...
Організація розрахунків із застосуванням платіжних доручень, вимог - доручень та вимог у безготівковому обігу України PDF Печать E-mail

Організація розрахунків із застосуванням  платіжних доручень, вимог - доручень та вимог у безготівковому обігу України

Платіжне доручення – це доручення підприємства банку, який його обслуговує, з метою перерахування вказаної в дорученні суми з свого рахунка на рахунок іншого підприємства.
Розрахунки платіжними дорученнями – одна з найпоширеніших форм розрахунків в господарському обороті України. Позитивною рисою розрахунків із застосуванням платіжних доручень є їхній універсальний характер. Доручення широко застосовуються в розрахунках за найрізноманітнішими платежами.
У зарубіжній банківській практиці платіжні   доручення застосовуються як складова "жиророзрахунків", там, де  платник не   може   використати   з якихось причин чек, або коли використання чека є незручним.
Платіжні  доручення  в Україні застосовуються   в   розрахунках   за товарними і нетоварними платежами:

- за фактично відвантажену/продану продукцію (виконані  роботи, надані послуги тощо);

- у порядку попередньої оплати - якщо такий порядок розрахунків установлено законодавством або обумовлено в договорі;

- для завершення  розрахунків   за   актами   звірки   взаємної заборгованості   підприємств,  які  складені  не  пізніше  строку, установленого чинним законодавством;

- для перерахування  підприємствами сум,  які належать фізичним особам (заробітна плата,  пенсії тощо), на їх рахунки, що відкриті в банках;

- для сплати  податків  і  зборів  (обов'язкових  платежів)  до бюджетів та державних цільових фондів;

- в інших випадках відповідно  до  укладених  договорів або чинного законодавства.
Розрахунки платіжними дорученнями доцільно застосовувати при постійних та рівномірних поставках продукції між двома підприємствами (між маслосирзаводами та сільськогосподарськими підприємствами, хлібозаводами, молокозаводами та торговельними організаціями тощо). У таких випадках платіж доцільно здійснювати  не  за  кожною  окремою  поставкою, а  за  їх  сукупністю  за певний період, що називається платіжним. Тривалість платіжного періоду, конкретний строк та сума платежу, порядок проведення кінцевого розрахунку визначаються в договорі сторін, копія якого подається банку.
Розрахунки  платіжними дорученнями здійснюються за такою схемою   (рис. 1.) .

Рис. 1. Розрахунки платіжними дорученнями.
1 – постачальник відвантажує продукцію (виконує роботи, послуги); 2 – постачальник виставляє рахунок-фактуру за продукцію, роботи,послуги; 3 – покупець подає до банку, що його обслуговує, платіжне доручення; 4 – банк покупця списує з його рахунка кошти; 5 – банк покупця повідомляє покупця – власника рахунка про списання коштів; 6 – банк покупця передає електронним зв’язком або надсилає платіжне доручення на відповідну суму до постачальника; 7 – банк постачальника (отримувача коштів) зараховує кошти на рахунок постачальника; 8 – банк постачальника повідомляє постачальника про надходження коштів на розрахунковий рахунок випискою з розрахункового рахунка.
Платіжне   доручення   оформляється  платником  за  формою додатка 2 або за довільною формою (передбаченою договором між платником та банком,  що обслуговує його, у порядку, передбаченому законодавством)  згідно  з  вимогами  щодо  заповнення реквізитів  розрахункових документів,  що викладені в додатку 8, та подається в банк, що обслуговує його, не менше ніж у двох примірниках.
Платник за власним бажанням може  зазначати  в  платіжному дорученні  дату  валютування,  якщо  це передбачено в договорі про розрахунково-касове обслуговування банком цього платника  та  якщо порядок виконання таких платіжних доручень визначено договором між банками, що обслуговують платника і одержувача, а також можливість зарахування  коштів  за  такими платіжними дорученнями передбачена договором про розрахунково-касове обслуговування одержувача.
Банк,  що  обслуговує  отримувача,   зобов'язаний   зарахувати   кошти на рахунок  отримувача  в  операційний  день,  дата  якого збігається з датою валютування. Платіжне   доручення   приймається   банком   платника  до виконання протягом десяти  календарних   днів   з  дати його виписки. День   оформлення платіжного доручення не враховується.
Банк приймає до виконання платіжне доручення від  платника за умови,  якщо сума цього платіжного доручення не перевищує суму, що  є  на  його  рахунку.  Платіжні  доручення  платника  у   разі відсутності або недостатності коштів на його рахунку банк приймає лише тоді, якщо порядок приймання та виконання таких платіжних доручень  передбачено договором між банком та платником.
Фізичні особи  можуть використовувати  платіжні  доручення  в  разі перерахування  коштів  зі  своїх  поточних  та депозитних рахунків  згідно  з  режимом   використання   цих   рахунків,   що встановлений  Інструкцією  про  порядок  відкриття та використання рахунків  у  національній  та  іноземній  валюті,  що  затверджена постановою  Правління  Національного  банку  України  від 18.12.98 N 527,   без   будь-яких  підтверджувальних документів.
Платіжне доручення може оформлятися за довільною формою: у   договорі про розрахунково-касове обслуговування банк і  платник можуть передбачати можливість подання платником платіжного доручення в довільній формі, яка передбачається цим договором. Цей  договір має визначати також  правила  заповнення  платником  таких доручень та умови їх приймання та виконання банком. Платіжне доручення в довільній формі обов'язково має  містити всі  реквізити платіжного доручення,  та вказівки платника щодо  порядку  виконання банком цього платіжного доручення.
Платіжні доручення в довільній формі  застосовуються  при розрахунках у разі:

