...
Форми та методи запозичення коштів для комерційних банків. PDF Печать E-mail

Форми та методи запозичення коштів для комерційних банків.

Банкіри зрозуміли, що відмова клієнту у наданні прибуткової позики із словами: “У нас недостатньо вкладів для підтримання цієї позики”, - не буде ними зрозумілою. Відмова від надання позики буде означати втрату майбутньої комерційної позики і вкладу цього розчарованого клієнта. Надання ж потрібної позики, навіть не дивлячись на недостатній обсяг вкладів, приносить як нові вклади, так і попит на інші банківські послуги.
Міжбанківський кредит посідає особливе місце в структурі ресурсів комерційного банку. За способом одержання коштів - це оперативне джерело, що має переважно короткотерміновий характер, проте найдорожче порівняно з іншими джерелами банківських ресурсів.
Призначення міжбанківських кредитів:

* дають можливість виконувати вимоги з обов’язкового резервування;

* задовольняють потреби клієнтів у коштах;

* забезпечують ліквідність банку;

* банки, в яких є надлишок ресурсів, можуть розміщувати тимчасово вільні кошти в банках, де існує їх нестача.
Особливістю запозичених коштів є те, що у процесі їх формування ініціатором виступає банк, тоді як при створенні депозитної бази ініціатива належить клієнтам. Коли йдеться про запозичення, банк самостійно визначає, скільки і на який період йому потрібно коштів, а у процесі залучення вкладів їх сума та строки визначаються клієнтами з огляду на власні потреби.
Основні джерела запозичення коштів для банківських установ такі:

O позики у центральному банку;

O міжбанківський ринок ресурсів;

O проведення операцій РЕПО;

O міжнародний фінансовий ринок (євроринок);

O ринок депозитних сертифікатів;

O ринок комерційних паперів;

