...
Кризовість як суттєва ознака сучасної екологічної ситуації. PDF Печать E-mail

Кризовість як суттєва ознака сучасної екологічної ситуації.

Поняття криза - одне з найпоширеніших у сучасному бутті людини. Поняття криза характеризує суттєві зрушення атрибутивних ознак, глибоке руйнування, занепад у будь якій сфері - соціально-економічній, духовній, природній. Але принциповим є те, що криза - це такий стан системи, коли процеси можуть як погіршуватись, так і покращуватись. Отже, кризові процеси є зворотніми. Тобто, кризові явища мають місце в межах певної якості, тобто, системи, яка ще не зруйнована як цілісність.
Саме цим стан кризи принципово відрізняється від катастрофи. Катастрофічний стан - це руйнація системи. Це незворотній процес. Після катастрофи відновлення системи вже є неможливим.
Отже, кризові процеси є зворотніми, а катастрофічні - незворотніми. Таким чином, в умовах кризи залишається можливість відновлення нормального стану функціонування системи. Кризові явища нерідко усуваються шляхом самоорганізації системи.
Оскільки життєдіяльність людини протікає в певній екосистемі, з якої людина черпає необхідні для життя ресурси, екологічна криза в цій екосистемі загрожує існуванню людини. Так, коли в степу вигорає від сонця або від пожеж трава, кочові скотарі не знаходять корму для худоби і вижити стає надто складно.
В умовах сучасної цивілізації екологічні кризи певних екосистем зачіпають людину опосередковано. Вони впливають на людину через небажані явища демографічного, соціального, політичного, економічного характеру. Так, масові вирубання лісів спричиняють суттєві зміни газового складу атмосфери і клімату і таким чином впливають на здоров’я і самопочуття людей в планетарному масштабі.
Отже, треба розрізняти, з одного боку, феномен власне екологічних криз, а, з іншого, наслідки цих криз для людського життя. Крім того, говорячи про екологічні кризи треба розуміти, що їх причиною не завжди була людська діяльність. Справа в тому, що існували екологічні кризи і до людини. Можуть відбуватися кризові екологічні процеси, що є надзвичайно згубними для екосистем і, водночас, несуттєвими для життя людини. Наприклад, деградація степових ценозів. Хоча плин часу виявляє негативний ефект подібних криз і для людини.
Якщо говорити про сучасні можливості покращення екологічного стану, треба відмітити, що особливості біотехнології дозволяють їй бути основою такого способу людської діяльності, який може не впливати деструктивним чином на природу, людину, культуру. Аналіз можливостей біотехнології дозволяє зробити висновок, що біотехнологія може бути основою неруйнівної щодо природи технології людської діяльності. Водночас вона є способом формування нового середовища людської життєдіяльності, штучної природи. Ця штучна природа як світ людської життєдіяльності створюється, по-перше, в процесі якісної зміни традиційної технології під впливом біотехнології. Біологічні системи використовуються як засоби виробництва, продукти виробництва є результатом функціонування природних біологічних систем. По-друге, нове штучне природне середовище стає можливим в результаті формування на основі біотехнології екологічно чистого засобу виробництва, що втілює нові принципи взаємодії суспільства і природи: біотехнологія є моделлю природної технології виробничих процесів. По-третє, в процесі біологічного проектування і конструювання відбувається цілеспрямоване створення штучного живого. Науково-технологічні можливості біотехнології можуть бути втілені в нових напрямках біологічної еволюції, що спрямовуються людиною.
Але біотехнологія не лише створює нове зовнішнє середовище людської життєдіяльності. Вона може зберегти і покращити “внутрішній природний світ” людини, природне в ній.
Оцінка морально-гуманістичного потенціалу біотехнології і можливість його реалізації передбачає виявлення того, чи є морально-гуманістичні орієнтири, виходячи з яких існування і розвиток людини як особистості, індивідуальності, соціальними регулятивами розвитку біотехнології. Зробити відповідний висновок можливо, судячи про “загальну стратегію” ставлення суспільства до біотехнології – яке місце відводиться їй в структурі виробництва, в невиробничих сферах, які взагалі проблеми збираються вирішити за її допомогою, яким є ставлення до біотехнології наукового співтовариства, держави.
Розвиток біотехнології пов’язаний з фундаментальною наукою. Такі дослідження дуже коштовні. Тому велику роль відіграє державна політика ставлення до біотехнології. Так, в Японії зростання загальних асигнувань на біотехнологію за один рік становить 15%, кількість співробітників, які працюють в галузі біотехнології в головних біотехнологічних фірмах щорік збільшується на 26%. Загальна кількість фірм, які розвивають біотехнологію, становить 2,5 тис.
Яскравим показником реальності гуманістичної спрямованості біотехнології, коли предметом осмислення стає проблема небезпеки біотехнології, є включення певних аспектів проблеми людини в предмет біотехнологічного дослідження. Як можна судити, значна кількість досліджень з біотехнології, що здійснюються у технологічно розвинутих країнах, орієнтовані на людину. За прогнозами фахівців, саме в галузі біотехнології людини слід чекати на майбутні найбільш значні успіхи. Так, ще в 1990 р. за кордоном для лікування людей передбачалось використання більш 20 терапевтичних продуктів людини, які створені методами біотехнології, крім того, це діагностичні системи для всіх основних патологій. Генна терапія вирішує проблему знищення у людини певних груп клітин (наприклад, пухлинних), штучного вироблення деяких органів для заміни ушкоджених, регенерацію тканин і органів. Генна терапія може усувати спадкоємні дефекти у подружжя, яке без цього не може мати дітей. Генна терапія робить можливим введення будь-яких заданих генів в запліднену яйцеклітину.
Не дивлячись на величезні можливості біотехнології допомогти людині в складній екологічній ситуації, розвиток її має непередбачуваний характер. Її результати можуть бути спрямовані і проти людини. Це стосується біологічної зброї, збільшення вірулентності збудників хвороб, надання їм стійкості до захисних сил організму і ліків. Тобто, використовуючи біотехнологію, водночас, важко прогнозувати абсолютно позитивний екологічний ефект.
Дуже небезпечні і так звані молекулярні химери. Так, одержано генетичну конструкцію, що кодує химерний білок, одна частина якого впізнає рецептор ( в кожному випадку такий як треба), а друга – вбиває клітину. Ввести подібну систему в вірус – чисто технічне питання. І ситуація може стати безконтрольною.
На підсумок треба зробити такий очевидний висновок. Перехід до нового типу цивілізаційного розвитку, що має базуватися на новому типі наукової і технічної раціональності, який враховує екологічні імперативи в соціальнооекономічному розвитку, суттєво пов’язаний з тим, якою мірою людство використає можливості екології як науки і буде виходити з екологічних критеріїв виміру свого буття.



СУЧАСНА ЕКОЛОГІЯ: НАУКОВІ, ЕТИЧНІ ТА ФІЛОСОФСЬКІ РАКУРСИ.
Л.І.Сидоренко

 

Яндекс.Метрика >