...
Органи фінансового контролю PDF  | Печать |  E-mail

Органи фінансового контролю


ПЛАН
ВСТУП
1. ХАРАКТЕРИСТИКА ОРГАНІВ, ЯКІ ЗДІЙСНЮЮТЬ ФІНАНСОВИЙ КОНТРОЛЬ
2. ВИДИ ЕКОНОМІЧНОГО КОНТРОЛЮ ТА ОРГАНІЗАЦІЇ,
ЯКІ ЙОГО ПРОВОДЯТЬ
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ


ВСТУП
Фінансовий контроль – одна з найважливіших функцій державного управління. Його призначення полягає у сприянні реалізації фінансової політики держави, забезпеченні процесу формування і ефективного використання фінансових ресурсів у всіх ланках фінансової системи. Об’єктом фінансового контролю є всі господарські операції, які здійснюються з використанням коштів на цілі економічного і соціального розвитку.
Оскільки фінансові ресурси не є невичерпними, то виникає органічна необхідність у існуванні фінансового контролю, який спрямований, передусім, на раціональне використання бюджетних коштів і коштів централізованих і децентралізованих фондів цільового призначення, фінансової дисципліни в господарських структурах.
Як специфічна об’єктивно необхідна функція держави контроль розподіляється між різними частинами економічної системи відповідно до місця їх у цій системі і з урахуванням особливостей сфер суспільного життя, в яких вона здійснюється. На сучасному етапі стратегічна лінія розвитку політичної системи суспільства полягає у вдосконаленні демократії, у більш повному здійсненні самоуправління народу на підставі активного і дійового впливу трудящих у вирішенні питань державного і громадського життя.
Розвиток вільного економічного підприємництва з різними формами власності в Україні зумовив формування нового виду економічного контролю – незалежного аудиторського. На відміну від фінансового контролю, який здійснюється від імені держави різними контролюючими органами, аудиторський контроль проводять незалежні організації на договірних засадах. Спочатку аудит був лише знаряддям перевірки і підтвердження достовірності бухгалтерських документів і звітів, а потім він став системно орієнтованим видом у фінансовому контролі.


1. Характеристика органів,
які здійснюють фінансовий контроль
Функції фінансового контролю поширюються на економічну діяльність усіх ланок народного господарства. За організаційними формами фінансовий контроль в Україні поділяють на державний, муніципальний, незалежний і контроль власника.
Державні органи, які здійснюють функції економічного контролю, такі: Фонд державного майна України, Міністерство економіки України, Міністерство фінансів України, Міністерство праці України, Міністерство статистики України, Національний банк України.
Спеціалізовані органи контролю – Державний комітет України по стандартизації, метрології та якості продукції (Держстандарт України), Державна інспекція України по захисту прав споживача, Державна інспекція України по контролю за цінами.
Муніципальний контроль – місцеві Ради народних депутатів та їх комісії.
Незалежний контроль – аудиторський, створюється на госпрозрахункових засадах.
Контроль власника – внутрішньосистемний, внутріш-ньогосподарський.
Організаційні форми фінансового контролю в Україні подано на рис. 1.
Міністерство економіки України контролює виконання планів економічного і соціального розвитку держави, затверджених Верховною Радою України, виявляє відхилення від заданих параметрів розвитку окремих галузей народного господарства та вживає заходів щодо за-побігання їм.
Міністерство фінансів України та його місцеві органи здійснюють контроль за своєчасним виконанням підприємствами і організаціями зобов’язань перед бюджетом по внесках платежів (податки на прибуток (доход), додаткову вартість, заробітну плату працівників та ін.). Контролює правильне і економне витрачання бюджетних коштів, а також додержання фінансової дисципліни організацій, що перебувають на державному бюджеті. Здійснює свої функції Міністерство фінансів України через Головну державну податкову інспекцію і Державну контрольно-ревізійну службу в Україні.
Головна державна податкова інспекція Міністерства фінансів України та її органи на місцях контролюють додержання законодавства про податки, правильність обчислення, повноту і своєчасність внесення до бюджету податків та інших платежів, встановлених законодавством України.
Фонд державного майна України (далі Фонд) є державним органом, який здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна, виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною влас-ністю. Підпорядкований він у своїй діяльності і підзвітний Верховній Раді України.
Основними завданнями Фонду є:
–    захист майнових прав України на її території та за кордоном;
–    реалізація прав розпорядження майном державних підприємств у процесі приватизації їх, створення спільних підприємств;
–    здійснення повноважень щодо організації та проведення приватизації майна підприємств, яке перебуває у загальнодержавній власності, а також щодо орендодавця майна державних підприємств і організацій, Їхніх структурних підрозділів;
–    сприяння процесові демонополізації економіки і створенню умов для конкуренції виробників.

