...
Сучасні форми банківського кредитування. PDF Печать E-mail

Сучасні форми банківського кредитування.

В сучасних умовах  розвитку  ринкових відносин  комерційні банки, виходячи з пріоритетів грошово-кредитної політики, власних інтересів, потреб позичальників, можуть застосовувати різні методи кредитування. Ці методи визначають форму позичкового рахунку, порядок видачі та погашення, методи контролю за цільовим використанням позики та засоби регулювання заборгованості. В зарубіжній практиці дуже поширеними є наступні методи кредитування: автоматично поновлюваний кредит (револьверний), контокорент, овердрафт, кредитна лінія.
Ці форми кредиту  впроваджуються  в практику кредитування українських  підприємств, організацій, тому розглянемо їх більш детально.  Револьверний кредит. Револьверний, або автоматично поновлюваний, кредит - це позика, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і відновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту.  Відносини між банком та клієнтом регулює угода про відновлення кредиту. Цей документ передбачає:
· максимальний розмір гарантованої банком позики;
· напрям її використання;
· ставку відсотків;
· строки погашення;
· порядок надання інформації про фінансовий стан клієнта;
· форми забезпечення позики;
·  інші умови.  Позичальник зобов’язується за час дії угоди одержати позику в межах визначеної суми та використати її за цільовим призначенням. Якщо фактично використаний кредит менший, ніж передбачено договором, клієнт виплачує комісійні, які нараховуються на невикористану частину позики.  Термін дії угоди про револьверний кредит, як правило, 2 - 3 роки. Протягом цього періоду клієнт неодноразово позичає і повертає борг. Часто револьверний кредит переглядається щодо терміну його погашення, тому він може бути тривалим джерелом формування обігових коштів. Такий кредит ще називають “вічнозеленою” позикою.  Револьверний кредит звичайно незахищений. Він грунтується на загальній фінансовій спроможності позичальника. Цей метод кредитування інколи відносять до бланкових кредитів. Кредитоспроможність клієнта визначається на основі бухгалтерського балансу та фінансового звіту про доходи й видатки фірми. Банк розглядає грошові потоки фірми та ліквідні активи як джерело повернення кредиту.  Контокорентний кредит. В умовах ринкової економіки класичним методом кредитування визнано контокорент - поточний рахунок. З метою прискорення платіжного обороту клієнта банк бере на себе всі його операції за поточними вимогами та зобов’язаннями. Для цього банк відкриває клієнту єдиний контокорентний рахунок (розрахунковий у такому разі закриває), за яким здійснюються всі розрахункові та кредитні операції: за дебетом відображаються виплати за дорученням клієнта і отримання банківських позик, а за кредитом - грошові надходження на користь клієнта або його внески. Кредитове сальдо рахунка свідчить про наявність у клієнта власних коштів і означає, що він виступає кредитором щодо банку. І навпаки: дебетове сальдо - про залучення в оборот банківського кредиту. Отже, контокорент - це договір про взаємне кредитування.  Контокорент - активно-пасивний рахунок, за яким банк визначає граничну суму заборгованості шляхом встановлення лімітів кредитування, тобто визначення максимально допустимого розміру дебетового або мінімально допустимого кредитового сальдо. За кінцевим сальдо нараховуються відсотки або на користь клієнта, або на користь банку. В останньому випадку - за підвищеною відсотковою ставкою, оскільки банк ризикує більше. Крім відсотків за операціями, банки нараховують також комісійні за послуги. По закінченні контокорентного періоду (раз у квартал або півроку) сума плати за кредит капіталізується (дебетується на контокорентному рахунку), тобто збільшується борг клієнта. Такі взаємовідносини банк може будувати лише з платоспроможним клієнтом, з’ясувавши заздалегіть його фнансовий стан та репутацію.  За характером контокорентний кредит - це визначена банком кредитна лінія, якою у разі потреби може скористатися клієнт. Ліміт кредитування для кожного позичальника встановлюється індивідуально і залежить від його фінансового стану, обігових коштів, масштабів виробничо-комерційної діяльності та репутацій. У межах кредитної лінії позичальник отримує широку можливість для маневрування обіговими коштами оскільки він може оперативно без попередньої домовленості з банком поповнити свій поточний рахунок відповідною сумою грошей. Тому контокорентний кредит вважається ідеальним резервом ліквідності.  Контокорентний кредит використовується позичальником відповідно необхідності: повністю або частково. Повнота його використання у межах виділеного ліміту залежить від конкретної фінансової ситуації клієнта та характеру його підприємницької діяльності. Однак можливі такі ситуації, коли запропонованого кредиту (тобто  ліміту) не вистачає для покриття дебетового
