загрузка...
-->
Базовий закон про природно-заповідний фонд України. PDF Печать E-mail

Базовий закон про природно-заповідний фонд України.

· Закон “Про природно-заповідний фонд України”: мета і  структура.
· Коротка характеристика розділів Закону.

В минулі роки недостатньо враховувалось соціальне та наукове значення природно-заповідних територій, їх роль в екологічному вихованні населення здійснені рекреації тощо. В зв'язку з розвитком природно-заповідної справи назріла необхідність її правового обґрунтування і затвердження.
Закон «Про природно-заповідний фонд України», що прийнятий Верховною Радою 16.06.1992 року і визначає правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення цінних і унікальних природних комплексів та об'єктів.
У вступній частині Закону наголошено, що природно-заповідний фонд України становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об'єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреа­ційну та іншу цінність і виділенні з метою збереження природної різномані­тності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу довкілля.
У зв'язку з цим законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання щодо якого встанов­люється особливий режим охорони, відтворення і використання.
Закон України «Про природно-заповідний фонд України» складається з
одинадцяти розділів, а саме:

I.Загальні положення.

II.Управління в галузі організації, охорони та використання природно-заповідного фонду.

III.Режим територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

IV.Охоронні зони територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

V.Науково-дослідні робота на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду.

VI.Економічне забезпечення організацій і функціонування природно-заповідного фонду.

VII.Державний кадастр територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

VIII.Порядок створення й оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

IX.Охорона територій та об'єктів природно-заповідного фонду, контроль за додержанням їх режиму.

X.Відповідальність за  порушення законодавства про природно-заповідний фонд.

XI.Міжнародне співробітництво в галузі охорони і використання територій та об’єктів  природно-заповідного фонду.
Коротка характеристика розділів Закону
В першому розділі Закону йдеться про класифікацію територій та об'єктів природно-заповідного фонду (ПЗФ).
Визначено правові засади функціонування територій та об'єктів ПЗФ та їх форми власності.
Законом визначені категорії територій та об'єктів природно-за­повідного фонду:
· природні заповідники, біосферні заповідники, національні при­родні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ят­ки природи, заповідні урочища (природні території та об'єкті);
· ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-па­м'ятки садово-паркового мистецтва (штучно створені об'єкти).
Природні та біосферні заповідники, національні природні парки належать до територій природно-заповідного фонду загальнодер­жавного значення. Регіональні ландшафтні парки є природоохорон­ними установами місцевого чи регіонального значення.
Залежно від міри екологічної та наукової цінності заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва можуть бути загальнодержавного або місцевого значен­ня. Заповідні урочища мають статус територій природно-заповідно­го фонду місцевого значення.
В спеціальній статті наголошується на основних засобах збереження територій та об'єктів ПЗФ, що забезпечується шляхом.

· встановлення заповідного режиму,

· організації систематичних спостережень за станом заповідних природних комплексів та об'єктів;

· проведення комплексних досліджень з метою розробки науко­вих основ їх збереження та ефективного використання;

· додержання вимог природоохоронного законодавства при здійсненні всіх видів діяльності на територіях і об'єктах ПЗФ (господарської, уп­равлінської та іншої діяльності, розробки проектної і проектно-планувальної документації, землевпорядкування, лісовпорядку­вання, проведення екологічних експертиз);

· запровадження економічних важелів стимулювання їх охорони;

· здійснення державного та громадського контролю за додержанням режиму їх охорони та використання;

· встановлення підвищеної відповідальності за порушення режи­му їх охорони та використання, а також за знищення та пошко­дження заповідних природних комплексів та об'єктів;

·  проведення широкого міжнародного співробітництва у цій сфері.
Визначено, що території та об'єкти ПЗФ, за умови додержання вимог законодавства, можуть використовуватися у природоохоронних, науково-дослідних, оздоровчих та рекреаційних і освітньовиховних цілях, а також для потреб моніторингу довкілля.
Встановлені види використання, а також господарська діяльність на територіях та об'єктах ПЗФ можуть здійснюватися лише за умови, що вони не суперечать їх цільовому призначенню.
В другому розділі  «Управління в галузі організації, охорони та використання ПЗФ» вказується, що спеціально уповноваженим державним органом у цій галузі є Міністерство екології та природних ресурсів України.
Управління територіями та об'єктами ПЗФ, для яких не створюються спеціальні адміністрації, здійснюється підприємствами, установами та орган­ізаціями, у віданні яких перебувають ці території та об'єкти.
Окремо визначено участь об'єднань громадян в управлінні територіями та об'єктами ПЗФ.
В третьому розділі Закону дано визначення режиму територій та об'єктів ПЗф - це сукупність науково-обгрунтованих екологічних вимог, норм і правил, які визначають правовий статус, призначення цих територій та об'єктів, характер допустимої діяльності в них порядок охорони, використан­ня і відтворення їх природних комплексів. Цей режим визначається .з урахуванням класифікації та цільового призначення територій  та об’єктів пзф.
В четвертому розділі подано завдання охоронних зон територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також основні вимоги щодо режиму охоронних зон територій та об'єктів природно-заповідного фонду .