Державна контрольно-ревізійна служба в Україні та її органи на місцях контролюють додержання фінансової дисципліни підприємствами і організаціями за територіальним поділом витрачання коштів із державного бюджету на соціальні потреби, утримання органів державного управління та ін.
Міністерство праці України контролює додержання законодавства з питань праці та заробітної плати в галузях народного господарства, тарифних угод з оплати праці механізму регулювання фонду оплати праці. Крім того, Мінпраці України розробляє і затверджує нормативні документи з питань регулювання зайнятості населення, використання праці та її оплати.
Міністерство статистики України контролює за даними звітності збалансованість ринку товарами, виконання програм економічного і соціального розвитку держави і окремих регіонів, наявність товарних, матеріальних, трудових та інших ресурсів, необхідних для населення і роз-витку народного господарства, здійснює вибіркові контрольні переписи ресурсів тощо.
Урядом України надано право Мінстату України здійснювати контроль за виконанням міністерствами, державними комітетами і відомствами, концернами, асоціаціями, а також підпорядкованими їм підприємствами і об’єднаннями законодавства і нормативних актів з питань статистики, обліку і звітності, забезпечення достовірності державної звітності, давати обов’язкові для виконання вказівки з усунення виявлених недоліків. Крім того, Мінстат України має право одержувати від органів управління, підприємств і об’єднань статистичну і бухгалтерську звітність та пояснення до неї незалежно від форм власності; перевіряти первинну документацію і достовірність звітних даних; вимагати письмових пояснень та інших матеріалів з приводу виявлених порушень, давати обов’язкові для виконання настанови про усунення порушень звітної дисципліни, а також про проведення в необхідних випадках ревізій фінансово-господарської діяль-ності підприємств, об’єднань і організацій.
Національний банк України згідно з статутом і Законом України про банки і банківську діяльність контролює наявність грошей в обігу, використання кредитів за цільовим призначенням, додержання касової дисципліни, правил розрахунків у народному господарстві та інших операцій підприємцями, покладених на банки в умовах ринкових відносин, а також витрачання коштів з державного бюджету, здійснює емісію грошей та регулює грошові відносини у державі. Крім того, він контролює діяльність комерційних банків, реєструє їх, одержує від них баланси, розрахунки економічних нормативів та іншу звітність, проводить ревізії, вносить пропозиції до поліпшення їхньої діяльності або про закриття їх, коли вони як акціонерні утворення порушують чинне законодавство. Національний банк України видає в межах своїх повноважень інструкції, положення та інші нормативні документи з касових, розрахункових, кредитних, валютних операцій. До спеціалізованих органів економічного контролю належать державні комітети, інспекції та ін.
Державний комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації (Держстандарт України) є центральним органом виконавчої влади, підвідомчим Кабінету Міністрів України. У межах своєї компетенції він здійснює заходи щодо стандартизації, забезпечення єдності та вірогідності вимірювань і сертифікації продукції, а також координує роботу інших органів державного управління з цих питань.
Головними завданнями Держстандарту України є:
–    створення системи нормативно-технічної документації, що встановлює прогресивні вимоги до розробки, виробництва і використання продукції (робіт, послуг) з метою підвищення технічного рівня і якості, гарантуванням безпеки використання, сумісності та взаємозамінюваності, охорони навколишнього середовища, ресурсозбереження, ширшого застосування мало- і безвідходних технологій, а також підвищення ролі споживача у визначенні конкретних характеристик продукції (робіт, послуг);
–    створення та забезпечення функціонування державної системи сертифікації продукції;
–    здійснення державного нагляду за впровадженням і додержанням вимог стандартів, технічних умов і зразків (еталонів) на продукцію (роботи, послуги) і державного метрологічного нагляду, використання прав щодо запобігання випуску недоброякісної продукції;
–    визначення основних напрямів і координація проведення заходів міждержавного і міжнародного співробітництва, пов’язаних із стандартизацією, метрологією та сертифікацією;
–    організація нормативно-методичного забезпечення суспільного виробництва з питань стандартизації, метрології та сертифікації;
–    організація науково-технічної інформації в галузі стандартизації, метрології та сертифікації.
Державна інспекція України по захисту прав споживачів та її органи у Республіці Крим, областях, містах і районах здійснюють державний контроль за додержанням підприємствами, організаціями та установами незалежно від форм власності й господарювання, а також громадянами Закону України про захист прав споживачів, інших нормативних актів з питань торгівлі та надання послуг населенню; здійснює перевірку безпосередньо на підприємствах промисловості, сфери послуг, торгівлі та підприємствах громадського харчування, на базах, складах і в експедиціях незалежно від форм власності й господарювання.
Державна інспекція України по контролю за цінами контролює застосування цін і тарифів міністерствами, відомствами, державними, кооперативними, громадськими підприємствами всіх форм власності.
Антимонопольний комітет України запобігає монопольному становищу на ринку підприємців, що обмежують конкуренцію певного товару. В противному разі це призводить до порушення ринкових відносин у виробництві і реалізації окремих видів товарів, до недоброякісної конкуренції у підприємницькій діяльності.
Муніципальний економічний контроль здійснюється відповідно до Закону України про місцеві Ради народних депутатів та місцеве регіональне самоврядування. Комісії з питань планування, бюджету і фінансів здійснюють контроль за виконанням планів та програм економічного і соціального розвитку і бюджету, виявляють внутрішньогосподарські резерви і додаткові доходи бюджету; контролюють надходження та видатки позабюджетного фонду. До компетенції виконавчих комітетів сільських, селиш-них, міських Рад народних депутатів віднесено здійснення контролю за станом обліку та звітності на підприємствах, в організаціях і установах, які є комунальною власністю, здійснюють контроль за додержанням зобов’я-зань щодо платежів до бюджету місцевого самоврядування підприємствами і організаціями.
Державою делеговано місцевим Радам народних депутатів та місцевому і регіональному самоврядуванню додатково такі контрольні функції:
–    здійснювати контроль за додержанням проектів будівництва об’єктів житлово-комунального господарства і виробничого призначення, а також припиняти будівництво, яке здійснюється з порушенням планів забудови та затверджених проектів і може завдати шкоди навколишньому середовищу;
–    призначати державні приймальні комісії, затверджувати акти про приймання в експлуатацію об’єктів житлово-цивільного призначення, а також брати участь у прийманні в експлуатацію інших об’єктів;
–    контролювати експлуатацію об’єктів комунального господарства, торгівлі і громадського харчування, побутового обслуговування, які є у власності підприємств та окремих громадян; припиняти експлуатацію їх в разі порушення екологічних, санітарних правил, інших вимог законодавства, скасовувати у таких випадках видані їм дозволи на створення та експлуатацію відповідних об’єктів.

