип'яті і Стоходу) (рис. 1). Тут гніздяться, годуються або перебу­вають в період прольоту багато водно-болотних птахів, охороні яких надається велика увага в Європі. Тут також розташовані великі нерес­товища риб, зростає чимало рідкісних і реліктових видів рослин.

Рис.1. Водно-болотні угіддя України міжнародного значення:
1 – Волинська область; 2 – Одеська область; 3 – Миколаївська, Херсонська області та АР Крим; 4 – Херсонська область (АР Крим); 5 – Запорізька та Донецька області
8 лютого 1999 р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про затвердження Положення про водно-болотні угіддя загальноде­ржавного значення", яке визначає порядок охорони і використання водно-болотних угідь, що мають загальнодержавне значення та про­цедуру їх включення до Рамсарського переліку.
За цим Положенням водно-болотними угіддями загальнодержавно­го значення оголошуються цінні природні комплекси боліт, заплавних лук і лісів, а також водних об'єктів, включаючи морські акваторії, які мають значну природоохоронну, рекреаційну, наукову та естетичну цінність і відповідають хоча б одному із нижче означених критеріїв:
а) щодо типовості або унікальності водно-болотного угіддя:

· є типовими для водно-болотних угідь певного  біогеографічного регіону;

· є типовими для водно-болотних угідь декількох біогеографічних регіонів;

· є типовими для водно-болотних угідь, що відіграють значну гід­рологічну, біологічну та екологічну роль у басейні великої річки або морського узбережжя;

· є рідкісними або унікальними водно-болотними угіддями для пе­вного біогеографічного регіону;
б) щодо видового складу рослинного та тваринного світу:
· є середовищами існування комплексу рідкісних і таких, що пере­бувають під загрозою зникнення видів рослин і тварин або значної чисельності особин одного чи декількох таких видів;

· є особливо пінними для підтримання біологічного різноманіття

· регіону;

· є особливо цінними як середовища існування видів рослин і тва­рин на критичних стадіях їх життєвого циклу;

· є особливо цінними як середовища існування для одного або бі­льше ендемічних видів рослин чи тварин, їх угруповань;
в) щодо водоплавних птахів:

· є місцем регулярного перебування понад 20 тисяч особин водо­плавних птахів;

· є особливо цінними для підтримання значної чисельності особин окремих груп водоплавних птахів, що значною мірою визначає цін­ність водно-болотних угідь, їх продуктивність та різноманіття;

· є місцем регулярного перебування не менш як 1 відсотка біогео­графічної популяції одного виду або підвиду водоплавних птахів;
г) щодо стану іхтіофауни:

· є цінними для збереження унікальних природних фауністичних комплексів;

· є важливими місцями нересту, нагулу та зимівлі місцевих видів риб, що мають визначальне значення для підтримання їх популяцій.
Водно-болотні угіддя загальнодержавного значення є складовою частиною системи природних територій, що перебувають під особли­вою охороною. Одночасно вони можуть мати статус природно-заповідних територій та об'єктів.
Оголошення водно-болотних угідь загальнодержавного значення здійснює Кабінет Міністрів України за поданням Мінекоресурсів. В поданні має міститись обґрунтування щодо відповідності водно-болотних угідь вимогам до водно-болотних угідь загальнодержавного значення, відомості про місцезнаходження, площу, характер викорис­тання, користувачів (власників) земельних ділянок та природних ресурсів, відповідний картографічний матеріал згідно з проектами зем­леустрою тощо.
Скасування статусу водно-болотних угідь загальнодержавного зна­чення здійснюється у тому ж порядку, як і оголошення.
Охорона і користування природними ресурсами водно-болотних угідь (їх ділянок) загальнодержавного значення, що перебувають у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду, здійсню­ється відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України" та Положень про них. Тут дозволяються основні форми традиціиного природокористування, за винятком тих, що можуть загро­жувати водно-болотним екосистемам, зокрема:.

а) проведення всіх видів меліоративних та будь-яких інших робіт (вибухові роботи, видобування корисних копалин тощо), що можуть призвести до погіршення екологічних умов цих угідь або їх знищення;

б) порушення режимів використання водоохоронних зон та прибе­режних захисних смуг, смуг відведення, берегових смуг водних шля­хів, зон санітарної охорони водних об'єктів, особливостей користу­вання малими річками;

в)  скидання у водний об'єкт забруднених виробничих та господар­сько-побутових стічних вод;

г)  будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометри­чних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоя­нок автомобілів, якщо це не пов'язане із забезпеченням охорони вод­но-болотного угіддя та підтримання його оптимального гідрологічно­го режиму;

