загрузка...
-->
Організація вексельного обігу та вексельної форми розрахунків у господарській діяльності підприємств PDF Печать E-mail

Організація вексельного обігу та вексельної форми розрахунків у господарській діяльності підприємств

Вексель - це документ, складений за встановленою формою, який підтверджує безумовний обов’язок векселедавця сплатити у зазначений термін вказану у векселі суму.
Розрізняють два види векселів:

1 Простий (соловексель)

2 Переказний (тратта)
Простий вексель містить такі реквізити:

1 найменування «ВЕКСЕЛЬ»;

2 просту і нічим не обумовлену обіцянку сплатити визначену суму;

3 зазначення терміну платежу;

4 зазначення місця, в якому має здійснитися платіж;

5 найменування того, кому або за наказом кого платіж має бути здійснений;

6 дату і місце складання векселя;

7 підпис векселедавця.
Переказний вексель має містити, крім вищеназваних реквізитів у підпунктах 1, 3-7, також: просту і нічим не обумовлену пропозицію сплатити певну суму; найменування того, хто повинен платити (платника).
Документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, не має сили простого або переказного векселя, за винятком таких випадків:

· вексель, термін платежу за яким не вказано, розглядається як такий, що підлягає оплаті за пред’явленням;

· при відсутності особливого зазначення місце, позначене поруч з найменуванням платника (місце складання документа - для простого векселя), вважається місцем платежу і одночасно місцем проживання платника (векселедавця - для простого векселя);

· вексель, в якому не вказане місце його складання, визнається підписаним у місці, позначеному поруч з найменуванням векселедавця.
Переказний вексель уявляє з себе документ, в якому зазначена письмова вказівка векселедержателя, трассанта особі, на яку виставлений вексель , тобто платнику (трассату), сплатити зазначену суму грошей пред’явнику векселя чи особі, що вказано у векселі (ремітенту) через певний термін або на вимогу.
Трассат стає боржником за векселем тільки після  того, як він акцептує його, тобто згодиться на сплату поставивши на векселі свій підпис.
Акцептант переказного векселя так саме як і векселедавець простого векселя є головним вексельним боржником і несе відповідальність за оплату векселя у встановлений термін.
Ремітент - векселедержатель, вказаний у тратті, в результаті передачі йому трассантом права на отримання грошей від трассата.
Передача права здійснюється шляхом передаточного надпису - індосаменту.
Індосамент - це передаточний надпис на векселі чи іншому цінному папері, який означає перехід прав по цьому документу до іншої особи (ремітенту), і в свою чергу індосант - це особа, яка здійснює індосамент.
Індосамент на векселі крім передаточного надпису виконує також функцію гарантії.
Кожний індосант за векселем несе солідарну відповідальність за платіж разом з векселедавцем і акцептантом.
Вексель використовується як один із головних платіжних засобів при товарній формі кредиту.
На даний момент вексельний обіг в державі є обмеженим, тому що держава намагається контролювати грошовий обіг.
У 1987 році була здійснена спроба реанімувати вексельний обіг. Ця спроба носила характер експерименту Промбуд банку. Їх було випущено в обіг для того, щоб перекрити дебіторську заборгованість. На даний момент використання векселів здебільшого відбувається також в цьому напрямі.
Так, було встановлено, що до 28 листопада підприємства-постачальники повинні оформити переказний вексель на суму дебіторської заборгованості на боржника. Строк дії такого векселя є обмеженим і становить 3 місяці. До 28 лютого боржник має погасити вексель. Ті постачальники, які не оформлять заборгованість векселями, втрачають право на відшкодування боргу.
Векселі, які застосовуються в господарському обороті як в Україні, так і в міжнародних розрахунках, досить різноманітні. Век­селі різняться за емітентом, угодами, які вони обслуговують, суб'єктом, що здійснює оплату, наявністю застави, порядком опла­ти, можливістю передавання іншій особі, місцем платежу, формою пред'явлення та іншими ознаками (табл. 1).
Векселі казначейські — один із видів державних цінних паперів, які випускаються для покриття  видатків державного  бюджету. Вони  можуть бути використані для здійснення розрахунків; для зарахування сплати податків до державного бюджету; як застава для забезпечення інших платежів та кредитів. Векселедавцем і, відповідно, платником за казначейськими вексе­лями є Головне управління Державного казначейства. Такі векселі видаються на пред'явника зі строком платежу не більше одного року.
Таблиця 1. Класифікація векселів.
Ознака класифікації Види векселів
Емітент казначейські

