...
Класифікація територій та об'єктів природно-заповідного фонду України PDF Печать E-mail

Класифікація територій та об'єктів природно-заповідного фонду України

· Класифікація територій та об'єктів природно-заповідного фонду України
· Форми   власності на територіях та об’єктах  природно-заповідного фонду
· Основні засоби збереження територій та об'єктів природ­но-заповідного фонду. Види використання природно-заповідного фонду
· Виділення в натурі територій та об'єктів природно-заповідного фонду на місцевості
· Управління в галузі організації, охорони та використання природно-заповідного фонду
· Громадський   контроль   за   станом природно-заповідного фонду

За законом України "Про природно-заповідний фонд України" (1992 р.) території та об'єкти природно-заповідного фонду - природні заповідники; біосферні заповідники; національні природні парки; регіональні ландшафтні парки; заказники; пам'ятки природи; заповідні урочища, ботанічні сади; дендрологічні парки; зоологічні парки; парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва. За цим Законом в Україні введено дві нові категорії природно-заповідних територій: біосферний заповідник і регіональний ландшафтний парк.
За своєю екологічною й науковою значущістю для території України або окремих її регіонів чи місцевостей об'єктам природно-заповідного фонду надається статус загальнодержавного чи місцевого значення. Заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва, зоологічні парки можуть мати статус загальнодержавного або місцевого значення, природні та біосферні заповідники, національні природні парки є тільки загальнодержавного значення, а регіональним ландшафтним паркам і заповідним урочищам надається статус тільки місцевого значення (табл. 1).
Таблиця 1

Категорії та статус природно-заповідних територій та об'єктів
України
Категорія Статус 
загальнодержав­ного значення місцевого 
зна­чення Природні заповідники + - Біосферні заповідники + - Національні природні парки + - Заказники + + Пам'ятки природи + + Ботанічні сади + + Зоологічні парки + + Дендрологічні парки + + Парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва + + Регіональні ландшафтні па­рки - + Заповідні урочища - +

Сучасна класифікація природно-заповідного фонду України відповідає міжнародним концепціям організації заповідної справи.
За кла­сифікацією МСОП виділяється 6 категорій захищених територій:
· І - Природний резерват, що суворо охороняється - Strict nature reserve;
· ІІ - Національний парк - National park;
· ІІІ - Пам'ятка природи - Natural monument;
· IV - Резерват збереження природи - Nature conservation reserve;
· V - Захищений ландшафт або захищена морська акваторія -Protected landscape or seascape;
· VI - Захищена територія як територія збалансованого використання природних екосистем (захищені тери­торії для менеджменту природних ресурсів для забезпечення сталого розвитку використання природних екосистем) - Protected areas for the management of natural resources
Із указаних вище міжнародних категорій МСОП за функціональ­ним значенням відповідають територіям та об'єктам природно-заповідного фонду України І - V категорії:
· І категорія - природні резервати. До неї належать 16 заповідни­ків, заповідні зони 4-х біосферних заповідників;
· II категорія - національні парки. Сюди належать 11 національних природних парків, понад ЗО регіональних ландшафтних парків;
· III категорія - пам'ятки природи. Сюди належать пам'ятки при­роди загальнодержавного та місцевого значення;
· IV категорія - об'єкти охорони біотопів і видів, їй відповідають дві категорії - заказники і заповідні урочища;
· V категорія - об'єкти охорони ландшафтів. Сюди можуть біти віднесені ландшафтні заказники - одна із груп заказників України. В Україні немає такої категорії як область охоронного ландшафту, еко­логічний коридор та ін.
За статтею 7 Закону "Про природно-заповідний фонд України" зе­млі територій та об'єктів природно-заповідного фонду належать до земель природоохоронного та історико-культурного призначення. На цих землях забороняється будь-яка діяльність, що негативно впливає або може вплинути на стан природних та історико-природних ком­плексів та об'єктів, а також діяльність, яка перешкоджає використан­ню їх за цільовим призначенням.
У разі необхідності для забезпечення режиму охорони заповідни­ків, національних, зоологічних і дендрологічних парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, ботанічних садів, заказників, заповідних урочищ, пам'яток природи встановлюються охоронні зони із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на забезпечення режиму земель природоохоронного призначення (ст. 39-40 Закону "Про природно-заповідний фонд України").

