...
Управління ресурсами комерційних банків. PDF Печать E-mail

Управління ресурсами комерційних банків.

Стратегія банку щодо управління ресурсами повинна бути спрямована на досягнення певних цілей. Основною метою будь-якого кредитного інституту є максимізація прибутку, що залежить від обсягу та ціни залучення різних видів банківських ресурсів. Прибуток необхідний насамперед для розширення банківської діяльності. Ця мета важлива не лише для збільшення власного капіталу через тезаврацію прибутків (підвищення капіталу за рахунок прибутку), а й для забезпечення на майбутнє припливу нових клієнтів, оскільки свідчення про прибутковість фірми є сигналом для інвесторів про її стійке економічне становище.
Обов’язкові передумови успішної діяльності банку - ліквідність і захист від ризиків. Тож фінансово-кредитна установа зазвичай намагається реалізувати у своїй діяльності “магічний трикутник” цілей: збільшити прибутковість при зменшенні ризиковості та забезпеченні ліквідності.
Взагалі, управління банківськими ресурсами - це діяльність, пов’язана із залученням грошових коштів вкладників та інших кредиторів, визначенням розміру і відповідної структури джерел грошових коштів у тісному взаємозв’язку з їх розміщенням.
Можна виділити два рівні управління ресурсами комерційного банку:
a  державний рівень (управління здійснюється через центральний банк з використанням різних фінансових інструментів);
a рівень комерційного банку.
В Україні управління на державному рівні здійснює Національний банк, використовуючи інструменти:

1. Надання кредитів Національним банком України комерційним банкам, що безпосередньо впливає на розмір їх пасивів. При цьому велике значення має процентна політика НБУ: встановлена офіційна облікова ставка виступає фактором регулювання попиту на міжбанківський кредит.

2. Операції на відкритому ринку - операції з купівлі-продажу державних ціних паперів, що можуть збільшувати або зменшувати розмір пасивів комерційних банків.

3. Встановлення економічних показників регулювання діяльності комерційних банків:
?  мінімальний розмір регулятивного капіталу;
?  співвідношення між розміром власних коштів банку і сумою активів (з урахуванням ступеня ризику їх втрати);
? обов’язкові резерви - частина ресурсів, внесених на безпроцентний рахунок в НБУ за його вимогою. Вони обмежують можливості кредитування і депозитної місії;
?  нормативи ліквідності, ризику, інвестування комерційного банку
?  інші показники.
Інструменти НБУ можуть бути ефективними лише в умовах погодження їх з податковою політикою та чинним законодавством.
Вимоги регулюючих органів можна визначити як зовнішні обмеження щодо мобілізації банківських ресурсів. Вони намагаються забезпечити платоспроможність банку, зв’язок між джерелами коштів та їх використанням. Однак даний вплив хоча й істотний, але залишається все-таки опосередкованим. Комерційні банки самостійно, відповідно до стратегії розвитку створюють ресурсний потенціал.
Невизначеність у майбутній потребі у банківських ресурсах вимагає організаційної гнучкої структури ресурсної бази, яка б змогла враховувати постійну зміну потреби у ресурсах банку. Гнучкість ресурсної бази залежить від змінності складу її елементів та від зміни процентних ставок на залучення коштів. Якщо у банку переважають короткострокові ресурси, це свідчить про високу змінність складу. Різна чутливість ресурсів до зміни процентних ставок визначає спроможність адаптації мобілізованих коштів до зміни процентних ставок на ринку. Виділяють таку послідовність формування оптимальної ресурсної бази комерційного банку. Насамперед слід визначити пріоритети окремих видів ресурсів, для чого робиться структурний аналіз формування бази банку у двох напрямах.
По-перше, на основі показників діяльності комерційних банків розраховується економічна ефективність ресурсів, беручи до уваги:
? витрати на кожен вид ресурсу, їхню питому вагу в процентних витратах і середню вартість кожного ресурсу;
? можливості банку при розміщенні конкретного ресурсу з урахуванням терміну залучення та одержання середньої маржі за результатами діяльності.
По-друге, здійснюється суб’єктивний аналіз незалежності окремих елементів ресурсної бази від ряду факторів за певним критерієм. Цей аналіз менеджер банку може виконати самостійно або ж за допомогою іншої організаційної структури.
Особливістю формування ресурсної бази є те, що не завжди може бути впроваджено усе відповідно до бажань банку, бо прийняття рішень про величину і час залучення ресурсів знаходиться у певних межах. Тому необхідно визначати рамкові умови, які обмежуюють дії щодо створення ресурсного потенціалу.
Як рамкові умови розглядають фактори, що впливають на використання банківських ресурсів і так визначають обсяг і структуру мобілізованих коштів. Фактори слід поділити на три групи, причому кожна з них характеризується однаковою якістю впливовості на мобілізацію ресурсів.
Перша група факторів - неконтрольовані фактори. Їхнього впливу банк не може попередити чи змінити і враховує їх як задані величини. Серед таких позасистемних факторів доцільно виділити макроекономічні, стан фінансового ринку, нормативи регулюючих органів.
До другої групи факторів (частково контрольованих), вплив яких на мобілізацію ресурсів банк може частково змінити, належать поведінка клієнтів, конкурентів і власників.
Третя група факторів - внутрішньосистемні фактори. До них належать ендогенні величини впливу, які є контрольованими, тобто їхній вплив банк може змінити так, щоб узгодити обсяг мобілізованих банківських ресурсів згідно з наміченими цілями. Серед цієї групи факторів слід виділити потенційні фактори і параметри діяльності. До потенційних факторів належать місцезнаходження банку, його розмір, а також мережа філій. До параметрів діяльності належать такі маркетингові інструменти, як досягнення результатів, реклама і цінова політика.
Завданням політики банку щодо мобілізації ресурсів є формування необхідних коштів для подальшого їх розміщення шляхом найкращої реалізації цілей. Це потребує порівняння ресурсів через вибір найкращих елементів шляхом якісної їх оцінки. Одним із способів визначення якості є розвиток таких критеріїв прийняття рішень, як:
1. Ступінь врахування у банківських нормативах.
2. Витрати на мінімальні резерви.
3. Результат прибутковості.
4. Критерій стабільності.
5. Критерій зміни процентних ставок.
6. Критерій впливу банку на мобілізацію ресурсів.
Отже, здійснювати управління банківськими ресурсами потрібно під аспектами дотримання вимог регулюючих органів, мінімізації обов’язкових резервів, ліквідності, мінімізації витрат і орієнтації на потреби клієнтів.

 

Яндекс.Метрика >