приватні
Угоди, що обслуговуються фінансові

товарні (комерційні)
Суб’єкт, що здійснює оплату простий

переказний
Наявність застави забезпечений

незабезпечений
Порядок платежу на пред’явника

строковий
Можливість передавання іншій особі такий, що індосується

такий, що не індосується
Місце платежу доміцильований

недоміцильований
Форма пред’явлення паперова

безпаперова

Приватні векселі емітуються корпораціями, фінансовими гру­пами, комерційними банками. Спеціального забезпечення ці папери не мають і як гарантія їхньої надійності виступає рейтинг векселе­давця, стабільність його фінансового стану та авторитет на ринку цінних паперів.
Товарний (комерційний) вексель з’являється в обігу в результаті реальної угоди купівлі-продажу товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
В основі видачі фінансового векселя ле­жить отримання грошової позики проти виданого боргового зобов'язання. Якщо за фінансовим векселем немає реальної  то­варної  операції,  то  його відносять  до  дружніх  (прия­тельських)  або бронзових.
Бронзовий (дутий) вексель є безвалютним (тобто не підлягає відшкодуванню), який не має майнового забезпечення. Його видача має за мету облік і отримання грошей у третьої особи (зазвичай кредитної установи), яка не бере участі в складанні векселя. Іноді він використовується з ме­тою штучного збільшення боргів платника у разі його неспроможності (тобто створюються фальшиві кредитори, за рахунок яких частина майна боржника, яка по праву належить справжнім креди­торам, може зберігатися у збанкрутілої особи або компаньйонів). Такі векселі недійсні і можуть оспо­рюватися зацікавленими особами. Дружні векселі та­кож є безвалютними і не мають майнового забезпе­чення. На відміну від бронзових векселів, вони вида­ються з поблажливості дружніми фірмами на користь одне одного (при простому векселі) або акцептуються дружньою фірмою (при переказному векселі) для от­римання товарного або грошового кредиту в третьої особи. Після того, як минула необхідність або настав термін векселя, він повертається в тому ж матеріаль­ному стані, в якому був виданий.
Забезпечений вексель — це вексель, гарантований заставою, яка надається кредиторові, банку або продавцю доти, доки борг не буде сплачено. Заставою може бути дебіторська заборгованість, товарні запаси, цінні папери, основні виробничі засоби, обладнання.
Векселі на пред'явника — це такі векселі, що оплачуються негайно після прийняття їх дебітором. Вексель, що оплачується в тер­мін, указаний у документі, називається строковим.
Доміцильований вексель — це такий, у якому застережено, що даний  вексель підлягає сплаті третьою особою — доміцилянтом за місцем проживання платника (або в іншому місці). Конкретне місце платнику вказується на векселі векселедавцем і пред'являється до оплати доміцилянту, який не є відповідальною особою за векселем, тобто не несе жодної відповідальності, якщо платіж не буде здійснено.
Розрахунки за допомогою векселів є однією з найскладніших форм розрахунків. Адже вона ви­магає знання досить великого за обсягом вексель­ного законодавства і вільного володіння терміна­ми, що вживаються при таких розрахунках.
З метою уніфікації вексельного законодавства й усунення колізій вексельних законів на конфе­ренції в Женеві (Швейцарія) були розроблені й 07.06.1930 p. прийняті три вексельні конвенції:
Конвенція №358, що встановлює Уніфікований закон про переказний і простий вексель (далі - УВЗ);
Конвенція №359, яка має за мету вирішення де­яких колізій законів про переказні й прості векселі;
Конвенція №360 про гербовий збір щодо переказних і простих векселів.
Радянський Союз приєднався до Женевських вексельних конвенцій   25.11.36 p., а постановою ЦВК і РНК СРСР у 1937р. на території СРСР набрало чинності Положення про переказний і простий вексель, яке текстуально майже повністю збігалося з УВЗ. За­коном України від 18.06.91 p. «Про пінні папери і фондову біржу» вексель був визнаний цінним папе­ром в Україні. А Законом України від 12.09.91 p. «Про правонаступництво України» і Постановою Верхов­ної Ради України за тією ж датою «Про порядок тим­часової дії на території України актів законодавства Союзу РСР» фактично підтверджено дію названих конвенцій і Положення на території України. Пізніше, прийнявши три закони від 06.07.99 p., Україна вже самостійно приєдналася до всіх трьох Женевських вексельних конвенцій. Згідно з повідомленням Генерального секретаря ООН на адресу Міністерства закордонних справ Украї­ни, Женевські вексельні конвенції 1930р. набрали сили закону для України 06.01.2000 p.
Вексельне право в нашій країні було розвину­те в Законі України від 05.04.2001 p. «Про обіг век­селів в Україні».
Згідно із законодавством, в Україні між госпо­дарюючими суб'єктами застосовується два види векселів — переказні й прості.
Переказний вексель (тратта) — наказ кредито­ра (трасанта) боржнику (трасату) про сплату у вказаний термін і в певному місці зазначеної у векселі суми третій особі (ремітенту) або само­му кредитору, тобто кредитор може виступати одночасно і як ремітент .
В операціях з переказним векселем, як прави­ло, беруть участь три сторони: кредитор — трасант, боржник — трасат і одержувач — ремітент. Виписує і підписує переказний вексель кредитор. Щоб та­кий вексель мав законну силу, боржник – трасат повинен підтвердити свою згоду заплатити за векселем у письмовій формі  на лицьовому боці векселя, тобто акцептувати вексель. Акцептант переказного векселя, як і векселедавець простого векселя є головним вексельним боржником, несе відповідальність за оплату векселя у встановлений термін. Це так званий боржник першого порядку.
Обіг переказного векселя здійснюється за схемою, наведеною на рис. 1.

