Реферат з ДРЕ

1. Структура місцевих бюджетів
Місцеві бюджети включають бюджет Автономної Республі¬ки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування.
Бюджети місцевого самоврядування — це бюджети терито¬ріальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань.
Місцеві бюджети — це фонди фінансових ресурсів, приз¬начені для реалізації завдань і функцій, що покладаються на органи самоврядування. Як складова бюджетної системи дер¬жави і основа фінансової бази діяльності органів самовряду¬вання місцеві бюджети забезпечують необхідними грошовими засобами фінансування заходів економічного і соціального розвитку, що здійснюються органами влади і управління на відповідній території.
Через місцеві бюджети складаються певні фінансові взаємо¬відносини органів самоврядування практично з усіма підприєм¬ствами, установами, що розташовані на їх території, і населен¬ням даної території у зв'язку з мобілізацією й витрачанням коштів цих бюджетів. Між місцевими бюджетами різних рівнів, а також між цими бюджетами і державним бюджетом виника¬ють фінансові відносини з приводу перерозподілу фінансових ресурсів для забезпечення ефективного функціонування кож¬ного бюджету.
Органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. У статті 43 Конституції України зазначено, що місце¬ві органи самоврядування управляють майном, що є в кому¬нальній власності; затверджують програми соціально-економіч¬ного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територі-альних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки та збори відповідно до закону; утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організа¬ції, установи.
Частка місцевих бюджетів у перерозподілі валового внут¬рішнього продукту, а також у зведеному бюджеті поряд з еко¬номічним і соціальним має важливе політичне значення. Вона свідчить про участь місцевого самоврядування у розв'язанні ак¬туальних проблем розвитку держави, про певну обмеженість функцій центральних органів влади. У цьому зв'язку необхідно враховувати, що однією із важливих передумов побудови де-мократичної держави є самостійність і незалежність органів місцевого самоврядування. Європейська хартія місцевого самоврядування передбачає його - відокремленість від державної влади, повну незалежність і самостійність покладених-на нього функцій у межах своєї компетенції.
Основними положеннями Європейської хартії місцевого са-моврядування, які мають безпосереднє відношення до функці¬онування бюджетів самоврядування, є положення про те, що:
—  місцева влада має право на свої власні фінансові ресурси;
— обсяг фінансових ресурсів має відповідати функціям, які виконує місцева влада;
— місцева влада має право вільно розпоряджатися власни¬ми фінансовими ресурсами;
— частина фінансових ресурсів повинна формуватися за ра¬хунок місцевих податків і зборів;
— розміри місцевих податків і зборів місцева влада уповно¬важена встановлювати в межах закону;
—  порядок формування фінансових ресурсів повинен бути гнучким і забезпечувати відповідність наявних ресурсів зрос¬танню вартості виконання завдань місцевої влади;
— захист слабкої у фінансовому розумінні місцевої влади проводиться за допомогою процедур усунення фінансових дис¬пропорцій (фінансового вирівнювання);
— перевага у виборі форм фінансової допомоги надається дотаціям, які не призначаються для фінансування конкретних проектів і не обмежують свободи місцевої влади.
Нині до Європейської хартії місцевого самоврядування приєдналося понад 30 країн, у 1996 році — Україна.
Прийняття Бюджетного кодексу України є важливим кро¬ком у напрямі наближення до загальноприйнятих стандартів у цій сфері. Однак ряд важливих питань реального забезпечен¬ня незалежності органів місцевого самоврядування ще чекають на своє вирішення. Насамперед це стосується фінансової бази місцевого самоврядування.
Не буде перебільшенням сказати, що фінансовий бік еконо¬мічної самостійності місцевих органів влади є визначальним: Від фінансових можливостей залежать в кінцевому підсумку їхні реальні владні функції. Не можна бути справді, а не формально самостійним, будучи залежним у фінансовому відношенні.
Ступінь фінансової самостійності органів місцевого само¬врядування характеризує незалежність держави в цілому, потен¬ційні можливості її економічного, розвитку, рівень демократичних прав і свобод громадян. Держава не може успішно розви¬ватись і процвітати, не даючи гарантій фінансової незалежнос¬ті органам місцевого самоврядування.
У складі місцевих бюджетів формується бюджет розвитку. Надходження до бюджету розвитку місцевих бюджетів вклю¬чають:
—  кошти від відчуження майна, яке перебуває у комуналь¬ній власності, в тому числі від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення;
— надходження дивідендів, нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств, що є у власності відповідної те¬риторіальної громади;
— кошти від повернення позик, які надавалися з відповід¬ного бюджету до набрання чинності Бюджетним кодексом, та відсотки, сплачені за користування ними;
— кошти, які передаються з іншої частини місцевого бюд¬жету за рішенням відповідної ради;
—  запозичення, здійснені у порядку, визначеному Бюджет¬ним кодексом та іншими законами України;
—  субвенції з інших бюджетів на виконання інвестиційних проектів.
До витрат бюджету розвитку місцевих бюджетів належать:
—  погашення основної суми боргу відповідно Автономної Республіки Крим і місцевого самоврядування;
—  капітальні вкладення;
— внески органів влади Автономної Республіки Крим і ор¬ганів місцевого самоврядування у статутні фонди суб'єктів під¬приємницької діяльності.