O позики в небанківському секторі.
Позики у центральному банку. Вартість запозичення коштів у цнтральному банку визначається обліковою ставкою. Облікова ставка (ставка рефінансування) – це відсоткова ставка центрального банку (ЦБ) за операціями кредитування комерційних банків через рефінансування їх активних операцій. Одержання кредиту від ЦБ розглядається не як право, а як привілей для комерційного банку, оскільки серед недепозитних джерел воно найдешевше. Як правило, ЦБ надає кредити тим банкам, які зазнають тимчасових труднощів у формуванні ресурсів або з метою підримання їх ліквідності. При цьому припускається, що позика має короткостроковий характер.
Міжбанківський ринок. Популярним джерелом запозичення коштів для банків є міжбанківський кредит. Міжбанківський ринок кредитних ресурсів – це ефективний механізм перерозподілу грошових коштів. З одного боку, міжбанківський кредит дозволяє банкам з недостатньою кількістю ресурсів виконувати вимоги ЦБ або задовольняти потреби кклієнтів у кредитах. З другого боку, міжбанківський ринок слугує для підтримки зростання депозитів і надає кредиторам можливість вигідного розміщення тимчасово вільних коштів. Відсоткова ставка за міжбанківськими кредитами залежить від кон’юнктури ринку і встановлюється провідними банками. Розмір відсоткової ставки за конкретним кредитом є предметом переговорів між позичальником і кредитором і може відрізнятися від діючою ринкової ставки. Ставки міжбанківського ринку в цілому нижчі за ставки, пропоновані іншим позичальникам. На міжбанківському ринку укладаються кредитні угоди трьох типів - одноденні, строкові та безстрокові.
Операції РЕПО. Надання міжбанківської позики під забезпечення цінними паперами за умови зворотного їх викупу після повернення коштів кредиторові називається угодою РЕПО. Угоди РЕПО є одним з видів ломбардного кредиту на міжбанківському ринку і використовується в разі, коди учасники недостатньо добре знають один одного або виникає сумнів щодо кредитоспроможності позичальника.
ЦБ часто укладають угоди РЕПО в разі кредитування комерційних банків. Під час проведення операцій РЕПО забезпеченням слугують малоризикові та високоліквідні активи, здебільшого державні або інші високоякісні цінні папери. Термін таких угод може коливатися від кількох годин до кількох місяців.
Міжнародні фінансові ринки. Доступ на ці ринки мають великі міжнародні банки. Місцеві банки можуть одержати кредит через взаємодію з тими банками, які щоденно працюють на зазначених ринках.
Найбільшим та найдинамічнішим фінансовим ринком світу є міжнародний ринок євродоларів (доларів США, які функціонують за межами даної країни). Низькі ставки відсотків на американському внутрішньому ринку, особливості валютного регулювання, законодавче обмеження рівня ставок і правила оподаткування в США створили вигідніші умови інвестування доларів на євроринку, ніж усередині країни.
За своєю структурою євроринок складається із кількох секторів, основними з яких є ринки єврокредитів, єврооблігацій, простих боргових зобов’язань (євронот, євровекселів) та строковий сектор євроринку. Основи та механізм проведення фінансових операцій на євроринку не відрізняються від аналогічних операцій на національних кредитних ринках, а відмінності стосуються деяких методів регулювання банківської діяльності та рівнів дохідності. На євродоларовому ринку діють ставки LIBOR (London Interbank Offer Rate – лондонська міжбанківська ставка пропозиції) та LIBID (лондонська міжбанківська ставка попиту) або ставки подібного типу – FIBOR, PIBOR, що застосовуються в інших фінансових центрах торгівлі євродоларами. Ставки попиту та пропозиції кредитних ресурсів встановлюються найбільшими міжнародними банками диференційовано залежно від терміну надання позики та виду валюти.
Ринок депозитних сертифікатів. Депозитний сертифікат по суті є гібридним інструментом: офіційно - це депозитний рахунок, але практично депозитний сертифікат є різновидом боргової розписки (типу “I owe you” – я вам винен). Отже, за формою депозитні сертифікати можуть бути віднесені до депозитних зобов’язань, але за економічним змістом правомірно їх розглядати як джерело запозичення коштів, оскільки ініціаторами випуску депозитних сертифікатів завжди є  банк.
Депозитний сертифікат – це процентне боргове зобов’язання (розписка) банку, яке підтверджує вкладеня певної суми  коштів у банк на визначений термін за конкретною відсотковою ставкою або за ставкою, що розраховується за умовами укладеної угоди. Основна роль депозитних сертифікатів полягає в забезпеченні банків додатковими джерелами коштів.
Ринок комерційних паперів. Комерційні папери – це короткострокові незабезпечені боргові зобов’язання, термін обігу яких не перевищує 270 днів. Це джерело запозичення коштів дозволяє банкам розширювати ресурсну базу, незважаючи на обмеження депозитних ставок. Період обігу комерційних паперів коливається від 3-4 днів до 9 місяців, продаж як правило відбувається на дисконтній основі. Ці інструменти не відносяться до цінних паперів, оскільки є незабезпеченими борговими зобов’язаннями. В Україні ринок комерційних паперів відсутній.
Позики в небанківському секторі. До фінансових небанківських установ належать пенсійні фонди, страхові компанії, інвестиційні фонди, кредитні спілки, взаємні фонди, трастові компанії тощо. Як правило, у небанківських установах акумульовані значні кошти, що потребують надійних напрямів розміщення. Тимчасово вільні кошти цих учасників ринку можуть вкладатися у вискоякісні цінні папери та надаватися на умовах позички надійним клієнтам, якими і є банки.
На вибір недепозитних джерел коштів банку впливають такі чинники:

1) відносна вартість конкретного джерела;

2) граничні строки погашення;

3) рівень надійності джерела;

4) правила та обмеження щодо використання;

5) доступність;