Рис. 1. Переказний вексельний обіг
1 – підприємство А трасирує переказний вексель на користь банку з метою погашення кредиту; 2 – банк надає підприємству суму кредиту; 3 – підприємство А відвантажило товар підприємству  В; 4 – банк пред'являє підприємству  В вексель для акцепту ; 5 - трасат сплачує гроші банку за векселем.    
Простий вексель — письмове, чітко встановленої форми абстрактне і безумовне боргове зобов’язання векселедавця векселетримачу сплатити  зазначену в ньому суму у вказаний термін і в певному місці .
Обіг простого  векселя  здійснюється за схемою, наведеною на рис.2.

Рис. 2. Простий вексельний обіг.
1 – векселедавець (покупець) передає вексель; 2 – власник векселя (ремітент)  пред'являє вексель до акцепту; 3 – векселедавець погашає вексель і передає його ремітенту;    4 – власник векселя (ремітент) вручає погашений вексель векселедавцеві .У розрахунках простим векселем зазвичай беруть участь дві особи. Виписує і підписує його боржник. Однак до простого векселя можуть застосовуватися положення, що відноситься до переказного векселя і стосуються індосамента терміну платежу, регресу у випадку неакцепта або неплатежу, платежу в порядку посередництва, копій, змін, терміну давності, святкових днів, обчислення термінів і заборони граційних днів  (днів відстрочки). Також до переказного векселя, що підлягає оплаті в третьої особи або в іншому місці, ніж місцезнаходження платника,  можуть застосовуватися такі положення, як умова  про відстрочки, розбіжності в позначеннях суми, що підлягає оплаті, інші положення , передбачені УВЗ.
Передача права за векселем або га­рантія платежу за векселем у разі неплатежу з боку платника (прийняття на себе відповідальності пла­тежу в порядку регресу) оформлюється передаваль­ним написом — індосаментом. Він повинен бути простим і нічим не обумовлений. Причому частко­вий індосамент не допускається. Індосамент учи­няють на зворотному боці векселя або на додатко­вому листі (алонжі), якщо зворотний бік векселя повністю списаний. Алонж приєднується до векселя клейовим способом. При цьому індосамент, що розміщується першим на алонжі, повинен почина­тися на векселі і закінчуватися на алонжі, а печатку потрібно ставити на з'єднанні векселя і алонжа.
Відповідно до ст. 11 Уніфікованого закону в разі виконання у векселі запису "не за наказом" або будь-якого іншого рівнозначного формулювання документ може бути передано тільки з наслідками звичайної цесії. Цесія — це поступка вимоги в зобов'язанні іншій особі, передача будь-кому своїх прав на що-небудь, наприклад, передача кредитором належних йому прав вимоги іншій особі. Договір цесії не вимагає згоди боржника та може бути укладений без його повідомлення.
Індосамент буває передаточним, передорученим і заставним.
У залежності від змісту операції на векселі можуть бути виконані наступні написи :
- передаточна — передача векселя у власність іншої особи, в результаті якої всі права індосанта переходять до індосату, а індосант приймає на себе відповідальність за оплату векселя;
- передоручена — вексель передається (без права власності) індосату з правом здійснення визначе­них юридичних дій від імені та з доручення індосанта;
- забезпечувальна — вексель передається в заставу з усіма правами, що випливають із передаточного індосаменту, але виконаний індосамент має силу передорученого.
Передаточний індосамент може бути іменним, бланковим і на пред'явника.
Відповідно до ст. 13 Уніфікованого закону імен­ним індосамент є за наявності найменування особи, на користь якої його зроблено. Якщо індосамент не містить найменування особи або складається тільки з одного підпису індосанта, то такий індосамент має силу бланкового.
Якщо індосамент є бланковим, то векселедержатель може:
- заповнити бланк на своє ім'я або на ім'я будь-якої іншої особи;
- індосувати вексель на ім'я будь-якої іншої особи;
- реіндосувати вексель за допомогою бланкового індосаменту;
- передати вексель третій особі, не заповнюючи бланк і не виконуючи індосамент.
Індосант може заборонити новий індосамент. У цьому випадку він не несе відповідальності перед  тими  особами,  на  користь  яких  вексель був після нього індосований.
Відповідно до ст. 33 Уніфікованого закону век­сель може бути видано з наступними термінами платежу:
- за пред'явленням;
- по закінченні певного терміну від пред'явлення;
- у певний термін від дати складання;
- на певну дату.
Векселі, що містять інші терміни платежу або пе­редбачають оплату частинами, є недійсними.
Вексель за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він має бути пред'явлений для оплати протягом одного року від дати його складання.
Векселедавець може скоротити цей термін або обумовити триваліший термін.
Термін платежу за векселем, що підлягає сплаті в певний термін від пред'явлення, визначається датою акцепту чи датою протесту.
Держатель векселя, в якому зазначено терміни платежу — на певний день або в певний термін від дати складання або пред'явлення, повинен пред'явити вексель для оплати в призначений день або протягом двох наступних робочих днів (ст. 38 Уніфікованого закону).
Трасат, здійснюючи платіж за простим або переказним векселем, може вимагати, щоб вексель вручено йому держателем разом із розпискою про одержання платежу. Зобов'язання вважається виконаним належним чином, якщо платіж здійснено в установлений термін. Оплата трасатом за векселем до настання терміну платежу здійснюється на свій страх і ризик.

Векселедержатель має право відмовитися прийняти платіж за простим векселем до настання терміну платежу. Якщо вексель не пред'явлено для оплати в установлений термін, то боржник має пра­во внести його суму до депозиту компетентного органу влади на страх і ризик його держателя.

