...
Загальна структура електронної пошти НБУ. PDF Печать E-mail


1. Загальна структура електронної пошти НБУ.
Електронна  пошта  — ЕП — складається загалом із вузлів — комп'ютерів, які мають
змогу  встановлювати  один  з одним з'єднання для передавання електронних листів
(повідомлень)  своїх  абонентів. Вузли поділяються на абонентські пункти АП 1-го
типу (АП-1) та абонентські пункти 2-го типу (АП-2) (поштамти).
Кожний  АП-1  передає  в  інші вузли лише ті повідомлення, які були підготовлені
його  абонентами,  і  приймає  від  решти  АП  лише  адресовані  його  абонентам
повідомлення.  На  відміну  від  АП-1, АП-2 передає на інший поштамт або на АП-1
будь-які повідомлення.
Усяке  повідомлення  ЕП має бути адресованим, тобто мати свою електронну поштову
адресу.  Із  погляду  логіки для того, щоб адреса була інформативною, необхідно,
аби  вона  включала в себе ідентифікатор абонента (кінцевого користувача — КК) і
по­штові  координати,  які  визначають  місцезнаходження КК. Правила адресації в
різних  системах  ЕП  відрізняються  одне  від  одного,  але ці логічні елементи
присутні завжди.
Електронна  пошта  НБУ  —  це  комп'ютерна  мережа, яка ефек­тивно працює з 1994
року.  Головним поштовхом до її створення було те, що для банків не є прийнятною
технологія,   коли  пові­домлення  передаються  через  центри  (вузли),  які  не
належать   їм.   Водночас   враховувалась   і   можливість  кращого  регулювання
за­вантаження,  забезпечення  потрібної  швидкості  передавання  та  доставляння
повідомлень тощо.
Електронна      пошта      НБУ     являє     собою     програмно-технічну     та
адміністративно-технологічну  мережу, яка забезпечує обмін да­ними в банківській
системі  України.  Вона  призначена  для  надійно­го  та  якісного  приймання  і
передавання  електронних повідом­лень. Джерелами та одержувачами останніх можуть
бути  як різні програмні продукти (зокрема й прикладні програми), так і фізи­чні
особи.  Вони є кінцевими користувачами системи. Систему ЕП НБУ створюють поштові
вузли. Розрізняють Центральний, регіо­нальні та абонентські вузли —АВ.
Центральний  і  регіональні  вузли  є  абонентськими пунктами 2-го типу, а решта
вузлів  —  АП  1-го  типу.  До  них  належать вуз­ли, що розміщені в комерційних
банках  України,  а  також  в уря­дових і державних установах, які взаємодіють з
банківською  сис­темою.  Організаційно  вузли ЕП, за винятком АВ, є структурними
підрозділами   системи   НБУ,   котрі   у   своїй  діяльності  керуються  чинним
законодавством   України,   ухвалами   НБУ,   відповідними  положеннями  про  ці
підрозділи та положеннями про ЕП НБУ.
Центральний   вузол   —  ЦВ  —  це  підрозділ  Центрального  управління  НБУ,  а
регіональні вузли — РВ — підрозділи відпо­відних територіальних управлінь НБУ.
Абонентський  вузол може входити до складу будь-якої уста­нови (КБ і т. ін.), що
виконує  всі  умови,  які  ставляться в разі підімкнення абонентів до ЕП, і бере
участь  у  роботі  системи.  Вузли  можуть  бути зв'язані між собою за допомогою
виділених  чи  ко­мутованих  телефонних  і телеграфних каналів зв'язку або через
радіоканал і супутникові системи передавання даних.
2. Призначення та особливості електронної пошти НБУ.
Система  ЕП  НБУ дає змогу інтегрувати локальні обчислю­вальні мережі — ЛОМ, які
існують  в  її вузлах. Використовуючи ЕП, кожний користувач робочої станції — PC
—  ЛОМ  її  вузла  може  відправити  повідомлення  у  вигляді  текстового файла,
під­готовленого  з  використанням  довільного  текстового  редактора; графічного
файла,  що  містить  графічні  конструкції  будь-якого вигляду; файла бази даних
типу  .DBF;  файла табличного проце­сора. Інший абонент, який перебуває в іншому
регіоні  і  є  корис­тувачем  ЛОМ  свого вузла, може приймати ці повідомлення на
свою PC.
