загрузка...
-->
Торговельні операції в іноземній валюті. PDF Печать E-mail

Торговельні операції в іноземній валюті.

Торговельні операції здійснюються агентами міжбанківського валютного ринку і пов’язані з купівлею-продажем, тобто конверсією певних сум готівкової та безготівкової валюти однієї країни на валюту іншої країни за узгодженим курсом на визначену дату на міжбанківському валютному ринку України.
Можна виділити декілька цілей торговельних (конверсійних) операцій:
-  обмін валют при міжнародній торгівлі, здійсненні туризму, інвестицій;
-  спекулятивні операції;
-  хеджування (страхування) валютних ризиків.
Для розкриття суті цих операцій необхідно розрізняти наступні поняття:
дата операції – це дата укладення угоди, коли продавець погоджується продати, а покупець – придбати іноземну валюту. На цю дату здійснюються записи в бухгалтерському обліку і починається нарощування результату переоцінки доходів та витрат; дата валютування –  узгоджена  сторонами  дата  здійснення  поставки  коштів на рахунок контрагента згідно з угодою.
В основі проведення конверсійних операцій лежить крос-курс – це співвідношення між двома валютами , яке визначено через їх курс до третьої валюти (звичайно до долара США).

Конверсійні операції поділяються на такі групи:
· операції з негайною поставкою валюти або поточні конверсійні операції;
· строкові валютні конверсійні операції;
· угоди своп.
Операції з негайною поставкою валюти або поточні конверсійні операції   являють собою купівлю-продаж валюти на умовах її поставки банками-контрагентами не пізніше ніж на другий банківський день з дня укладання угоди за курсом, що зафіксований на момент її укладання. Ці операції поділяються на:
угоди today – конверсійна операція з датою валютування в день укладання угоди; угоди tomorrow  – конверсійна операція з датою валютування на наступний робочий банківський день за днем укладання угоди;
угоди spot – конверсійна операція з датою валютування на другий робочий банківський день з дня укладання угоди.
Міжнародний ринок поточних конверсійних операцій прийнято називати спотовим ринком. Умови розрахунків спот досить зручні для контрагентів угоди: протягом поточного і наступного дня зручно здійснювати обробку необхідних документів, оформлення платіжних документів та інших умов угоди.
Строкові валютні конверсійні операції – це угоди, при яких сторони домовляються про поставку обумовленої суми іноземної валюти в майбутньому за курсом, зафіксованим в момент їх укладання. Причому від дати операції до дати валютування проходить понад два робочі банківські дні.
Сьогодні  строкові  валютні  операції  досить  популярні,  оскільки вони дають
змогу не тільки страхувати ризики, а й отримувати великі прибутки з торгівлі валютними контрактами.
Курс валют за строковими угодами відрізняється від курсу за операціями спот. Хоча, як правило, напрямок динаміки курсів за поточними та строковими угодами збігається, це не виключає відповідної автономності зміни курсів за строковими угодами, особливо в періоди криз або спекуляцій з валютами. Різниця між курсами становить відповідну величину, що називається дисконт чи премія.
Курс валют за строковими угодами розраховується на базі курсу спот та відсоткових ставок за депозитними вкладами в країнах відповідних валют. Вплив відсоткових ставок на курс строкових операцій пов’язаний з тим, що для купівлі валюти в майбутньому необхідно буде взяти позику або зняти з депозиту, сплативши при цьому відсоток за кредит, або втративши його за вкладом. Водночас розміщення придбаної валюти на депозит приносить відсоток.
Строкові валютні операції поділяються на: форвардні, ф’ючерсні та опціонні.
Форвардні операції – це угоди між двома контрагентами про майбутню поставку валюти за раніше обумовленим курсом, які укладаються поза біржею.
Форвардні контракти можуть укладатися на реальну та умовну суму. У першому випадку сторони домовляються про реальну операцію купівлі-продажу, у другому – виплачується лише курсова різниця (різниця між курсом, зафіксованим в угоді, та спот – курсом, що склався на дату валютування).