Форми   власності на територіях та об’єктах  природно-заповідного фонду
Території та об'єкти природно-заповідного фонду можуть бути у власності народу України, а також мати інші форми власності, перед­бачених законодавством України.
Території природних заповідників, заповідні зони біосферних за­повідників, землі та природні ресурси, надані національним природ­ним паркам у постійне користування, є власністю народу України (ст.4 Закону "Про природно-заповідний фонд України ). Регіональні ландшафтні парки, а також буферні зони, зони антропогенних ланд­шафтів, зони регульованого заповідного режиму біосферних заповідників, землі та інші природні ресурси, включені до складу національ­них парків, але не надані їм у постійне користування, заказники, па­м'ятки природи, заповідні урочища, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам'ятки садово-паркового мистецт­ва можуть бути як у власності народу України, так і в інших формах власності, передбачених законодавством України (ст. 4 Закону "Про природно-заповідний фонд"). Землекористувачі повинні забезпечити режим охорони та збереження природно-заповідних територій та об'єктів відповідно до вимог виданого їм охоронного зобов'язання. У випадку порушення цих вимог вони можуть притягуватися до відпові­дальності згідно із законодавством України.
При створенні природних та біосферних заповідників, національ­них природних парків, регіональних ландшафтних парків, ботанічних садів, дендрологічних парків та зоологічних парків, заказників розро­бляються Положення. Положення про природно-заповідні об'єкти за­гальнодержавного значення затверджуються Міністерством екології та природних ресурсів України, а про об'єкти місцевого значення - органами місцевої влади.
Особливості природоохоронного режиму пам'яток природи і запо­відних урочищ та їх завдання фіксуються безпосередньо в первинних облікових документах.
За законом "Про природно-заповідний фонд України" природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіо­нальні ландшафтні парки, а також ботанічні сади, дендрологічні пар­ки, зоологічні парки загальнодержавного значення визнаються юри­дичними особами, тобто вони мають штати, печатку та відповідні бю­джетні кошти на їх утримання. Юридичними особами можуть також бути визнані (при наявності відповідного наукового обґрунтування та коштів) ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки місце­вого значення та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва. В кож­ному випадку ці питання вирішуються індивідуально відповідно до законодавства України.
Особливо цінні території та об'єкти можуть мати комплексну охо­рону. Так, якщо певні території або об'єкти, крім особливої екологіч­ної, наукової, естетичної, господарської цінності мають ще й історико-культурну цінність, вони підлягають комплексній охороні згідно і "Положенням", яке затверджується Мінекоресурсів України та Міністерством культури України. Землі під цими об'єктами належать до зе­мель природоохоронного та історико-культурного призначення.
Основні засоби збереження територій та об'єктів природ­но-заповідного фонду. Види використання природно-заповідного фонду
Природно-заповідний фонд вимагає особливої уваги та відповідно­го режиму охорони, оскільки є національним багатством держави. Основними засобами збереження природно-заповідного фонду є:
· встановлення заповідного режиму, тобто створення заповідників;
· організація моніторингу за станом природних комплексів та об'єктів в заповідниках з метою розробки наукових основ їх збере­ження та ефективного використання;
· дотримання вимог щодо охорони територій та об'єктів природ­но-заповідного фонду під час здійснення землевпорядкування, лісо­впорядкування, господарської, управлінської та іншої діяльності, роз­робки проектної та проектно-планувальної документації, проведення екологічних експертиз проектів та територій;
· запровадження економічних важелів стимулювання їх охорони, зокрема, введення пільгового оподаткування та інше;
· здійснення державного та громадського контролю за додержан­ням режиму їх охорони і використання, вивчення і врахування гро­мадської думки щодо охорони природно-заповідного фонду;
· встановлення підвищеної відповідальності за порушення режиму їх охорони та використання ;
· розширення міжнародного співробітництва у галузі організації заповідної справи, охорони довкілля, створення міждержавних природно-заповідних територій.
Території та об'єкти природно-заповідного фонду служать для збереження природних комплексів, генофонду рослинного та тваринного світу. Тому використання природно-заповідного фонду повинно бути суворо регламентованим Законом "Про природно-заповідний фонд України" території та об'єкти природно-заповідного фонду можуть використовуватись з природоохоронною, науково-дослідною, оздо­ровчою та освітньо-виховною або будь-якою іншою рекреаційною ме­тою, для моніторингу навколишнього природного середовища, для господарських цілей (заготівля деревини, лікарських та інших цінних рослин, їх плодів, сіна, випасу худоби, мисливство, рибальство і ін.), якщо це не суперечить призначенню природно - заповідних територій та об'єктів.
Використання природно-заповідного фонду здійснюється відповід­но
· "Інструкції про порядок встановлення лімітів на використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного" (№ 43 від 11 травня 1994 року);
· "Інструкції про порядок видачі дозволів на спеціальне ви­користання природних ресурсів в межах територій та об'єктів приро­дно-заповідного фонду загальнодержавного значення" (№ 43 від 11 травня 1994 року);
· "Інструкції про порядок видачі дозволів на добу­вання (збирання ) видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України" (№ 3 від 1 лютого 1993 року) та інших нормативних доку­ментів.