Вексель, виданий у валюті, що не має обігу в місці платежу, може бути оплачений у місцевій валюті за валютним курсом на день платежу за узгод­женням із векселедавцем.
Відповідно до ст. 43 Уніфікованого закону векселедержатель може використовувати право регресу проти індосантів, трасанта й інших зобов'язаних осіб.
Вексельний регрес — це право зворотної вимоги до попередніх індосантів і векселедержателя, що несе за векселем солідарну відповідальність, або право зворотної вимоги з боку індосанта, що оплатив опротестований вексель, до попередніх індосантів і векселедавця, що несуть за векселем солідарну відповідальність. Регрес може застосовуватися в наступних випадках:
- при настанні терміну платежу, якщо його не було здійснено;
- до настання терміну платежу.
Причому вексельний регрес має місце до настан­ня терміну платежу у випадках:
- повної чи часткової відмови від акцепту;
- банкрутства платника за векселем (трасата) незалежно від того, здійснив він акцепт або ні, й у випадку припинення їм платежів, навіть якщо цю обста­вину не було встановлено судовим рішенням, а також у випадку безрезультатного звернення стягнення на його майно;
- банкрутства векселедавця (трасанта) за векселем, що не підлягає акцепту.
Особа, яка має право регресу, за відсутністю договору на заборону регресу може одержати платіж за допомогою нового векселя, виданого з терміном платежу за пред'явленням на одну з зобов'язаних перед нею осіб, що підлягає оплаті за місцем проживання цієї особи (ст. 52 Уніфікованого закону).
Вексель може бути акцептований або оплачений особою, що діє як посередник в акцепті чи в платежі, за будь-якого боржника за правом регресу. Посередником може бути третя особа, в тому числі й або особа (за винятком акцептанта), яка вже має борг за векселем.
Відповідно до ст. 59 Уніфікованого закону платіж у порядку посередництва може мати місце в усіх випадках, коли векселедержатель має право регресу за векселем, як у момент настання терміну платежу, так і до його настання.
Платіж здійснюється не пізніше дня, що настає за останнім днем, установленим для здійснення протесту за несплату. Він повинен погасити всю суму, що підлягає сплаті особою, за яку вона здійснюється, та засвідчується розпискою про одержання платежу, написаною на векселі.
Особа, що здійснила платіж у порядку посередництва, купує права, що випливають із векселя стосовно  особи, за яку  вона  здійснила  платіж, а також до осіб, що мають перед ним зобов'язання.
Якщо існує кілька пропозицій про сплату в порядку посередництва, перевага надається пропозиції, що звільняє від зобов'язань більшу кількість осіб. Будь-яка особа, що виступає як посередник і на­вмисно порушує правило сплати, втрачає своє право регресу проти осіб, що виявилися б звільненими від зобов'язання. Посередник не має права реіндосувати вексель.
Термін позовної давності за векселем відповідно до ст. 70 Уніфікованого закону настає через 3 роки від дати настання терміну платежу. Позовні вимоги держателя до індосантів і векселедавця (трасанта) погашаються по закінченні 1 року від дати протесту, здійсненого в установлений термін, або від дати на­стання терміну платежу в разі попередження "Оборот без витрат".
Позовні вимоги індосантів одного до іншого погашаються по закінченні 6 місяців, розрахованих із дня здійснення індосантом платежу за векселем або з дня пред'явлення йому позову.
Відповідно до ст. 30 Уніфікованого закону платіж за векселем може бути забезпечений авалем цілком або частково.
Відповідно до п. 2 гл.2 p.1 Положення  “Про операції банків з векселями” аваль є:
-  написом про забезпечення платежу за векселем;
- забезпеченням платежу за векселем. Забезпечення може бути надане третьою особою або навіть однією з осіб, які поставили свій підпис на векселі.