Переваги  ЕП  НБУ  такі: висока швидкість доставляння пові­домлень та можливість
автоматизувати   в   установі  процес  оброб­ки  документації,  починаючи  з  її
отримання.
Система ЕП НБУ не є системою діалогової взаємодії і має такі особливості:
*  формування  й приймання поштових повідомлень — процеси, що розділені в часі і
виконуються  незалежно  від  процесів  встано­влення  з'єднань  між  вузлами  та
передаванням даних;
*  система  ЕП  використовує  архітектуру, коли повідомлення запам'ятовується на
одному  вузлі,  а далі передається за маршру­том до іншого вузла доти, доки воно
не  буде  доставлене  адресатові.  Така архітектура забезпечує передавання даних
навіть у разі можливих відказів засобів зв'язку;
*  ЕП  НБУ  дає  змогу  передавати повідомлення одночасно бага­тьом користувачам
завдяки  введенню  спеціального  механізму  «група  вузлів» і вказуванню кількох
адресатів   при   формуванні   «поштового  конверта».  Таким  чином  передаються
повідомлення,  що  стосуються  багатьох  або всіх абонентів, наприклад, загальні
дані типу коригувань списку учасників, адрес вузлів ЕП тощо;
*  система ЕП НБУ допомагає організовувати взаємодію між програмними комплексами
автоматизації  банківської  діяльності, які містяться в різних вузлах. При цьому
забезпечується   весь   сервіс  щодо  зберігання,  документування  й  надійності
доставлян­ня кореспонденції;
*  можливе  підімкнення  до  ЕП  НБУ  серверів  для  факсимільно­го й телексного
зв'язку,  що  дозволяє  надавати  додаткові послуги, додатковий сервіс кінцевому
користувачеві.
Система  ЕП  НБУ підтримує роботу абонентського вузла на базі використання таких
технічних  засобів:  IBM-сумісних  персо­нальних  комп'ютерів,  «Науез»-сумісних
модемів,  що  відповіда­ють  стандартам  V.22 bis, V.32, V.32bis, криптографічнх
блоків,    комутованих    телефонних   каналів   загального   користування   або
спеціалізованої  мережі «Іскра-2». Кількість каналів визначає­ться інтенсивністю
та  обсягами  передавання/приймання  даних  у вузлі. У разі використання кількох
телефонних каналів для зруч­ності в роботі організовують один груповий номер.
У  Центральному  і  регіональних  вузлах додатково приєднують робочі станції, на
яких  виконуються  програми  управління  з'єднаннями  і  транспортування  даних.
(Потрібно   зберігати   на   ву­злі  дані,  що  надходять,  розподіляти  їх  між
відповідними вузлами та забезпечувати транспортування.)
Залежно  від типу вузла використовується певний набір про­грамного забезпечення.
У  ЦВ  і  РЕВ  це  мережні  ОС  NetWare  фірми  NOVELL, вузлова версія ProCarry,
операційна  система DOS 5.O. На абонентських вузлах використовуються DOS, версія
3.30  і  вищі;  один із комутаційних мережних пакетів NetWare, ProCarry, PieNET,
ASTRA,  ACROCOM,  мережні  еле­менти  UNIX.  Найпоширенішою (частка її становить
близько  85 %) є система ProCarry, хоча останнім часом починає зростати й частка
UNIX.
В  ЕП  ведеться  довідник  вузлів  ЕП,  який міститься в кожному вузлі системи у
вигляді  файла  з  іменем  «SPRUSNBU.DBF». Цей довідник фактично описує адресний
простір  вузлів  ЕП.  Він  ведеться в ЦВ, служби якого забезпечують актуалізацію
довідника  й  готують  коректури  для  розсилання  по  всіх інших вузлах ЕП НБУ.
Кожний вузол має належне лише йому поштове ім'я.
Для  АВ,  які  містяться  в  банківських  установах,  ім'я  вузла  складається з
чотирьох  знаків,  де  перший  знак є постійним (латин­ська буква «U»), другий —
латинська  буква,  яка  визначає  регіон  (об­ласть)  України  (наприклад, «А» —
Вінницька  область,  «В»  —  Во­линська і т. д.), третій знак задає код типу або
множини  банківських установ, а четвертий — номер вузла в даному типі чи множині
бан­ківських установ.
Система  має  суто  ієрархічну трирівневу структуру. На 1-му рівні перебуває ЦВ,
на  2-му  містяться  регіональні вузли, а на 3-му — абонентські вузли. Кожний АВ
входить  лише  до  одного  регіонального,  а  регіональні  вузли  входять до ЦВ.