сальдо, банк може вирішити питання про збільшення ліміту кредитування    для першокласних клієнтів без укладення додаткової угоди;  Коли дебетове сальдо на контокорентному рахунку постійно перевищує ліміт кредитування, банк з’ясовує причини такого відхилення і за необхідності підписує з клієнтом нову угоду. За користування позикою в розмірі понад встановлену кредитну лінію клієнту доводиться сплачувати додаткові комісійні. Це робить контокорентний кредит ще дорожчим.  Такий режим використання контокорентного кредиту має принципове значення для клієнта, оскільки передчасне відкликання банком кредиту може спричинити різке погіршання його фінансового стану, спровокувавши ланцюг неплатежів.  Як видно з вище викладеного, контокорентний кредит - є доволі вигідною формою кредитування як для банку, так і для клієнта. Для банку - є можливість отримати кредит, коли залишок за кредитом контокорентного рахунку перевищує дебетовий залишок. Крім відсотків за кредит банк також отримує й комісійні за проведені операції. Клієнт же підписує кредитну угоду лише один раз (тобто, відбувається економія часу) і може в потрібний йому час отримати необхідну позику. Але, нажаль, контокорентний кредит не використовується в сучасних економічних умовах України. Серед причин цього можна виділити одну з головних: відсутність позичальників із стабільним та добрим фінансовим станом. З цього ж випливає відсутність довіри банку до своїх клієнтів, а значить і рівноправних партнерських відносин. Тому банк не може вдаватись до занадто високого ризику і надавати контокорентний кредит.  Овердрафт. Комерційні банки країн з розвинутою ринковою економікою особливо англійські, практикують надання кредиту у формі овердрафту, який можна розглядати як особливий вид контокоренту. Він полягає в тому, що банк допускає тимчасову наявність дебетового сальдо на розрахунковому рахунку клієнта.  Овердрафт - це метод кредитування, при якому банк у межах узгодженого ліміту проводить платежі за клієнта на суму, що перевищує залишок коштів на його поточному рахунку. В результаті на рахунку позичальника виникає дебетове сальдо, яке виражає суму його заборгованості перед банком. Такі кредити мають здебільшого короткостроковий характер. Завдяки їм клієнти здійснюють поточні платежі, які тимчасово перевищують надходження коштів на розрахунковий рахунок.  За змістом овердрафт є розрахунковою кредитною операцією, що приносить банку доход у вигляді відсотків за користування кредитними ресурсами та комісійних. Правом на отримання овердрафтного кредиту користуються клієнти банку, які мають стійкий фінансовий стан і уклали з банком відповідний договір.  На основі договору банк разом з клієнтом розробляє загальну концепцію обслуговування овердрафту. Для проведення цієї кредитної операції клієнту, крім розрахункового, відкривають позичковий рахунок. Овердрафт обслуговується наступним чином: якщо сума платежу, зазначена у платіжному документі клієнта, перевищує залишок коштів на розрахунковому рахунку, то різниця (дебетове сальдо) автоматично оплачується банком за рахунок кредиту, але в межах невикористаного ліміту. Якщо сума платежу перевищує залишок ліміту кредитування, то платіж банком не проводиться. Нарахування платежів за користквання кредитними ресурсами починається від часу списання суми овердрафту з рахунка клієнта і завершується в момент повного погашення заборгованості коштами, зарахованими на позичковий рахунок.  Слід зазначити, що надання як овердрафту, так і контокорентного кредиту передбачає наявність постійних ділових взаємовідносин між банком та клієнтом, повну проінформованість банку щодо стану справ свого позичальника та високий рівень довіри до нього. Ці види кредиту можна характеризувати як досить ризиковані через автоматизм формування позичкової заборгованості та невизначеність об’єкта кредитування. Тому кредитні договори підписуються частіше з клієнтами, яких можна віднести до розряду елітних.    
Кредитна лінія відкривається підприємствам, які здійснюють стабільну  виробничу або торгівельну діяльність, яка характеризується швидким обертанням коштів, та мають репутацію надійних платників. Банк може надавати кредит на виробничі поточні потреби, пов’язані з реалізацією виробничих програм, шляхом відкриття їм “кредитної лінії”, що забезпечує одержання позички в грошовій безготівковій формі в майбутньому частинами з таким розрахунком, що заборгованість за кредитом не перевищуватиме заздалегідь встановлений ліміт, в рахунок якого приймається до фінансування група договорів і комерційних контрактів.
“Кредитні лінії” поділяються на відновлювальні, невідновлювальні та цільові (рамкові):

