...
МАКРОЕКОНОМІЧНЕ ПРОГНОЗУВАННЯ. PDF  | Печать |  E-mail

МАКРОЕКОНОМІЧНЕ ПРОГНОЗУВАННЯ.

План.
1.    Суть і основні принципи прогнозування.
2.    Основні функції прогнозування, класифікація прогнозів.
3.    Основні методи прогнозування.
4.    Організація прогнозування в Україні.

Ринок регулює економічні відносини на короткий період. Для здійснення функцій державного регулювання економічними процесами необхідно знати майбутнє багатьох економічних явищ з тим, щоб прий¬няти правильне рішення у теперішньому. Це породжує необхідність прогнозування на всіх ієрархічних рівнях управління.
Під прогнозом-розуміють науково обгрунтоване суджен¬ня про можливий стан об'єкта у майбутньому. Він грунтується на вивченні закономерностей розвитку різних економічних явищ і процесів, вдявляє найбільш імовірні та альтернативні шляхи їх розвитку і дає базу для вибору і обгрунтування економічної політики, яка б ураховувала вияв¬лені об'єктивні сторони пізнаних закономірностей і процесів.
Об'єктом економічного і соціального прогнозування виступає еко¬номічний і соціальний потенціал України (регіону, галузі, підпри¬ємства): сукупність трудових ресурсів; розвіданих, нерозвіданих і використову¬ваних природних ресурсів, джерел енергії;
науково-технічний по¬тенціал; промислово-виробничий по¬тенціал; сільськогосподарський потенціал; потенціал соціального розвитку — потенціал таких галузей, як охорона здоров'я, культура і мистецтво, спорт, ту¬ризм, загальна і професійна освіта.
Суб'єктом прогнозування виступає держава в особі державних органів управління певного ієрархічного рівня, економічні служби органів місцевого самоврядування, а також економічні служби підприємств та організацій різних форм власності.
Практична діяльність суб'єкта стосовно об'єкта прогнозування полягає у тому, щоб певними методами і з використанням певного інструментарію вивчити інформацію про об'єкт або систему і перетво¬рити її в інформацію про майбутнє об'єкта або системи.
Основними функціями прогнозування є:
науковий аналіз економічних, соціальних, науково-технічних про¬цесів і тенденцій;
дослідження об'єктивних зв'язків соціально-економічних явищ господарського розвитку у конкретних умовах;
оцінка сформованого рівня розвитку, конкретної ситуації і вияв¬лення тенденцій, які можуть скластися у майбутньому, передбачення нових ситуацій та їх оцінка;
виявлення можливих альтернатив розвитку економіки у перспек¬тиві, нагромадження наукового матеріалу для обгрунтованого вибору певних рішень.
Виділяють такі основні принципи економічного і соціального прогно-зування: системності, наукової обгрунтованості, альтернативності, адек-ватності.
До основних прогнозів належать:
Економічні прогнози охоплюють прогнози розвитку різних економічних явищ і процесів.
Демографічні прогнози охоплюють прогнози руху народонаселен¬ня і відтворення трудових ресурсів, рівня зайнятості, підвищення кваліфікаційного і зміни професійного складу трудових ресурсів, рівня безробіття.
Прогнози науково-технічного прогресу визначають перспективу економічного потенціалу і охоплюють прогнози розвитку науки, прогнози комплексних напрямів науково-технічного прогресу, прогнози впровадження нової техніки і технологій.
Соціальні прогнози охоплюють прогнози споживчого по¬питу населення, рівня життя, соціально-економічних потреб населення, змін способу життя, соціального складу суспільства.
Система прогнозів за проблемною ознакою повинна включати: прогнози наслідків від реалізації окремих рішень управлінських органів, наслідків від можливого та імовірного настання певних подій у країні, розвитку яких-небудь окремих проблем і, відповідно, розвитку еко¬номіки країни в цілому.
За організаційною ознакою система прогнозів повинна охоплюва¬ти складання комплексного прогнозу економічного і соціального розвит¬ку держави (прогнозу економіки України), прогнозів окремих виробничих, управлінських і територіальних структур.
За часовим горизонтом економічні прогнози класифікують на
опе¬ративні-до 1 місяця, короткострокові-до 1 року, середньострокові-до 5 років,  довгострокові-5-15років. Чим більший період прогнозування, тим меншою є його точність, тим важче ліквідувати невизначеність, а значить, тим нижча імовірність реалізації прогнозу.