Для забезпечення необхідного режиму охорони заповідних природних комплексів та об'єктів та запобігання негативного впливу господарської діяльності на прилеглих до них територіях установлюються охоронні зони. Їх розміри визначаються відповідно до цільового призначення заповідних територій та об'єктів на основі спеціальних обстежень ландшафтів та господарської діяльності  на прилеглих територіях. Ці питання висвітлені в четвертому розділі закону,
П'ятий розділ закону - науково-дослідні роботи на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду. Вони проводяться з метою вивчення природних процесів, забезпечення постійного спостереження за їх змінами, екологічного прогнозування, розробки наукових основ охорони, відтворення і використан­ня природних ресурсів та особливо цінних об'єктів.
Основною формою узагальнення науково-дослідних робіт на територіях та об'єктах ПЗФ, є їх Літопис природи, матеріали якого використовуються для оцінки стану довкілля, розробки заходів щодо його охорони, ефективного використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки.
На території заказників, пам'яток природи, заповідних урочищ та інших територіях та об'єктах природно-заповідного фонду, де не створені спеціальні наукові підрозділи, дослідження організовують­ся природними заповідниками, біосферними заповідниками, націо­нальними природними парками, ботанічними садами та дендро­логічними парками загальнодержавного значення, розташованими у цих регіонах.
Координацію наукових досліджень на територіях та об'єктах при­родно-заповідного фонду України здійснює Академія наук України разом з Міністерством охорони навколишнього природного середо­вища України.
Навчально-виховна робота учбових закладів на територіях та об'єк­тах природно-заповідного фонду проводиться на основі угод, укладе­них з їх адміністраціями чи підприємствами, установами та організаці­ями, у підпорядкуванні яких перебувають вказані території та об'єкти.
В шостому розділі Закону «Економічне забезпечення організацій функці­онування природно-заповідного фонду» йдеться про економічне обґрунтування і оцінку територій та об'єктів ПЗФ, фінансування заходів щодо заповідних об'єктів, а також про екологічні фонди об'єктів ПЗФ, тощо.
Порядок створення й оголошення територій та об'єктів ПЗФ обумовлюється в сьомому розділі Закону. Зокрема тут сказано, що підготовка і подання клопотань про організацію територій та об'єктів ПЗФ можуть здійснюватися органами Міністерства екології та природних ресурсів України, науковими установами, природоохоронни­ми громадськими об'єднаннями або іншими заінтересованими підприємства­ми, установами, організаціями та громадянами.
Клопотання подається в органи Міністерства екології та природних ресурсів України і має містити обґрунтування необхідності створення заповідного об'єкту певної категорії, характеристику природоохоронної, наукової, естетичної та іншої цінності природних комплексів та об'єктів, що пропонуються для заповідання, відомості про місцезнаходження, розміри, характер використання, власників та користувачів природних ресурсів, а також відповідний картографічний матеріал.
Рішення про створення територій та об'єктів ПЗФ загальнодержавного значення приймаються президентом України, місцевого значення - обласни­ми радами.    
Восьмий розділ Закону регламентує державний кадастр територій та об'єктів ПЗФ. Тут визначено, що державний кадастр ПЗФ є системою необхідних і достовірних відомостей про природні, наукові, правові та інші характеристики територій та об’єктів, що входять до складу ПЗФ. Він ведеться з метою оцінки складу та перспективи розвитку ПЗФ, їх стану, організації охорони, й ефективного використання, планування наукових досліджень, розміщення продуктивних сил тощо. Державний кадастр ПЗФ містить відо­мості про правовий статус, належність, режим, географічне положення, кількісні і якісні характеристики цих територій та об'єктів, їх природоохорон­ну, наукову, освітню, виховну, рекреаційну та іншу цінність.
В цьому ж розділі викладено порядок ведення кадастру територій та об'єктів ПЗФ. Визначено, що кадастр ведеться Міністерством екології та природних ресурсів України за рахунок державного бюджету.
В дев'ятому розділі Закону «Охорона територій та об'єктів природно-заповідного фонду» визначено принципи організації охорони ПЗФ, склад і повноваження відповідних служб, також йдеться про державний та громадський контроль на природоохоронних територіях та об'єктах. Зокрема сказано, що охорона територій і об'єктів ПЗФ де є адміністрації, покладаються на служби їх охорони, що створюються у складі цих адміністрацій. Охорона територій та об'єктів інших категорій ПЗФ покладається на підприємства, установи та організації у віданні яких вони перебувають. Державний контроль за додержанням заповідного режиму здійснюється Міністерством екології та природних ресурсів України та іншими спеціально уповноваженими органами, громадський контроль здійснюється відповідно до Положення про громадський контроль у галузі охорони довкілля.
Відповідальність за порушення законодавства про природно-заповідний фонд висвітлено в десятому розділі Закону. Тут зокрема сказано, що ці порушення тягнуть за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільну або кримінальну відповідальність, визначено особливості застосування відпові­дальності, та вказані види порушень, за скоєння яких винні притягуються до відповідальності.
Заключний, одинадцятий розділ Закону - «Міжнародне  співробітництво в галузі охорони, і використання територій та об'єктів, природно-заповідного фонду» розкриває основні форми співробітництва - з цією метою розробля­ються і реалізуються міжнародні наукові та науково-технічні програми, забезпечується обмін науковою інформацією, створюються на суміжних територіях заповідні об'єкти та території , організовується спільна підготовка науковців і фахівців, еколого-виховна та видавнича діяльність.
Прийняття Закону «Про природно-заповідний Фонд України» забезпечує збереження заповідних територій —унікальних та цінних об'єктів як націо­нального надбання, щодо якого  встановлений особливий режим охорони, відтворення і використання на рівні світових стандартів. Україна розглядає  свій природно-заповідний фонд як складову частину світової системи природних територій та об’єктів, що перебувають під особливою охороною і це підтверджується чинним законодавством.

 

Яндекс.Метрика >