Аваліст — це особа, що поручилася за повний або частковий і своєчасний платіж за векселем шля­хом прийняття на себе вексельного зобов'язання за чужим   вексельним   боргом.   Аваліст   несе відповідальність нарівні з особою, зобов'язання якої він забезпечив.
Аваль здійснюється на самому векселі або на алонжі. При цьому виконується напис "вважати авалем" або будь-яке інше рівнозначне формулювання та завіряється підписом особи, що дає аваль. Вважається, що для здійснення аваля досить одного підпису аваліста на лицьовому боці векселя.
В авалі повинно бути зазначене, за кого його видано. Якщо такі відомості відсутні, то він вважається виданим за векселедавця (трасанта). Зобов'язання аваліста є дійсним навіть у тому випадку, якщо забезпечене ним зобов'язання виявиться недійсним з будь-яких причин, крім дефекту форми самого векселя.
Здійснюючи  платіж  за  векселем,  аваліст  купує  права  за  векселем  проти
особи, зобов'язання якої він забезпечив, і проти осіб, зобов'язаних йому за векселем.
В разі неакцепту, недатування (відсутності на векселі дати його акцепту) та несплати за векселем вчиняється опротестування векселів. Крім  вексельного законодавства. Порядок опротестування векселів регламентуються Законом України  “ Про нотаріат ” , Указом Президента України від 23.08.98р. №932\98 “ Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні ” й Інструкцією про порядок ведення нотаріальних дій нотаріуса України, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 14.06.94р. №18\5.
Причинами (підставами) опротестування векселя в несплаті є: повна відмова платника від оплати ; часткова оплата векселя; відсутність платника у вказаному місці; здійснення платником платежу в неефективній валюті. Однак опротестування не здійснюється. Якщо вексель був раніше опротестований в неакцепті, якщо платник оголошений у законодавчо встановленому порядку неспроможнім, якщо вексель оголошено неспроможнім.
Опротестування векселя в неакцепті виконується у разі: відмови платника в здійсненні акцепту; здійснення платником часткового акцепту; здійснення платником акцепту в неефективній валюті; здійснення платником умовного (тобто із зміною інших реквізитів векселя) акцепту; відсутність платника у вказаному місці (опротестування у повітря).
Підставою опротестування векселя у недатуванні акцепту є випадок, коли платника не вказав дати акцепту на векселі, виписаному з терміном платежу в певний термін від пред'явлення або з особливою умовою, внаслідок чого вексель повинен бути пред'явлений до акцепту в певний термін.
Векселетримач для вчинення опротестування повинен подати нотаріусу такі документи:
1) вексель (оригінал і копію – зазвичай ксерокопію, яка залишається у нотаріуса);
2) лист-заява з проханням вчинити опротестування векселя довільної форми, підписаний керівником і головним  бухгалтером ( якщо його  посада передбачена
штатним розкладом) і засвідчений печаткою векселетримача;
3) опис (реєстр) векселів;
4) статут підприємства-векселетримача (оригінал або нотаріально засвідчена копія, якщо його немає у нотаріуса, який постійно обслуговує векселетримача);
5)  свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності;
6) підтвердження повноважень  особи , що звернулася до нотаріуса для вчинення опротестування;
7) паспорт фізичної особи – пред'явника векселя.
Опротестований вексель з написом про протест і актом протесту повертається векселетримачу. Законом України “Про обіг векселів в Україні” встановлено, що векселі , опротестовані нотаріусами у встановлено порядку, є виконавчими документами, тобто є підставою для стягнення заборгованості в примусовому порядку.
Стягнення заборгованості за опротестованим векселем здійснюється з рахунків платника шляхом пред'явлення до банку платіжної вимоги та оригіналу опротестованого векселя.
Вексельний обіг з опротестуванням векселя і призначенням посередника здійснюється за схемою рис. 3.