Форвардні угоди є твердими та обов’язковими для виконання на відміну від ф’ючерсів та опціонів. Це, з одного боку, дає можливість досить точно хеджувати ризик визначенням суми угоди і термінів, які відповідають потребам сторін, а з другого боку, не дозволяє достроково розірвати угоду або змінити її умови.
Процедура попереднього визначення та фіксації валютного курсу не дозволяє також продавцю отримати переваги від підвищення курсу, а покупцю – від зниження курсу валюти протягом форвардного періоду, тобто отримати спекулятивний прибуток. Це інколи змушує учасників ухилятися від виконання угоди. Оскільки форвардний контракт укладається поза біржею і не потрапляє під контроль з боку біржових органів нагляду (на відміну, наприклад, від ф’ючерсних контрактів), відповідальність за його виконання цілком лежить на партнерах по угоді. Ризик невиконання зобов’язань, який є досить значним за форвардними контрактами, може бути знижений шляхом юридичного оформлення відповідальності сторін і передбачення штрафних санкцій при достроковому виході з угоди. Але навіть значні штрафні санкції не можуть зупинити або попередити невиконання однією із сторін своїх зобов’язань.
До переваг форвардного контракту потрібно віднести відсутність додаткової плати (комісійних). Для банківських установ позитивним є позабіржовий характер форвардних операцій, завдяки чому вони мають змогу диктувати свої умови угоди. Маючи ширші фінансові можливості щодо залучення та розміщення коштів порівняно з іншими учасниками ринку, банки можуть уникнути реальних втрат за форвардними угодами навіть тоді, коли ринкові ціни складаються не на їх користь. Уклавши два форвардні контракти за протилежними операціями (один – з купівлі, інший – з продажу) одного й того самого виду активів в однаковій кількості, банк має змогу втрати за однією операцією компенсувати доходами за протилежною. Банки також мають переваги щодо прогнозування тенденцій цінових змін, оскільки володіють значним обсягом інформації і мають у розпорядженні висококваліфікованих спеціалістів-аналітиків.
Однак позабіржовий характер торгівлі та індивідуальні умови укладання форвардної угоди не сприяють розвитку вторинного форвардного ринку, що робить цей фінансовий інструмент низьколіквідним.
Ф’ючерсні операції – це угоди між продавцем (покупцем) та кліринговою палатою ф’ючерсної біржі про продаж (купівлю) стандартної суми однієї валюти за іншу за узгодженим валютним курсом на конкретну дату в майбутньому. Сутність ф’ючерсного валютного контракту полягає в тому, щоб зафіксувати в момент укладання угоди валютний курс, за яким відбудеться операція купівлі-продажу валюти в майбутньому. Основні характеристики ф’ючерсного контракту: біржовий характер торгівлі; стандартні умови контрактів (крім ціни); гарантія клірингової палати виконання всіх контрактів; висока ліквідність, зумовлена існуванням активно діючого вторинного ринку; низька вартість укладання угоди; доступність; можливість, але не обов’язковість реальної поставки (прийняття) валюти за укладеними угодами; будь-яка сторона ф’ючерсного контракту має право відмовитися від його виконання виключно за наявності згоди іншої сторони контракту; ф’ючерсний контракт може перепродаватися покупцем, тобто переходити від одного покупця до іншого аж до вказаної в ньому дати виконання навіть без погодження умов такого продажу з продавцем контракту.
Опціонні операції – це угоди, що дають право (але не зобов’язання) одному учаснику угоди купити або продати відповідну кількість іноземної валюти за фіксованим курсом протягом визначеного часу, тоді як другий учасник за грошову премію зобов’язується за необхідності забезпечити реалізацію цього права, будучи готовим продати або купити іноземну валюту за відповідною договірною ціною.