д) розорювання земель (крім підготовки грунту для залуження і за­ліснення), а також садівництво та городництво;

е)  зберігання та застосування на їх територіях (акваторіях) пести­цидів, отрутохімікатів і добрив;

є)   влаштування літніх таборів для худоби;

ж)  миття та обслуговування транспортних засобів і техніки;

з) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, вигребів, полігонів і накоїшчувачів побутових та промислових відходів (рідких і твердих), стічних вод, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо;
Земельні ділянки в межах територій (акваторій), що оголошуються водно-болотними угіддями у землекористувачів (власників землі) не вилучаються. Спеціальне використання природних ресурсів у межах таких угідь здійснюється за погодженням з користувачами (власника­ми) земельних ділянок та природних ресурсів. Власники землі та зем­лекористувачі водно-болотних угідь повинні забезпечувати екологіч­но безпечний режим господарювання і користування природними ре­сурсами.
На всі водно-болотні угіддя загальнодержавного значення склада­ються паспорти, ведення яких покладається на органи Мінекоресурсів на місцях.
Заходи щодо збереження водно-болотних угідь загальнодержавного значення здійснюються за рахунок коштів підприємств, установ, організацій, інших землевласників та землекористувачів, на території яких вони знаходяться, а також за рахунок благодійних фондів, між­народних грантів та інших джерел фінансування.
Державний контроль за дотриманням фізичними та юридичними особами природоохоронного законодавства в межах водно-болотних угідь загальнодержавного значення здійснюють Мінекоресурсів, його органи на місцях та інші спеціально уповноважені державні органи. Винесення в натуру (ва місцевість) меж водно-болотних угідь загаль­нодержавного значеная та встановлення спеціальних знаків забезпе­чують Мінекоресурсів України та його органи на місцях.
У разі відповідності територій (акваторій), оголошених водно-болотними угіддями загальнодержавного значення, вимогам (критері­ям) до водно-болотшх угідь міжнародного значення, визначеним рі­шеннями конференцій Договірних сторін Конвенції про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовища існування водоплавних птахів, Мінекоресурсів України в установленому порядку подає відповідні матеріали до Бюро цієї Кон­венції для включення зазначених територій (акваторій) до Списку во­дно-болотних угідь міжнародного значення.
Режим охорони і користування природними ресурсами на терито­ріях (акваторіях) водно-болотних угідь міжнародного значення такий, як і загальнодержавного значення.
Інші території особливої охорони
Курортними і лікувально-оздоровчими зонами визначаються тери­торії, які мають виражені природні лікувальні фактори: мінеральні джерела, кліматичні та інші умови, сприятливі для лікування та оздо­ровлення людей. Навколо курортних зон з метою охорони їх природ­них якостей та лікувальних факторів встановлюються округи санітар­ної охорони (ст.62 Закону України "Про охорону навколишнього при­родного середовища").
Рекреаційними зонами є ділянки суші і водного простору, призна­чені для організованого масового відпочинку і туризму населення. На вказаних вище зонах забороняється будь-яка діяльність, що негативно впливає на навколишнє середовище, або суперечить їх цільовому при­значенню, забороняються зміни природного ландшафту та проведенняінших дій, що суперечать використанню цих зон за прямим призна­ченням.
За Лісовим кодексом України (1994р.) ліси України за екологічним і господарським значенням поділяються на першу і другу групи. До першої групи належать ліси, що виконують переважно природоохо­ронні функції та ліси, що знаходяться на територіях ПЗФ. До другої групи належать ліси, що поряд з екологічним мають і експлуатаційне значення. Для збереження захисних функцій, безперервності та невиснажливості використання яких встановлюється режим обмеженого лісокористування належать до таких категорій захисту:

· водоохоронні (смуги лісів вздовж берегів річок, навколо озер, во* доймищ та інших водних об'єктів, смуги лісів, що захищають нерес­товища цінних промислових риб, а також захисні лісові насадження на смугах відводу каналів);

· захисні (ліси протиерозійні, приполонинні, захисні смуги лісів вздовж залізниць, автомобільних доріг міжнародного, державного, та обласного значення, особливо цінні лісові масиви, державні захисні лісові смуги, байрачні ліси, степові переліски та інші ліси степових, лісостепових, гірських районів, які мають важливе значення для захи­сту НПС). До цієї категорії належать також полезахисні лісові смуги, захисні насадження на смугах відводу автомобільних доріг;

· санітарно-гігієнічні та оздоровчі (ліси населених пунктів, ліси зе­лених зон населених пунктів і промислових підприємств, ліси першо­го та другого поясів зон санітарної охорони лікувально-оздоровчих територій

 

Яндекс.Метрика >