Бюджет розвитку місцевих бюджетів є складовою частиною спеціального фонду місцевих бюджетів.
Бюджет Автономної Республіки Крим і міські бюджети мо¬жуть прийматися з дефіцитом виключно у частині дефіциту бюджету розвитку. Дефіцит бюджету Автономної Республіки Крим та міських бюджетів покривається за рахунок запозичень. Затвердження обласних, районних, районних у містах, сільсь¬ких і селищних бюджетів із дефіцитом не допускається.
Для покриття тимчасових касових розривів, що виникають під час виконання загального фонду місцевого бюджету, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адмі¬ністрації, виконавчі органи відповідних рад за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи відповідної ради можуть отримувати короткотермінові позички у фінансово-кре¬дитних установах на термін до трьох місяців, але у межах по-точного бюджетного періоду. Порядок отримання таких пози¬чок визначається Міністерством фінансів України. Надання позичок з одного бюджету іншому забороняється.
Запозичення до місцевих бюджетів здійснюються на визна¬чену мету і підлягають обов'язковому поверненню. Запозичен¬ня до відповідних місцевих бюджетів можуть бути здійснені ли¬ше до бюджету розвитку. Держава не несе відповідальності по зобов'язаннях щодо запозичень до місцевих бюджетів. Видатки на обслуговування боргу здійснюються за рахунок коштів за-гального фонду бюджету. Видатки на обслуговування боргу міс¬цевих бюджетів не можуть щорічно перевищувати 10 відсотків видатків від загального фонду відповідного місцевого бюджету протягом будь-якого бюджетного періоду, коли планується об¬слуговування боргу.
Якщо у процесі погашення основної суми боргу та платежів щодо його обслуговування, обумовленої договором між креди¬тором та позичальником, має місце порушення графіка пога¬шення з вини позичальника, відповідна рада не має права здій¬снювати нові запозичення протягом 5 наступних років.
Економічне обгрунтування розмірів ресурсів, які підлягають мобілізації до бюджетів самоврядування, потребує достовірної інформації про утворення і рух фінансових ресурсів на певній території. Цього можна досягти лише при розробці зведеного територіального фінансового балансу, який відображає джерела ресурсів і напрями використання їх в цілому на відповідній те¬риторії, незалежно від форм власності та рівня підпорядкова-ності суб'єктів господарювання. Складання балансу має стати невід'ємною частиною роботи із складання, розгляду і затверд¬ження бюджету самоврядування. Для цього треба налагодити канали і форми надходження планової та звітної інформації від суб'єктів господарювання.
Основним у сфері місцевих бюджетів і міжбюджетних відно¬син має бути проведення бюджетної політики, спрямованої на забезпечення гармонійного поєднання принципів бюджетного унітаризму з елементами децентралізації, реформування цих відносин з удосконаленням порядку розподілу трансфертів із дер¬жавного бюджету на основі прозорих та об'єктивних критеріїв, що грунтуються на .чіткому розмежуванні бюджетних повнова¬жень і стабільній системі закріплення дохідних джерел за бюд-жетами. Розмежування функцій і повноважень між органами державної влади та органами місцевого самоврядування різних рівнів, у тому числі й у сфері міжбюджетних відносин, має від¬повідати положенням та принципам схваленої Указом Прези¬дента України Концепції державної регіональної політики.
Потребує суттєвого удосконалення розподіл податкових надходжень між центром і регіонами, переведення на власну дохідну базу бюджетів місцевого самоврядування, удосконалення порядку закріплення за ними дохідних джерел на постійній основі. Слід забезпечити запровадження державних соціальних стандартів видатків, удосконалення практики надання транс¬фертів із Державного бюджету України на основі об'єктивних критеріїв, неухильне дотримання принципу збалансованості місцевих бюджетів.
Нові механізми міжбюджетних відносин повинні передба¬чати поступове вирівнювання забезпеченості адміністративно-територіальних одиниць бюджетними коштами при одночасно¬му створенні стимулів для місцевих органів влади і самоврядування до раціоналізації показників місцевих бюдже¬тів та нарощування їх дохідної бази. Необхідно підвищити фак¬тичну частку місцевих бюджетів у зведеному бюджеті з ураху¬ванням субвенцій на соціальний захист населення з 31 відсотка у 2000 році та 36,9 — у 2001 році до 40 відсотків — у 2002 році.
Важливою складовою бюджетної політики має стати впо¬рядкування взаємовідносин між місцевими бюджетами. Йдеть¬ся передусім про чітке розмежування повноважень між місце¬вими органами виконавчої влади, обласними та районними органами місцевого самоврядування територіальних громад щодо формування бюджетів. Потрібно стимулювати солідарне фінансування спільної власності територіальних громад.
Починаючи з 2002 року у складі державного бюджету по¬винні окремо затверджуватися обсяги трансфертів для бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів, бюджетів міст Києва та Севастополя, міст республіканського й обласно¬го значення і бюджетів районів.
Для деталізації законодавчих норм щодо чіткого і конкрет¬ного розмежування повноважень, компетенції та відповідаль¬ності між центральними й місцевими органами державної влади та місцевого самоврядування усіх рівнів необхідно внести відповідні зміни до Законів "Про місцеве самоврядування в Ук¬раїні" та "Про місцеві державні адміністрації".