Існують два різновиди прав, яких може набути покупець залежно від того, який опціон укладено: call (колл) або put (пут). Опціон колл – контракт, що надає покупцю опціону право купити стандартну кількість валюти; продавець опціону зобов’язаний продати цей актив. Тобто тут можливі дві операції купівлі-продажу. Перша – придбання опціону колл, друга – придбання валюти у продавця опціону згідно з його умовами. Але друга операція не є обов’язковою, а здійснюється за бажанням покупця опціону. Опціон пут - контракт, що надає покупцю опціону право продати стандартну кількість валюти. Тобто тут також можливі дві операції купівлі-продажу. Перша – придбання опціону пут, друга – продаж валюти продавцю опціону. Але друга операція також є не обов’язковою, а здійснюється за бажанням покупця опціону.
Таким чином, рішення з приводу виконання або невиконання опціона залишається за покупцем, який виконує опціон, якщо це йому вигідно, або не виконує, якщо не вигідно. За цю перевагу покупець сплачує продавцю премію, яка залежить від тривалості опціона, різниці курсів при укладенні угоди. Цю плату можна розглядати як страхову, що забезпечує покупцю опціона захист від несприятливих змін курсу, а продавцю – компенсацію за втрати від таких коливань. З другого боку, в порівнянні з форвардами (при яких комісійні не стягуються) та ф’ючерсами (витрати за якими є мінімальними), опціони є найбільш дорогими (їх вартість складає близько 3-5% від суми угоди і вище, причому вимагається попередня оплата).
Поряд з існуючими недоліками потрібно виділити таку перевагу як існування біржового та позабіржового опціонних ринків, що надає учасникам ширші можливості вибору для хеджування опціонами порівняно з іншими фінансовими інструментами, оскільки для форвардних контрактів і свопів діє лише позабіржовий ринок, а для ф’ючерсів – лише біржовий.
Різновидом валютних операцій, який поєднує поточні і строкові операції, є угоди своп (swap). Валютні операції своп -  це комбінація двох протилежних конверсійних операцій на однакову суму з однією датою укладання та різними датами валютування. При цьому одна із вказаних операцій є терміновою, а інша – угодою з негайною поставкою. За операціями своп поточна операція здійснюється за курсом спот, який при зустрічній угоді (строковій) коригується з урахуванням премії або дисконту, залежно від руху валютного курсу. При цьому клієнт має економію на маржі - різниці між курсами продавця і покупця за поточною угодою. Операції своп вигідні для банків: вони не створюють відкритої позиції (купівля покривається продажем), тимчасово забезпечують необхідною  валютою без ризику, який пов’язаний зі зміною її курсу. Операції своп використовуються для:
-   здійснення комерційних угод, які дають змогу уникнути збитків при конвертації валют;
- придбання банком необхідної валюти без ризику (на основі покриття контругодою) для забезпечення міжнародних розрахунків, диверсифікація валютних резервів;
-  взаємного міжбанківського кредитування в двох валютах.
Операції своп здебільшого здійснюються на міжбанківському ринку на строк до 6 місяців. Угоди про зустрічні платежі двох партнерів укладаються між комерційними банками, між комерційними та центральними банками, між центральними банками країн.
Таким чином, дослідження основних підходів до класифікації валютних операцій та концептуальних засад їх проведення, а також виявлення переваг і недоліків цих операцій, дозволило дійти висновків, що розвиток валютних операцій є досить актуальним питанням. Операції в іноземній валюті можуть бути не лише джерелом додаткового прибутку для комерційних банків, але й інструментом хеджування (страхування) валютного ризику, механізмом надання додаткових послуг клієнтам банку, чим значною мірою можуть сприяти підтримці курсу національної валюти, виходу українських банків на міжнародний рівень, збільшенню надходжень до бюджету України. Тому важливо вживати всі необхідні заходи щодо вдосконалення методики аналізу валютних операцій, зменшення валютних ризиків і на базі цього підвищувати ефективність проведення операцій в іноземній валюті.

 

Яндекс.Метрика >