2. Види економічного контролю та організації,
які його проводять
Незалежний контроль проводять аудиторські організації (фірми) на госпрозрахункових засадах за договорами з державними і акціонерними підприємствами, кооперативними, орендними підприємствами і організаціями, підприємствами із спільним капіталом та ін. При цьому перевіряють стан обліку діяльності зазначених організацій і підприємств, відповідність звітності даним обліку, правильність утворення прибутку і своєчасність розрахунків з державним бюджетом, а також розподіленням прибутку за акціями, розміром внесеного капіталу та іншими джерелами, передбаченими статутними документами і фінансовим планом підприємства. Результати контролю аудиторська організація оформляє актом, експертним висновком або іншим документом, погодженим із замовником. Крім того, аудиторська організація може давати висновки про правильність складання звітності і декларацій, які підприємства, кооперативи та інші організації подають фінансовим органам (податковим інспекціям).
Економічний контроль власника включає в себе внутрішньосистемний і внутрішньогосподарський.
Внутрішньосистемний економічний контроль здійснюють міністерства, державні комітети, концерни, асоціації, акціонерні виробничі об’єднання відповідно до законодавчих та інших нормативних актів, якими передбачено, що комплексні ревізії і контрольні перевірки фінансово-господарської діяльності підприємства проводяться за ініціативою власника, тобто органом, якому підпорядковане підприємство на правах власності.
Основним завданням внутрішньосистемного контролю є: контроль виконання планових завдань з виробничої і фінансово-господарської діяльності, використання матеріальних і фінансових ресурсів, недопущення фактів безгосподарності і марнотратства; забезпечення збереження власності, правильної постановки бухгалтерського обліку і контрольно-ревізійної роботи; додержання діючого законодавства з виробничої і фінансово-господарської діяльності.
Внутрішньогосподарський економічний контроль включає контрольні функції, які здійснюються власниками підприємств, комбінатів, організацій і установ, концернів, асоціацій відповідно до діючого законодавства. Завданням внутрішньогосподарського контролю є перевірка господарських операцій у виробничих одиницях з метою недопущення перевитрат матеріальних і фінансових ресурсів, виконання виробничих і фінансових планів, раціонального використання робочої сили, впровадження методів праці і прогресивної технології в бригадах, дільницях, цехах та інших виробничих підрозділах, забезпечення збереження коштів і товарно-матеріальних цінностей, економного витрачання сировини і паливно-енерге-тичних ресурсів, випуску продукції високої якості, яка має попит на ринку.
Організація внутрішньогосподарського контролю відповідно до Закону України про підприємства покладена на керівника підприємства. Згідно із затвердженим планом працівники, зайняті управлінням, здійснюють систематичний та оперативний поточний контроль за виробничою і фінансово-господарською діяльністю підрозділів підприємств. За результатами контрольних перевірок керівництво підприємства приймає управлінські рішення з усунення причин, які негативно впливають на діяльність підприємства.
Незважаючи на те, що сучасна модель і організація фінансового контролю наближається до загальноприйнятих у світовій практиці, проте не можна стверджувати, що вони оптимальні. Так, із переходом України на ринкові засади виникли окрім державного контролю ще й відомчий та контроль місцевих органів самоврядування. Однак всі ці ланки фінансового контролю дублюють одна іншу, тому необхідно у законодавчому аспекті раз і назавжди визначити компетенцію і сферу їх застосування.
Потребує вдосконалення організаційна структура  фінансового контролю, яке, перш за все, повинне полягати у врівноваженні значимості усіх складових частин.
В даний час у державі особливо широко застосовується державний та муніципальний контроль, а незалежний контроль і контроль власника залишаються осторонь. Оскільки Україна прямує до ринкової економіки, то неминуче повинна відбутися повна децентралізація у сфері фінансового контролю.
Вже зроблені перші кроки щодо децентралізації, але ще необхідно:
–    встановити у законодавчому порядку необхідність ведення “прозорого” контролю власника;
–    підтримати розвиток аудиторської діяльності.
Щодо останньої, то фінансові органи держави повинні заохочувати суб’єктів господарської діяльності вести “приватний аудит” і зобов’язувати проводити періодично “аудит за законом”.
Не можна сказати, що аудиторська діяльність не закріплена законодавством держави. В Україні склалася ситуація, коли законодавство пішло вперед можливостей і рівня професійності аудиторів. Ніхто на себе не взяв обов’язку створити незалежний функціональний орган, який би об’єднував якомога більшу кількість сертифікованих аудиторів. Наприклад, в Росії діє Російська колегія аудиторів та Аудиторська Палата Російської федерації.
Хоча в нашій державі законодавством визначено Аудиторську Палату України, однак на практиці вона має обмежене застосування.
Отже, загалом шляхи покращення фінансового контролю в Україні можна систематизувати так:
–    забезпечення органами фінансового контролю не лише контролюючої та попереджувальної функції, а й стимулюючої, бо суб’єкти господарської діяльності самі повинні бути зацікавлені у загальному добробуті держави;
–    введення поряд із загальнодержавними органами також і децентралізовані, що дозволить максимально охопити всіх господарюючих суб’єктів;
–    розвиток і стимулювання аудиторського контролю як специфічного контролю із кваліфікованими порадами для більш ефективного функціонування.