- періодичного перерахування платником фіксованих сум  одним  і тим самим одержувачам коштів;

- перерахування підприємством заробітної плати,  пенсії тощо на особисті рахунки одержувачів;

- інших випадків відповідно  до  чинного  законодавства  та укладених договорів.
Платіжне доручення в довільній  формі  складається  не   менше ніж  у  двох
примірниках,  перший  примірник  залишається в банку платника,  другий - з відміткою  банку  про  дату  надходження  та засвідчений  підписом відповідального виконавця і відбитком штампа банку - повертається платнику.Якщо для виконання платіжного доручення в довільній формі потрібне складання меморіального ордера,  то відповідно до цього  доручення  та  на  його  підставі відповідальний виконавець банку оформляє (не менше  ніж  у  двох  примірниках)  меморіальний ордер .
Якщо  фізична  особа  не має рахунку в банку,  то платник  може  здійснювати  розрахунки  з  нею,  перераховуючи   кошти   за платіжним  дорученням  на  повідомлений  цією  особою  відповідний рахунок у банку, який здійснюватиме виплату цих коштів готівкою. Виплата коштів з цього рахунку здійснюється згідно з вимогами Інструкції N 1 з організації емісійно-касової роботи  в  установах банків України.
Якщо  банк не здійснив виплату готівкою коштів, що переказані отримувачу  (фізичній  особі)  на відповідний рахунок,  через його неявку протягом 30 робочих днів з дня надходження  цих  коштів  до банку, то банк отримувача зобов'язаний протягом трьох робочих днів повернути  їх  платнику меморіальним  ордером.   За  недотримання  цих  строків  банк  отримувача несе відповідальність згідно  з  чинним  законодавством.Якщо  фізична особа не має рахунку в банку або розрахунки безпосередньо  з  фізичною  особою  чи  підприємством  через  банк неможливі,  то  платник  також  може здійснювати розрахунки з ними через  підприємство   поштового   зв'язку   шляхом   перерахування відповідної  суми  на  рахунок  з переказних операцій підприємства зв'язку.
Через підприємства поштового зв'язку здійснюються перекази:
- на ім'я окремих  фізичних  осіб  -  коштів,  що  належать  їм особисто   (пенсії,   аліменти,   заробітна   плата,   витрати  на відрядження, авторський гонорар тощо);
- підприємствам -  коштів  на  виплату  заробітної  плати, заготівлі сільсько - господарської продукції тощо в тих населених пунктах, у яких немає банків.
Для перерахування  коштів  підприємству  зв'язку  платник подає до обслуговуючого банку платіжне доручення, в якому зазначає реквізити  підприємства  поштового  зв'язку,   з   рахунку   якого сплачуватимуться   перекази  їх  одержувачам,  та  номери  списків  одержувачів коштів.
Взаємовідносини між підприємствами зв'язку,  платниками та одержувачами,  що  стосуються  здійснення  підприємствами  зв'язку  переказу  коштів,  регулюються  відповідними  нормативно-правовими актами  Українського  державного  підприємства  поштового  зв'язку "Укрпошта".
