...
Принципи побудови та структура Плану рахунків бухгалтерського обліку в комерційних банках України. PDF Печать E-mail

Принципи побудови та структура Плану рахунків бухгалтерського обліку в комерційних банках України.

З першого січня 1998 року банки України перейшли на новий План рахунків бухгалтерського обліку, що затверджений постановою Правління Національного банку України від 21.11.97 року №388.
План рахунків фінансових банківських установ – це систематизований перелік рахунків бухгалтерського обліку, що використовується для реєстрації господарських операцій. Він застосовується для відображення бухгалтерської інформації та є складовою національної системи бухгалтерського обліку.
План рахунків розроблений відповідно до загальноприйнятих у міжнародній практиці принципів та міжнародних стандартів бухгалтерського обліку і є обов’язковим для використання фінансовими банківськими установами України.
План рахунків грунтується на міжнародних принципах бухгалтерського обліку та звітності. Головне призначення міжнародних стандартів полягає в можливості адаптувати фінансову звітність потребам всіх її користувачів (акціонерів, співробітників, депозиторів, НБУ, фінансових органів) з метою оцінки реального фінансового стану банку.  Міжнародні принципи бухгалтерського обліку, що покладені в основу побудови нового Плану рахунків, зокрема:
· Неперервність діяльності установи, що працює;
· Стабільність правил бухгалтерського обліку;
· Обачливість;
· Нарахування доходів та видатків (поділ звітних періодів);
· Реальне відображення активів та пасивів;
· Непорушність вхідного балансу;
· Перевага змісту над формою;
· Відкритість;
· Консолідація;
· Суттєвість.
Принцип неперервності діяльності означає, що фінансова звітність складається за умови подальшого функціонування установи банку у майбутньому. Вважається, що банк не має ні наміру, ні потреби у ліквідації або навіть скороченні масштабів своєї діяльності.
Якщо установа передбачає, що в наступному звітному періоді буде ліквідована одна чи кілька філій, необхідно внести зміни в оцінку активів та пасивів шляхом обов’язкового відображення їх за реальною вартістю у фінансових звітах. Якщо реальна вартість продажу менша залишкової вартості (первісна вартість за мінусом зносу), установі необхідно врахувати потенційний збиток і відобразити його у звіті про прибутки та збитки банку.
Принцип стабільності правил бухгалтерського обліку означає незмінність використання одних і тих же методів та правил бухгалтерського обліку, що забезпечує користувачам банківської звітності можливість аналізувати фінансовий стан установи в часі. У випадках, коли виникають істотні зміни у діяльності або правовій базі банку має бути забезпечена можливість порівняння фінансової звітності поточного та минулих років (можливе переоформлення звітності за попередній період відповідно до нових вимог з використанням нових методів та правил).
Принцип обачливості вимагає зваженої оцінки активів та зобов’язань банку з достатньою мірою обережності, щоб не переносити існуючі фінансові ризики, що потенційно загрожують фінансовому становищу установи, на наступні звітні періоди. Цей принцип вимагає обов’язкового резервування коштів під сумнівні активи та їх можливе знецінення, що передбачає ведення спеціальних рахунків для обліку можливих витрат від ризиків та неплатежів.
Принцип нарахування доходів та видатків полягає в градації звітних періодів. Статті доходів та видатків оцінюються в період здійснення банківських операцій, незалежно від того, коли були отримані чи сплачені кошти. Операції відображаються в бухгалтерському обліку в день їх здійснення, тобто в день виникнення прав (активів) або зобов’язань (пасивів), незалежно від дати руху коштів за ними. Як правило, сплата платежів або отримання коштів здійснюється з розривом у часі від моменту господарської операції, але при цьому всі доходи і витрати установи, що належать до звітного періоду мають відображатися у цьому ж періоді – фінансовий рік. Фінансові результати облікуються зразу ж після їх виявлення.
Метод нарахування має застосовуватись в межах принципу обережності, метою якого є недопущення переоцінки активів чи доходів, з однієї сторони, та недооцінки пасивів чи видатків, з іншої.
Принцип реального відображення активів та пасивів передбачає оцінку активів та пасивів банку відокремлено на самостійних рахунках в розгорнутому вигляді. Тобто, усі рахунки є, або активними, або пасивними, за винятком транзитних та технічних рахунків.
Принцип непорушності вхідного балансу. Залишки за балансовими рахунками на початок поточного звітного періоду мають відповідати залишкам на кінець попереднього звітного періоду.
Принцип пріоритету економічного змісту над формою. Фінансові звіти повинні достовірно і повно відображати економічний і фінансовий зміст банківських операцій. Всі операції відображаються у балансі відповідно до їх економічної суті, а не юридичної (правової) форми. Реалізація цього принципу забезпечує отримання правдивої і достовірної оцінки фінансового стану банку.
Принцип відкритості пред’являє вимоги до фінансової звітності банківської установи. Фінансові звіти мають бути:
· Достатньо якісними і детальними, щоб уникнути двозначності їх тлумачення;
· Правдиво відображати господарські операції з необхідними поясненнями в записках (додатках) про правила оцінки активів і пасивів, розшифровку даних про дебіторську і кредиторську заборгованості і ін.;
· Звітність має бути чітко викладена і зрозуміла для користувачів.