ВИСНОВКИ
Фінансовий контроль – одна з форм контролю з боку держави та інших уповноважених законодавством органів за закономірністю і обґрунтованістю виконання фінансових операцій з визначення результатів господарської та управлінської діяльності, створення і використання фондів фінансових ресурсів на цілі економічного і соціального розвитку держави.
Передумовою виникнення потреби у застосування фінансового контролю є обмеженість фінансових ресурсів і потреба ретельного нагляду за раціональністю їх витрачання.
В економічній практиці існує чотири види контролю у загальному його значенні:
–    державний;
–    муніципальний;
–    незалежний;
–    контроль власника.
Державний фінансовий контроль проводять органи державної влади в особі  постійних комісій Парламенту, НБУ, Фонду державного майна, Міністерством економіки, Міністерством фінансів, Міністерством праці, Міністерством статистики України, ДПА, КРУ, тощо.
Муніципальний контроль здійснюють ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування.
Незалежний контроль представлений численними аудиторськими організаціями (фірмами).
Спершу даний вид контролю виник як вид перевірки фінансово – бухгалтерської звітності але згодом його специфічність і універсальність розширили масштаби застосування даного виду.
Контроль власника включає внутрісистемний та внутрігосподарський. Лише така структура фінансового контролю забезпечує охопленість всіх сфер і ланок економіки всіх суб’єктів господарської діяльності без винятку.
Не можливо переоцінити необхідність добре обдуманого і багатогранного фінансового контролю власне в даний час – коли відбулася перебудова економіки з адміністративної до ринкової моделі, але не у всіх господарюючих суб’єктів, зокрема підприємців перебудувалась радянська ментальність тобто раніше “все було в руках держави” і не було винних, а тепер кожен несе індивідуальну відповідальність і власноруч обирає свою фінансову тактику.
Існує також специфічний вид контролю – незалежний аудит, так званий контроль плюс раціональна пропозиція.
Необхідно зазначити, що в цілому фінансовий контроль держави спрямований на пошук резервів зростання фінансових ресурсів, що обов’язково має позитивне забарвлення для економіки держави.
Таким чином раціональне господарювання неможливе без застосування систематичного і діяльного контролю з боку держави за виробництвом, розподілом і споживанням суспільного продукту і використанням як живої, так і уречевленої суспільної праці.

 

Яндекс.Метрика >