Розрахунки платіжними дорученнями досить прості та зручні, проте мають свої недоліки. Так при застосуванні цієї форми розрахунків як платник так і одержувач коштів певною мірою ризикують. Ризики платника пов’язані переважно з попередньою оплатою товарних операцій. У цьому випадку у платника немає гарантій того, що продукція, послуги, роботи будуть поставлені (надані) своєчасно і належної якості, передбаченої договором. Крім того, він може зазнати втрат  у зв'язку з тривалим відволіканням з обороту грошових коштів та наданням постачальнику безпроцентної позики. Одержувач коштів, в свою чергу, несе ризик пов’язаний із затриманням виписки платником платіжного доручення та ризик пов’язаний із затриманням перерахування коштів за платіжним дорученням відповідними банками чи розрахунковими структурами.
При безготівкових розрахунках підприємства можуть використовувати форми розрахунків, якими передбачені платіжні вимоги-доручення.
Платіжна вимога-доручення – це розрахунковий документ, який складається з двох частин:
- верхньої – вимоги одержувача безпосередньо до платника про сплату визначеної суми коштів;
- нижньої – доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку визначеної ним суми коштів та перерахування її на рахунок одержувача.Вимога-доручення заповнюється одержувачем коштів  і надсилається  безпосередньо платнику не менше ніж у двох примірниках.
Доставку  вимог-доручень  платнику  може   здійснювати  банк  одержувача через банк платника на договірних умовах.
У разі згоди оплатити вимогу-доручення платник заповнює її нижню  частину згідно з вимогами і подає до банку, що його обслуговує. Банк   платника   приймає  вимогу-доручення  від  платника протягом 20 календарних днів з дати оформлення її одержувачем.
Сума,  яку  платник  погоджується  сплатити  одержувачу та зазначає в нижній частині вимоги-доручення,  не може  перевищувати суму,  яку  вимагає  до сплати одержувач і яка зазначена у верхній частині вимоги-доручення. При відсутності достатніх коштів на рахунку платника платіжна вимога-доручення  повертається  без виконання.
Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями можуть бути з акцептом і без акцепту. Платники  мають право повністю відмовитися від акцепту платіжної вимоги-доручення, коли товари (послуги) не було замовлено; коли товари відвантажено не на погоджену адресу; коли їх доставлено достроково; коли вони недоброякісні, некомплектні; коли не погоджено ціну товару. Часткова відмова від акцепту платіжної вимоги-доручення може бути, коли поряд із замовленими відвантажено й інші додаткові товари; коли документально встановлено наявність недоброякісної або не укомплектованої частини товарів; у разі завищення цін, арифметичних помилок в розрахунково-транспортних документах тощо.
Розрахунок  за допомогою платіжної вимоги-доручення здійснюється за схемою (рис. 2.).