Консолідація
Установа банку має складати зведену фінансову звітність у цілому по банку із врахуванням своїх дочірніх і спільних підприємств та організацій, за винятком залишків за взаємними розрахунками та вкладеннями.
Суттєвість
У фінансових звітах має відображатись уся істотна інформація, що корисна для прийняття рішень керівниками установи чи інвесторами. Інформація є суттєвою, якщо її відсутність або перекручення може вплинути на економічні рішення користувачів звітності.
Особливостями нового Плану рахунків є:
· Мультивалютність;
· Наявність управлінського обліку;
· Подвійний запис операцій за позабалансовими рахунками;
· Нові вимоги до аналітичних рахунків.
· План рахунків забезпечує мультивалютний облік операцій. Операції в іноземній валюті здійснюються за тими ж рахунками, що і операції в гривні.
Зв’язок між операціями в іноземній і національній валютах забезпечують технічні рахунки:
· Рахунок валютних позицій;
· Рахунок гривневого еквівалента валютних позицій.
Аналогічно здійснюється облік банківських металів.
У разі зміни валютного курсу активи і зобов’язання в іноземній валюті, а також позабалансові рахунки в іноземній валюті переоцінюються.
· Управлінський облік – це процес деталізації, накопичення, підготовки та передачі фінансової інформації, що використовується керівництвом для планування, оцінки, контролю та забезпечення використання своїх ресурсів. Установа банку встановлює внутрішні правила управлінського обліку, що передбачають форми, принципи та цілі.
· Детальна інформація про кожну операцію забезпечується за допомогою аналітичного обліку, що дає змогу уникнути використання зайвої кількості окремих балансових рахунків. Аналітичний облік забезпечується в свою чергу за допомогою аналітичних рахунків. Відкриття будь-яких аналітичних рахунків передбачає наявність обов’язкових параметрів згідно з вимогами Національного банку України. Додаткова інформація, необхідна для управління банком, може бути забезпечена за допомогою додаткових атрибутів клієнтів та договорів, визначених банком самостійно. Установи банків можуть самостійно збільшувати кількість необхідних їм атрибутів.
Класифікація загальних та специфічних параметрів до рахунків клієнтів, а також вимоги до нумерації рахунків аналітичного обліку викладені в Методичних вказівках про ведення параметрів аналітичного обліку в банках.
План рахунків включає чотири види рахунків та дев’ять класів рахунків.
Види рахунків:
· Балансові рахунки;
· Рахунки доходів та витрат банку;
· Рахунки управлінського обліку;
· Позабалансові рахунки.
План рахунків складається із дев’яти класів:  Клас 1. Казначейські та міжбанківські операції.  Клас 2. Операції з клієнтами.  Клас 3. Операції з цінними паперами та інші активи і зобов’язання.  Клас 4. Довгострокові вкладення, основні засоби та нематеріальні активи.  Клас 5. Капітал банку.  Клас 6. Доходи.  Клас 7. Витрати.  Клас 8. Управлінський облік.  Клас 9. Позабалансові рахунки.
Таким чином:   Балансові рахунки представлені в перших п’яти класах (клас 1-5);
Рахунки доходів та витрат банку – клас 6-7;
Рахунки управлінського обліку – клас 8;
Позабалансові рахунки – клас 9.
Кожний клас , в свою чергу, розподілений на рахунки II, III, IV порядків.
Синтетичні рахунки ІІ порядку (двозначні) характеризують назву розділів нового плану рахунків.
Рахунки ІІІ порядку (тризначні) – назву групи.
Рахунки ІV порядку (чотиризначні) – назву самого синтетичного рахунку.
Наприклад:  Рахунок 1001