Виділення в натурі територій та об'єктів природно-заповідного фонду на місцевості
Території та об'єкти природно-заповідного фонду повинні бути позначені на місцевості з метою інформування населення та землеко­ристувачів про межі, категорію та статус, режим охорони та правила поведінки. Для цього згідно з "Положенням про єдині знаки та аншла­ги на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду" встанов­люють певні інформаційні та охоронні знаки:
· офіційні вивіски;
· інформаційно-охоронні знаки;
· межові охоронні знаки;
· інформаційні щи­ти.
Офіційну вивіску можуть мати території та об'єкти природно-заповідного фонду, які мають статус юридичної особи (природні за­повідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіо­нальні ландшафтні парки, ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні парки).
Офіційна вивіска має форму прямокутника розміром 620 х 470 мм зеленого кольору з окантовкою, на якій у верхній частині під Дер­жавним гербом наноситься напис "Україна", назва міністерства або відомства чи установи, у віданні якої перебуває цей об'єкт, його влас­на назва, категорія та статус заповідання, назва представництва (дире­кція, правління тощо). Інформаційні та охоронні знаки повинні відповідати певним вимо­гам стандартів - бути достатньо інформативними, наочними, однома­нітними (однотипними) та логічно розміщеними.
У  місцях  входу  (виходу)   на  територію   природно-заповідного об'єкта масового руху транспорту, перетину меж заповідного об'єкти дорогами, стежками, водоймами, біля населених пунктів встановлю­ються інформаційно-охоронні знаки, які мають форму вертикального прямокутника розміром 841 х 594 мм. На смугастому синьо-жовтому полі прямокутника зображено зелений щит. На щиті під зображенням Державного Герба України - напис "Природно-заповідний фонд України". В центрі щита - табличка жовтого кольору, на якій подін­еться назва заповідного об'єкта. Під табличкою робиться напис "Охороняється законом".  
Вздовж межі природно-заповідних територій на відстані не рідше, ніж через 1 км один від одного встановлюються межові охоронні зна­ки, які мають форму вертикального прямокутника розміром 420 х 297 мм. За формами і обрисами цей знак подібний до інформаційно-охоронного. Власної назви може не бути. Обов'язково вказується ка­тегорія заповідника - "заказник", "заповідник", "пам'ятка природи" тощо. На природно-заповідних територіях та об'єктах особливо цін­них, вразливих та найбільшого відвідування населенням, а також роз­міщених у гірських, лісових районах та місцях з різкою зміною рель­єфу, межові охоронні знаки повинні встановлюватися густіше.
Інформаційні щити встановлюються у місцях найбільшої о скуп­чення відвідувачів, на оглядових майданчиках, автостоянках, біля ад­міністративних будівель заповідних об'єктів. Вони мають форму го­ризонтального прямокутника розміром 841 х 1189 мм (допускається збільшення розмірів у 2 рази) жовтого кольору з синьою окантовкою. На щиті подається повна назва об'єкта, його призначення і функції, загальна характеристика, правила поведінки, карта-схема території. Інформація на щитах подається українською мовою. Іноді може пода­ватись мовою національних меншин, в Криму - російською.
Знаки виготовляються із листового алюмінію, сталевого листа, оцинкованого дахового заліза. Допускається застосування місцевих матеріалів - дерева, каменю тощо. Опори знаків виготовляються з де­рева діаметром не менше 10 см, металевих труб діаметром не менше 50 мм, залізобетонних стовпів шириною профілю 85 мм.
Висота розташування знака вибирається залежно від його призна­чення і розташування на місцевості. Знаки повинні бути віддалені від освітлювальної мережі на відстані не менше 1 м, високовольтної ме­режі не менше 2,5 м. У межах охоронної зони високовольтних ліній встановлення знаків заборонено. На транспортних мережах (сухопут­них і водних) розміщення знаків повинно узгоджуватись із службою дорожнього руху і навігаційною службою.
Управління в галузі організації, охорони та використання природно-заповідного фонду
Спеціально уповноваженим органом державного управління в галу­зі організації, охорони та використання природно-заповідного фонду є Міністерство екології та природних ресурсів України, а на місцях - Державні управління екології та природних ресурсів областей, м. Ки­єва та м. Севастополя.
Міністерство екології та природних ресурсів України:

o здійснює державний контроль та державне управління в галузі організації, охорони та використання природно-заповідного фонду;

o забезпечує розвиток заповідної справи; функціонування природ­них та біосферних заповідників, національних природних парків та інших об'єктів природно-заповідного фонду, які належать до сфери управління Міністерства;

o розробку та реалізацію заходів, спрямованих на збереження біо­логічного і ландшафтного різноманіття;

o ведення Червоної книги.
Безпосередньо для забезпечення управління територіями та об'єктами природно-заповідного фонду, реалізації Програми перспек­тивного розвитку заповідної справи в Україні у складі вказаного Міні­стерства діє Головне управління національних природних парків і за­повідної справи. За "Положенням про Головне управління національ­них природних парків і заповідної справи Міністерства охорони на­вколишнього природного середовища та ядерної безпеки України" Головне управління природних парків і заповідної справи є органом виконавчої влади підвідомчим Мінекоресурсів. Основними завдання ми Головного управління є:

· забезпечення проведення державної політики в галузі охорони розвитку та ефективного використання природних і біосферних запо­відників, національних природних парків, територій та об’єктів при­родно-заповідного фонду інших категорій;

· керівництво заповідною справою в Україні;

· здійснення державного управління в галузі охорони, відтворення та регулювання використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду, запровадження економічних важелів стимулювання їх охорони;

· організація, здійснення і координація робіт щодо збереження унікальних і типових природних комплексів і об'єктів, які мають, осо­бливе природоохоронне, наукове, естетичне, рекреаційне та інше зна­чення.
Головне управління координує роботу установ природно-заповідного фонду, організовує підготовку і перепідготовку кадрів природних та біосферних заповідників і національних природних пар­ків, здійснює керівництво і фінансування підпорядкованих Мінекоре-сурсів України, дає пропозиції Міністерству щодо призначення їх ке­рівників. Головне управління є юридичною особою, яка має самостій­ний баланс, рахунки, бланк і печатку із зображенням Державного гер­ба України і своїм найменуванням.
В адміністративних областях, АР Крим, м. Києві та м. Севастополі державне управління та контроль у галузі охорони довкілля, викорис­тання і охорону територій та об'єктів природно-заповідного фонду здійснюють Державні управління екології та природних ресурсів. Во­ни організовують здійснення системи заходів щодо розширення ме­режі територій і об'єктів природно-заповідного фонду, вживають не­обхідних заходів до охорони видів тварин і рослин, занесених до Чер­воної книги України, та місць їх проживання (зростання ).
Управління заповідниками, національними та регіональними пар­ками, ботанічними садами, зоологічними парками, дендрологічними парками, та парками-пам'ятками мистецтва загальнодержавного зна­чення здійснюється спеціальними адміністраціями, до складу яких входять наукові підрозділи, служби охорони, господарського та іншо­го обслуговування. Іноді спеціальні адміністрації можуть створюва­тись для функціонування ПЗО місцевого значення. У випадку, коли спеціальні адміністрації не створюються, управління територіями та об'єктами природно-заповідного фонду здійснюються тими установами і підприємствами, у віданні яких вони перебувають. В управлінні природно-заповідного фонду можуть брати участь об'єднання грома­дян.
Державне управління територіями та об'єктами природно-заповідного фонду України здійснює Головне управління національних природних парків і заповідної справи Міністерства екології та природних ресурсів.
Основним завданням Головного управління є:
- забезпечення проведення державної політики у галузі охорони, розвитку та ефективного використання природних і біосферних заповідників, національних природних парків, територій та об'єктів природно-заповідного фонду інших категорій;
- керівництво заповідною справою в Україні;

- здійснення державного управління в галузі охорони, відтворення та регулювання використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду, запровадження економічних важелів стимулювання їх охорони; координація діяльності у цій галузі;
- організація, здійснення і координація робіт щодо збереження унікальних та типових природних комплексів і об'єктів, які мають особливе природоохоронне, наукове, естетичне, рекреаційне та інше значення.
Головне управління відповідно до покладених на нього завдань:

1) організує і здійснює методичне керівництво веденням заповідної справи, координує роботу заповідників і національних природних парків та інших установ природно-заповідного фонду, незалежно від їх підпорядкування;