Рис 3. Вексельний обіг із опротестуванням векселя і призначенням посередника для задоволення претензій власника векселя
1 – видача векселя; 2, 3 – передача права за векселем (індосація); 4 – перепоручительство за векселем  (перепоручительний індосамент); 5 – пред'явлення векселя до акцепту (презентація); 6 – підтвердження акцепту; 7 – пред'явлення векселя до платежу; 8 – відмова платежу за векселем; 9 – опротестування за векселем; 10 – нотаріальна вимога щодо сплати за векселем; 11 – відмова від нотаріальної вимоги щодо сплати за векселем; 12 – повторне опротестування; 13, 14 – повернення опротестованого векселя; 16 – призначення посередника; 17 – здійснення платежу за векселем; 18 – вручення оплаченого векселя  (з розпискою в отриманні платежу).
У країнах з розвиненим вексельним обігом вексельне законодавство не регламентує форму складання векселя і його реквізитів. Однак це не стосується України. Векселі (переказні й прості) складаються в документарній формі на бланках з відповідним рівнем захисту від підробок і не можуть бути переведені в бездокументарну форму.
Законом України від 05.04.2001 р. «Про обіг векселів в Україні» затвердження форми і порядку виготовлення бланків векселів покладене на Державну комісію з цінних паперів і фондового ринку за погодженням з Національним банком України з урахуванням норм УВЗ.
У сучасній ринковій економіці вексель відіграє помітну роль у господарській практиці та у діяльності комерційних банків. Вексельні операції комерційних банків в Україні регулюються положенням “Про операції банків з векселями” затвердженого постановою Правління НБУ 25 травня 1999 року.
Банки, що мають статус юридичної особи, мають право відповідно до п.2 гл.2 р.2 Положення “Про операції банків з векселями” виступати суб'єктами вексельного права, тобто приймати на себе всі права й обов'язки, що випли­вають зі змісту векселя.
Установи банку, що не мають статусу юридичної особи, можуть одержати від головного банку — юридичної особи повноваження на здійснення всіх чи окремих операцій із векселями в установленому порядку.
Банки на території України здійснюють операції з векселями за умови, що вони відповідають наступним вимогам:
- їхній номінал виражено в національній валюті України;
- складені в Україні та підлягають оплаті на території України.
При здійсненні операцій із векселями, номінал яких виражено в іноземній валюті, платником виступає банк, крім випадків, коли векселі видаються або акцептуються банком на виконання зобов'язань у національній валюті України.
Відповідно до п.1 гл.2 р.2 Положення “Про операції банків з векселями” банки можуть здійснювати такі операції з векселями:  1. Кредитні – операції, що супроводжуються наданням або залученням грошових коштів проти векселів  або під забезпечення векселями.
Кредитні операції поділяються  на:

· активні:
a) врахування векселів;
b) надання кредитів під заставу векселів;
· пасивні (рефінансування кредитних активних, гарантійних і розрахункових операцій):
c) переврахування придбаних векселів;
d) одержання кредитів під заставу векселів.
2. Торговельні – операції із вкладенням або залучення грошових коштів під векселі.
Торговельні операції поділяються на:
· активні:
a) купівля векселів;
· пасивні (рефінансування кредитних і торговельних активних, гарантійних і розрахункових операцій):
b) продаж придбаних векселів.  3. Гарантійні – операції, що супроводжуються взяттям банку на себе зобов’язань платежу за векселями з умовою відкладення, тобто оплатити векселі при настанні певних обставин і в обумовлений строк.
Гарантійні операції поділяються на:
a) авалювання векселів;
b) видачу гарантій на забезпечення оплати векселів.  4. Розрахункові.
Розрахункові операції поділяються на :
· операції з оформленням заборгованості векселями:
a) акцептація переказних векселів банком, виданих на банк кредитором банку;
b) видача простих векселів банком кредиторові банку;
c) видача банком переказних векселів на боржника банку;
d) видача банком простих векселів боржником банком;
· операції із розрахунків з використанням векселів:
e) вексельний платіж банку кредитору;
f) вексельний платіж боржника банку.  5. Комісійні та довірчі:
a) інкасування векселів;
b) оплата векселів, у яких банк виступає особливим платником (доміциліатом);
c) зберігання векселів (оригіналів, копій і примірників);
d) купівля, продаж і обмін векселів за дорученням клієнтів.
Банк проводить операції з векселями на підставі угод з клієнтом (іншим банком).
Угоди про кредитні, торговельні та гарантійні операції, а також інкасування векселів і зберігання, купівлю, продаж та обмін векселів за дорученням клієнтів (інших банків) мають бути укладені у письмовій формі з урахуванням вимог чинного законодавства.
Розрахункові операції можуть здійснюватися без угод (договорі) на підставі первинних документів (реєстрів, актів  тощо).
Вексельний обіг – складний економіко-правовий процес, але його розширення має надзвичайно важливе  народногосподарське значення.
Оскільки, застосування векселів в обороті дає змогу створювати умови уповільнення інфляційних процесів на ґрунті суттєвого скорочення потреби в готівкових коштах і обмеження їх обігу, розвиток вексельного обігу в Україні є одним з першочергових завдань стабілізації економіки.

 

Яндекс.Метрика >