Аналітичні рахунки в новому плані рахунків представлені класом 8, оскільки кожний банк має право самостійно вирішувати, в якому аспекті та обсязі установа буде використовувати інформацію управлінського та контрольного призначення.
План рахунків


1. КАЗНАЧЕЙСЬКІ ТА МІЖБАНКІВСЬКІ ОПЕРАЦІЇ.

10. Готівкові кошти

11. Банківські метали.

12. Кошти у Національному банку України.

13. Кошти Національного банку України.

14. Казначейські та інші цінні папери, що рефінансуються Національним банком України.

15. Кошти в інших банках.

16. Кошти інших банків.

18. Дебіторська заборгованість за операціями з банками.

19. Кредиторська заборгованість за операціями з банками.

2. ОПЕРАЦІЇ З КЛІЕНТАМИ.

20. Кредити, які надані суб’єктам господарської діяльності.

21. Кредити, які надані органам загального державного управління.

22. Кредити, які надані фізичним особам.

24.Резерви під заборгованість за кредитами, які надані клієнтам.

25. Кошти бюджету та позабюджетних фондів України.

26. Кошти клієнтів банку.

28. Дебіторська заборгованість за операціями клієнтів.

29. Кредиторська заборгованість і транзитні рахунки за операціями з клієнтами.

3. ОПЕРАЦІЇ З ЦІННИМИ ПАПЕРАМИ ТА ІНШІ АКТИВИ І ЗОБОВ’ЯЗАННЯ.

31. Цінні папери в портфелі банку на продаж.

32. Цінні папери в портфелі банку на інвестиції.

33. Цінні папери власного боргу, крім субординованого боргу.

34. Товарно – матеріальні цінності.

35. Інші активи банку.

36. Інші пасиви банку.

37. Клірингові рахунки, суми до з’ясування та транзитні рахунки.

38. Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів та балансуючі рахунки.

39. Розрахунки між філіями та іншими підвідомчими установами банку.

4. ДОВГОСТРОКОВІ ВКЛАДЕННЯ, ОСНОВНІ ЗАСОБИ ТА НЕМАТЕРІАЛЬНІ АКТИВИ.

41. Вкладення в асоційовані компанії.

42. Вкладення в дочірні установи.

43. Нематеріальні активи.

44. Операційні основні засоби.

45. Неопераційні основні засоби.

5. КАПІТАЛ БАНКУ.

50. Статутний капітал та інші фонди банку.

51. Результати переоцінки основних засобів.

59. Результат поточного року.

6. ДОХОДИ.

60. Процентні доходи.

61. Комісійні доходи.

62. Результат від торговельних операцій.

63. Інші банківські операційні доходи.

64. Інші небанківські операційні доходи.

67. Зменшення резервів.

68. Непередбачені доходи.

7. ВИТРАТИ.

70. Процентні витрати

71. Комерційні витрати.

73. Інші банківські операційні витрати.

74. Інші небанківські операційні витрати.

77. Відрахування в резерви.

78. Непередбачені витрати.

79. Податок на прибуток.

8. УПРАВЛІНСЬКИЙ ОБЛІК.

9. ПОЗАБАЛАНСОВІ РАХУНКИ.

90. Зобов’язання і вимоги за усіма видами гарантій.

91. Зобов’язання з кредитування, надані та отримані.

92. Зобов’язання і вимоги за операціями з валютою та банківськими металами.

93. Вимоги та зобов’язання  щодо андерайтинга цінних паперів, спотових та строкових фін. інструментів, крім інструментів валютного обміну.

95. Інші зобов’язання і вимоги.

96. Списана заборгованість та кошти до повернення.

97. Цінні папери та матеріальні цінності клієнтів.

98. Облік інших засобів, цінностей та документів.

99. Контррахунки.

 

Яндекс.Метрика >