2) готує пропозиції з основних напрямів державної політики щодо організації, охорони і ефективного використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду;

3) формує у взаємодії з Мінекономіки, Мінфіном та іншими заінтересованими міністерствами і відомствами проекти обсягів державних централізованих капітальних вкладень і бюджетних коштів на проведення заходів, спрямованих на збереження та розвиток природно-заповідного фонду, і подає їх на розгляд відповідним державним органам; контролює ефективність викорис­тання цих коштів;

4) здійснює функції замовника виконання заходів щодо збереження та розвитку природно-заповідного фонду, які фінансуються за рахунок держав­ного бюджету;

5) організує підготовку і перепідготовку кадрів природних та біосферних заповідників і національних природних парків;

6) організує вивчення, узагальнення і впровадження вітчизняного та зарубіжного досвіду у сфері заповідної справи, сприяє розвитку і підвищенню ефективності участі України у міжнародному співробітництві в цій сфері;

7) здійснює керівництво, фінансування і контроль за діяльністю підпорядкованих Мінекобезпеки природних і біосферних заповідників, національних природних парків та інших установ природно-заповідного фонду, узгоджує положення про них та подає пропозиції Міністерству щодо призначення їх керівників.

Головне управління під час виконання покладених на нього функцій взаємодіє з органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, а також з відповідними установами інших держав, науковими товариствами, громадськими організаціями.

Головне управління має право:

1) брати участь у розгляді органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування питань, що належать до його компетенції, вносити у встанов­леному порядку на розгляд цих органів пропозиції щодо організації, охорони і використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду;
2) заслуховувати доповіді керівників природних і біосферних заповідників,
національних природних парків, інших установ природно-заповідного фонду з питань, що належать до його компетенції;

3)створювати робочі групи для розроблення пропозицій щодо забезпечення науково обгрунтованого розвитку заповідної справи та розв'язання проблем у цій сфері;

4) у встановленому порядку вирішувати питання про притягнення порушників законодавства про охорону навколишнього природного середовища до відповідальності;

5) одержувати безплатно від органів державної виконавчої влади, підприємств, установ та організацій інформацію, необхідну для виконання покладених на нього завдань;

6) у встановленому порядку здійснювати міжнародне співробітництво з питань що належать до його компетенції.
Головне управління у межах своєї компетенції на основі і на виконання чинного законодавства видає накази, обов'язкові для виконання установами природно-заповідного фонду, підприємствами, організаціями і установами, у віданні яких перебувають території та об'єкти природно-заповідного фонду.
Громадський   контроль   за   станом природно-заповідного фонду
Згідно зі ст.10 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" (1992р.) та Положенням про громадський контроль у галузі охорони навколишнього середовища (затверджене наказом Мінпри­роди №81 від 4 серпня 1994 року) громадяни України мають право на участь в обговоренні законодавчих актів з питань розвитку заповідної справи, у формуванні природно-заповідного фонду, в ознайомленні з територіями і об'єктами природно-заповідних територій та об'єктів. Громадський контроль за станом природно-заповідного фонду може здійснюватися громадськими інспекторами, яких призначають:
· в громадських природоохоронних формуваннях їх первинними органами відповідно до статутів;
· при підрозділах Державної екологічної інспекції і головними державними інспекторами з охорони навколишнього природного се­редовища відповідних територій.
Громадські інспектори мають право :
· безперешкодно відвідувати об'єкти в будь-який час їх роботи за пред'явленням посвідчення ;
· отримувати інформацію про стан навколишнього природного се­редовища, джерелом негативного впливу на нього та заходи, що вжи­ваються для поліпшення екологічної ситуації;
· брати участь в рейдах, перевірках та екологічній експертизі про­ектів, які проводять підрозділи Державної екологічної інспекції Мінекоресурсів України.
Громадськими інспекторами можуть бути громадяни України, що досягли 18 років, мають досвід природоохоронної роботи та пройшли атестацію у відповідних органах громадських природоохоронних фо­рмувань або в підрозділах Державної екологічної інспекції. Призна­чення здійснюється на підставі власної письмової заяви громадянина, подання організації, що рекомендує, та за результатами атестації. Громадські інспектори працюють без звільнення від основної роботи і без додаткової оплати праці. Вони отримують посвідчення, яке видається строком на три роки. По закінченню цього терміну громадський інспектор, що виявив бажання і надалі працювати, проходить переатестацію.

 

Яндекс.Метрика >