...
Побудова та правові основи функціонування банківської системи України. PDF Печать E-mail

Побудова та правові основи функціонування банківської системи України.

Банківська система – це сукупність різних видів банківських установ та банківських інструментів, за допомогою яких здійснюється мобілізація грошових коштів та їх розміщення через надання різних операцій та послуг.
Банки і банківська система – це економічні структури, які становлять один із типів фінансових посередників у системі ринкової інфраструктури.
Банківська система України сформувалася у 1991 році і складається із двох рівнів. Перший рівень банківської системи становить Центральний банк – Національний банк України (НБУ). На другому рівні – комерційні форми різних форм власності, спеціалізації та сфер діяльності.
НБУ як центральний банк країни відповідає за підтримання стабільності національної грошової одиниці і забезпечує ефективне функціонування банківської системи в цілому. На відміну від центрального банку комерційні баки обслуговують учасників економічного процесу, фізичних осіб та державні структури. Функціональна діяльність комерційного банку – це його статутна діяльність, яка здійснюється як на ринку активних так і на ринку пасивних операцій.
Комерційні банки – це фінансові установи, які забезпечують рух грошових коштів між суб’єктами ринкових відносин на комерційних основах.
Пасивні операції комерційного банку – це операції, що забезпечують формування банківських ресурсів (власних і залучених).
Активні операції комерційного банку – це діяльність банку по розміщенню ресурсів шляхом надання послуг і операцій з метою отримання прибутку.
Схема побудови банківської системи України наведена на рис. 1


Банки – це особливі інституції ринку, які в своїй діяльності керуються вимогами закону. Отже, банківська діяльність – набір посередницьких операцій на грошовому ринку, виконання яких дозволене законом під особливим наглядом держави.
Банки як юридичні особи, економічно самостійні і повнстю не залежать від виконавчих і закоодавчих органів влади в рішеннях, які пов’язані з їх оперативною внутрішньою діяльністю.
Щодо правового впливу на банківську діяльність, то його можна поділити на зовнішній і внутрішній. До інструментів зовнішнього впливу на діяльність банків слід віднести закони Уряду України та нормативно-інструктивні документи НБУ.
Головним джерелом регламентації роботи банків є Закон України «Про банки і банківську діяльність» (грудень 2000 р.), в якому чітко розмежовується функції НБУ та комерційних банків.
НБУ як центральний банк працює відповідно до Закону України «Про Національний банк України» (червень 1999 р.), де регламентується його законодавче право щодо впливу на роботу банків та її регулювання.
Структурна побудова Закону України «Паро банки і банківську діяльність» наведена на рисунку 2.


До інструментів внутрішнього впливу слід віднести наступні: статут банку; правила внутрішнього розпорядку; накази; розпорядження; інструкції і т.п.
Узагальнюючи світовий і вітчизняний досвід розвитку банківської справи можна прийти до висновку, що банківська діяльність складається із 3-х основних функцій:
1. Мобілізація грошових ресурсів у формі вкладів від юридичних і фізичних осіб.
2. Надання клієнтам позичок і створення нових платіжних засобів.
3. Здійснення розрахунків між клієнтами – суб’єктами економічних відносин.
Виконання усього комплексу посередницьких операцій можна вважати економічною ознакою банку – як центрального , так і комерційного.

 

Яндекс.Метрика >