Завдяки  тому,  що  РЕВ  —  це,  як  правило,  обласні  вузли (крім Київського),
за­безпечується охоплення всієї території країни.
Звичайний  режим  роботи вузлів — запитово-активний для вузла нижчого рівня щодо
вищестоящого.  Тобто  АВ  як вузол 3-го рівня є запитово-активним, сам активізує
запит  до  (і  тільки  до)  відповідного свого регіонального вузла як вузла 2-го
рівня.  Так  само у звичайному режимі РЕВ є запитово-активним щодо Цент­рального
вузла  системи, але на відміну від АВ він може генеру­вати запит і до будь-якого
свого  нижчестоящого абонентського вузла. Відповідно ЦВ може генерувати запит до
кожного регіо­нального вузла.

3. Структура поштового повідомлення і адреси в електронній пошті НБУ.
На  множині  вузлів пошти для забезпечення передавання пові­домлень визначається
набір  маршрутів,  де  описуються  шляхи до­ступу від одного вузла до іншого. Ці
маршрути  використовують­ся  при  транспортуванні поштових повідомлень. З огляду
на  ієрар­хічну структуру ЕП доставляння поштового повідомлення — ПОП— між двома
РЕВ  можливе  лише  через  ЦВ. Ясна річ, що і ПОП АВ одного РЕВ до АВ іншого РЕВ
іде транзитом через ЦВ. Можливі маршрути в ЕП можна записати у вигляді:
АВ(а)  РЕВ  АВ(б), АВ(а)  РЕВ(а)  ЦВ РЕВ(б)  АВ(б).
Поштові  повідомлення, або «поштові конверти», є тими оди­ницями інформації, які
передаються  між  вузлами  системи ЕП. Отже, передавання інформації відбувається
не  безперервним по­током, а певними порціями (пакетами, файлами), які називають
конвертами.
Усяке  ПОП  складається  з даних службового заголовка та ін­формаційної частини,
яку   називають   також  «тілом  повідомлен­ня».  До  ПОП  можуть  приєднуватися
(додаватися)   додаткові   файли,   які  описуються  в  службовому  заголовку  і
передаються  адресатові  разом  із  повідомленням.  Схематично  ПОП можна подати
так:
Заголовок
Тіло
Додатковий файл
Зауважимо,   що   розмір   повідомлення  істотно  залежить  від  засто­совуваних
програмних   транспортних   засобів.   Скажімо,   коли   як  транспортний  засіб
використовується   програмний   пакет  ProCarry,  розміри  поштових  повідомлень
теоретично    необмежені.   У   разі   ви­користання   NetWare   розмір   файла,
«запакованого»  в  конверт, і фай­ла доповнень має не перевищувати 64 кбайт. При
цьому  обсяг заго­ловка ПОП є порівняно невеликим і залежно від використовуваних
програмних транспортних засобів становить від 300 до 500 байт.
Одним  з  елементів  заголовка  ПОП  є  адреса  одержувача.  Вона  складається з
поштового  імені вузла-адресата, тобто імені АВ, РЕВ або ЦВ, та імені локального
користувача  —  ЛК—  на цьо­му вузлі, якому безпосередньо й призначені дані. При
цьому  вва­жається,  що  в  кожному  вузлі  ЕП може визначатися свій набір, своя
множина імен локальних користувачів.
Ім'я  локального  користувача  (його  ідентифікатор)  —  це  набір від одного до
восьми  символів латинського алфавіту. Ідентифікатори ЛК різних вузлів ЕП ні між
собою,  ні з іменами самих вузлів ніяк не пов'язані. Тобто в рамках одного вузла
вони  мають  бути  унікальни­ми. Проте на різних вузлах ЕП допускаються однакові
імена ЛК. Наприклад, майже на кожному вузлі ЕП є ЛК з іменем «ADMIN».
Роль   ЛК   можуть  відігравати  як  фізичні  особи,  так  і  задачі  (програмні
комплекси),  що  використовують  ЕП  для  отримання й передавання інформації між
вузлами.   Зокрема  програмно-технічний  комплекс  АРМ-3  у  вузлах  комерційних
банків,  маючи  ім'я  ELPLAT,  використовує  ЕП  для  передавання  та  приймання
елект­ронних платіжних повідомлень за міжбанківськими платежами.

 

Яндекс.Метрика >