МЕТОДИ  ПРОГНОЗУВАННЯ.
Методами прогнозування-сукупність прийомів мислення, способів, які дозволяють на основі аналізу ретроспективних даних, зв'язків, які властиві об'єкту прогнозування, а також їх виміру винести судження про можливий його розвиток у майбутньому.
Залежно від способу прогнозування і наявності інформаційних даних методи прогнозування поділяють на фактографічні (фор¬малізовані), експертні (інтуїтивні) і комбіновані.
За рівнями агрегування показників розвитку народного господар¬ства   моделі   поділяються   на:   макроекономічні,   міжгалузеві, міжрегіональні, галузеві, регіональні.
Найефективнішим засобом прогнозування, особливо довгостроко¬вого, є динамічні та ігрові-імітаційні моделі.

ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОГНОЗУВАННЯ В УКРАЇНІ.
У ринковій економіці, колИ народногосподарські процеси до певної міри формуватимуться на основі горизонтальних зв'язків, без прямого втручання адміністративної систе¬ми, прогнозування стане вихідним пунктом економічної діяльності дер¬жавних органів управління.
З огляду на викладене виникає потреба визначити основні рівні прогнозної роботи в Україні. Можна вирізнити:
народногосподарський (макроекономічний) рівень прогнозної ро¬боти, коли прогнози розробляються по економіці держави України в цілому;
міжгалузевий народногосподарський рівень — при формуванні прогнозів розвитку найважливіших народногосподарських комплексів (агропромислового,металургійного, машинобудівного, інвестиційного, планово-енергетичного та ін.);
галузевий рівень — охоплює формування прогнозів розвитку ок¬ремих галузей народного господарства;
регіональний рівень — відображає прогнозування економічного і соціального розвитку у розрізі областей, районів, міст, селищ і сіл;
рівень перлинної ланки — охоплює прогнозування діяльності фірм, підприємств, виробничих об'єднань, акціонерних компаній та інших юридичних осіб.
Прогнозами розвитку економічного і соціального потенціалу Ук¬раїни займаються Головний науково-дослідний інститут, Академія наук України та інші наукові центри.
Питання організації прогнозування в Україні набуває чималої складності через дві причини: відсутність достатнього досвіду такої ро¬боти в організаційних структурах державного управління нижчих рівнів ієрархії та відмовлення деяких первинних ланок від процедур подання за вертикаллю будь-яких матеріалів.           
Механізм формування прогнозів на різних рівнях управління в Україні перебуває на стадії становлення. Для успішної реалізації цього. завдання необхідно забезпечити дві вимоги: додержання єдиних прин¬ципів формування прогнозів на різних рівнях прогнозної роботи і до¬тримання прийнятої у світовій практиці послідовності (етапності) у розробці прогнозів.
Процес формування прогнозу включає в себе такі набори процедур (етапи прогнозування):
формування інформаційної бази прогнозу; аналіз (описання) об'єкта прогнозу;
аналіз (ОПИСАННЯ) зовнішнього середовища і його впливу на об'єкт прогнозування;
визначення прогнозної траєкторії об'єкта; прийняття рішення на основі прогнозної інформації; оцінка якості прогнозу.
На стадії формування інформаційної бази визначаються вид і склад вихідної інформації, яка повинна відповідати специфічним вимогам: бути достовірною, точною, порівнянною і охоплювати усі хронологічні точки періоду, який аналізується.

 

Яндекс.Метрика >