- по відновлюваних лініях після часткового або повного повернення кредиту (кредитовий оборот) здійснюється подальша видача кредиту в обсягах, які встановлені договором на “кредитну лінію” (дебетовий оборот з поквартальною розбивкою), але не більше обумовленого ліміту (максимальна заборгованість по “кредитній лінії”);

- по не відновлюваних лініях після першого часткового або повного повернення кредиту подальше його надання не здійснюється;

- цільові (рамкові) - відкривається банком клієнту для оплати кількох поставок відповідної продукції в рамках одного контракту, який реалізується протягом року або іншого періоду.
Строк дії договору по відновлюваній “кредитній лінії” визначається за домовленістю сторін, але не більше 1 року.
Питання про відкриття кредитної лінії вирішується установою банку в межах граничних розмірів кредиту на одного позичальника, встановлених Правлінням банку та мобілізованих установою банку кредитних ресурсів.
Обсяг “кредитної лінії”, строк користування нею, строки погашення кредиту визначаються з урахуванням фінансового стану позичальника, розмірів його власного капіталу, масштабів діяльності і стану його відносин з банком, укладених договорів та контрактів на виконання виробничих програм, наявності надійного забезпечення і обумовлюються кредитним договором про відкриття “кредитної лінії”.
Для забезпечення виконання умов договору про відкриття кредитної лінії установи банку створюють резерв кредитних ресурсів, розмір якого визначають самостійно. У зв’язку з цим банк може підвищувати відсоткову ставку за користування “кредитною лінією”.
Відповідно до поданих позичальником календарного плану потреби у позичках та графіка погашення кредиту банк розробляє план потреби в ресурсах для забезпечення кредитної лінії.
Кожна видача кредиту оформлюється додатковою угодою. При визначенні строку погашення враховується раніше наданий кредит в рахунок відкритої кредитної лінії.
Протягом дії відновлювальної “кредитної лінії” позичальник має право погашати та одержувати нові кредити, передбачені договором. При цьому заборгованість по кредиту щодня не повинна перевищувати обсяг кредитної лінії.
У разі знецінення заставленого майна надана позичка повинна бути повернена на суму знецінення, обсяг кредитної лінії зменшується на суму знецінення застави або позичальник поповнює заставу до необхідного рівня кредитної лінії.
Відкриття кредитної лінії може супроводжуватися вимогою банку до позичальника зберігати на своєму поточному рахунку компенсаційний залишок у сумі до 20% від суми кредиту.
Ліміт “кредитної лінії” може переглядатися по обгрунтованому клопотанню позичальника з оформленням додаткової угоди разом з внесенням змін до договорів застави, гарантії, поруки, чи інших форм забезпечення.

 

Яндекс.Метрика >