Рис. 2. Розрахунок платіжною вимогою-дорученням.
1 – постачальник відвантажує продукцію покупцеві; 2 – разом з документами на відвантажену продукцію постачальник передає платіжну вимогу-доручення на оплату;    3 – покупець подає платіжну вимогу-доручення до банку, що його обслуговує, для переказу коштів; 4 –  банк покупця списує з його рахунка кошти; 5 – банк покупця повідомляє випискою покупця – власника рахунка про списання коштів з його розрахункового рахунка; 6 – банк покупця направляє в банк постачальника платіжну вимогу-доручення; 7 – банк постачальника (отримувача коштів) зараховує кошти на рахунок постачальника; 8 – банк постачальника повідомляє постачальника про надходження коштів на розрахунковий рахунок випискою з розрахункового рахунка.
Позитивним моментом цієї форми розрахунків  є те, що вона більше відповідає фінансовим та господарським інтересам постачальників і покупців, зміцнює договірні відносини в господарстві,  прискорює оформлення розрахункових документів, платіж здійснюється за згодою платника після попередньої перевірки розрахункових і товарно-транспортних документів постачальника. Проте, незважаючи на переваги розрахунків платіжними вимогами-дорученнями, ця форма безготівкових розрахунків є мало поширеною.
Недоліком розрахунків за допомогою платіжних вимог-доручень є відсутність гарантії платежу. Невчасна оплата рахунків платниками, відмови від акцепту сповільнюють рух коштів.
Платіжна вимога – розрахунковий документ, за яким кошти списуються з рахунку без згоди його власника.  За допомогою платіжної вимоги здійснюється безспірне стягнення та безакцептне списання коштів.
Платіжна вимога – це наказ одержувача коштів про переведення йому коштів з рахунка платника.
Примусове списання (стягнення) коштів з рахунків платників здійснюється лише  у  випадках, установлених законами України.
Примусове  списання (стягнення) суми  боргового  зобов'язання  за   кредитним   договором   здійснюється   банком   на   підставі відповідного наказу в разі несвоєчасного погашення  позичальником,  що   є  клієнтом  цього  банку,  кредиту  або  відсотків  за  його користування.  Наказ про примусову сплату  боргового  зобов'язання,  який  видає банк-кредитор,  засвідчується підписом голови  правління  банку  або  інших  службових  осіб,  які  мають повноваження   на   такий   підпис  відповідно  до  вимог  чинного законодавства. Відповідальність за достовірність даних, зазначених у  наказі,  несе  банк,  який видав цей наказ.
Списання коштів з рахунку боржника  на  підставі  наказу  про примусову сплату боргового зобов'язання банк оформляє меморіальним ордером.
Наказ про примусову сплату боргового зобов'язання  може  бути пред'явлений  до  виконання  протягом одного року з наступного дня після його видачі банком. Банк-кредитор має право скасувати  свій наказ  до  часу стягнення суми боргового зобов'язання і вжити до позичальника  інших  заходів  щодо повернення цієї суми.
Розпорядження  про  примусове  списання (стягнення) коштів стягувач оформляє на бланку платіжної вимоги не менше ніж у трьох  примірниках. Банки  виконують  платіжні  вимоги  на  примусове списання (стягнення) коштів з  усіх  рахунків  підприємств  (у  тому  числі поточних,  депозитних, відкритих за рахунок цього підприємства для здійснення розрахунків за  акредитивами)  та  платіжні  вимоги  на примусове  списання  (стягнення)  коштів  з поточних і депозитних рахунків фізичних осіб.Відповідальність   за   обґрунтованість примусового списання (стягнення) коштів і правильність  даних,  що внесені  в  платіжну  вимогу  на  примусове  списання  (стягнення) коштів несе стягувач.
Сума платіжної вимоги визначається стягувачем, але банк не приймає платіжну вимогу до виконання, якщо її сума перевищує суму, яка   підлягає   сплаті   відповідно   до  наданого  разом  з  нею листа-відповіді про  визнання  претензії,  на  підставі  якого  її оформлено  (якщо  в листі-відповіді про визнання претензії суму не зазначено, то суму претензії). Стягувач  подає  до банку,  що  його обслуговує, платіжну вимогу та супровідні  документи разом із реєстром платіжних вимог, не менше ніж у двох примірниках.
Платіжну  вимогу  на примусове списання (стягнення) коштів на підставі виконавчого документа приймає від стягувача безпосередньо керівник  банку   або  уповноважена  ним  особа.  Банк   стягувача  приймає  платіжні  вимоги  протягом  10 календарних днів з дати їх складання,  а банк платника -  протягом 30 календарних днів з дати їх складання.
У  разі  надходження до банку платника платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів з рахунку  платника  про  їх  надходження  банк  повідомляє  платника  не пізніше ніж наступного робочого дня, якщо це передбачено договором   про розрахунково-касове обслуговування платника.Платіжні   вимоги   стягувачів   приймаються   банком  до виконання незалежно від наявності достатнього  залишку  коштів  на рахунку платника. Вони виконуються  банком  частково  в   межах наявного залишку коштів платника,  а в невиконаній  сумі  повертаються  разом  із супровідними документами, що надавалися разом з ними якщо платіжна вимога надійшла від банку  стягувача,  то  вона повертається  стягувачу  через  цей банк або якщо платіжна  вимога  надійшла  безпосередньо від державного виконавця або податкового органу і в ній зазначено його  адресу  - безпосередньо  цьому  державному  виконавцю або податковому органу не  пізніше наступного   робочого   дня   із  зазначенням  причин   повернення. Часткову   оплату   платіжної   вимоги   банк оформляє меморіальним  ордером,  який  засвідчується підписом відповідального виконавця і працівника, на якого покладено функції контролера, та відбитком штампа банку

 

Яндекс.Метрика >