6) кредитні можливості банку-позичальника - розмір капіталу, рейтинг, можливості реалізації комерційних паперів тощо.
Одним із джерел поповнення ресурсів та дотримання ліквідності комерційного банку є міжбанківський кредит. Міжбанківське кредитування - найрозповсюдженіший спосіб розподілу ресурсів між банками. Кредитними ресурсами торгують фінансово стійкі комерційні банки, в яких завжди є надлишок ресурсів. Ці банки для одержання прибутку прагнуть розмістити вільні ресурси в інших банках. Крім того, банки одержують можливість встановлення ділових партнерських стосунків. міжбанківський кредит має короткотерміновий характер, є оперативним за способом одержання ресурсів завдяки кореспондентським відносинам між комерційними банками і використанням системи електронних платежів.
Ринок міжбанківських кредитів - один із сегментів ринку кредитних ресурсів. Діяльність на ньому дає банкам додаткове джерело доходів як за рахунок різниці між цінами купівлі та продажу кредитів, так і за рахунок диверсифікації відсоткових ставок за кредитами різної категорії терміновості.
Ринок міжбанківських кредитів створив і розширив способи розміщення чи залучення грошових ресурсів комерційними банками. Вони класифікуються за такими видами:  власне міжбанківські кредити; використання кореспондентських рахунків; векселі і депозитні сертифікати.
Терміни міжбанківських кредитів можуть бути різними – від одного дня до трьох – шести місяців. Процентна ставка за міжбанківськими кредитами, як правило, нижча, ніж за кредитами, наданими господарникам, і пов’язана з обліковою ставкою НБУ. Традиційним фінансовим інструментом ринку є короткострокові кредити, "короткі гроші", строком до одного місяця, кредити строком 2-3 місяці вже вважаються довгостроковими - "довгі гроші".
Щодо організації  кредитування можна виділити два види оформлення угод:  разові кредитні угоди;  генеральні угоди.
В Україні у зв’язку з упровадженням електронних розрахунків міжбанківське кредитування здійснюється через кореспондентські рахунки банків, що відкриті в регіональному управлінні Національного банку, шляхом прямих контактів між банком-кредитором і банком-позичальником, на договірних умовах, на чітко визначений термін.
При укладенні договору на міжбанківський кредит банк-позичальник повинен повідомити банку-кредитору значення своїх економічних нормативів (платоспроможності, ліквідності). У договорі про міжбанківське кредитування, крім терміну, обумовлюється сума кредиту, рівень процентної ставки, порядок погашення. рівень відсоткової ставки за міжбанківський кредит банки мають право встановлювати самостійно, залежно від попиту та пропозиції на міжбанківське кредитування, рівня облікової ставки Національного банку.
Після прийняття рішення про можливість надання міжбанківського кредиту укладається кредитний договір, але сума кредиту обмежується двократним розміром власних коштів банку-позичальника. Договір оформляється у 2-х примірниках, підписується кредитором і позичальником, скріплюється печатками, один примірник повертається банку-позичальнику.
Виконання угоди за наведеною схемою - процес  трудомісткий і тривалий, для скорочення часу на оформлення угод розроблено спеціальну генеральну угоду, за якою документи подають один одному обидві сторони. Переговори можуть здійснюватися телефоном. Обумовлюють суму, термін кредиту, відсоткову ставку ціль використання тощо. Угода після цього вважається укладеною, і дві сторони починають оформляти документи та обмінюватись ними за допомогою електронної пошти.
Якщо банк має вільні кошти, які він може розмістити на ринку, то позиція його позитивна (довга), якщо банк хоче залучити кошти - то знак його позиції буде від'ємним (коротка позиція). Одним із завдань на ринку міжбанківських кредитів є приведення позиції до нуля.
Для ефективного регулювання грошово-кредитного ринку, управління ліквідністю банківської системи, виконання функції кредитора останньої інстанції НБУ застосовує такі механізми рефінансування комерційних банків:
- рефінансування банків через операції на відкритому ринку через рефінансування банків на строк до 14 днів; на строк до 180 днів; використання постійно діючої лінії рефінансування для надання банкам кредитів “овернайт”;
- надання стабілізаційного кредиту.
НБУ здійснює рефінансування банків через операції на відкритому ринку тільки під забезпечення державних цінних паперів, векселів суб’єктів господарської діяльності – резидентів України і векселів Державного казначейства України , що враховані банком за дисконтною ставкою, не нижчою, ніж облікова ставка НБУ. НБУ в окремих випадках може здійснювати рефінансування банків під забезпечення векселів нерезидентів, авальованих іноземними банками з рейтингом, не нижчим , ніж “інвестиційний клас”.
Національний банк може приймати рішення щодо рефінансування банку, який не забезпечує виконання умов, після детального аналізу платоспроможності банку та якщо:
- прострочені та сумнівні кредити в портфелі банку становлять до 10% від суми кредитного портфеля;
- у кредитному портфелі банку кредити, що надані іншим банкам на міжбанківському ринку, не перевищують 5%.
Рефінансування банків здійснюється через кількісний або процентний тендер. НБУ проводить тендери з рефінансування банків через операції на відкритому ринку щосереди з такою періодичністю:
- три середи підряд – рефінансування на строк до 14 днів;
- одна середа – рефінансування на строк до 180 днів.
Повідомлення про проведення НБУ тендера надсилає департамент монетарної політики електронною поштою по банківській системі кожного понеділка до 11 години. У повідомленні зазначаються такі умови проведення тендера: тип тендера (кількісний або процентний); строк користування кредитом; загальна сума кредиту, що пропонується НБУ (або без оголошення такої); мінімальна сума заявки для одного банку; вид забезпечення кредиту тощо.
Наступного дня у вівторок до 10 години банк, який потребує підтримки своєї ліквідності, подає за допомогою засобів програмно-технологічного забезпечення “Кредитний тендер” до Департаменту монетарної політики НБУ заявку на участь у тендері, яка містить перелік державних цінних паперів або врахованих банками векселів. Після перевірки наявності в банку на рахунку в цінних паперах вільних від зобов’язань державних цінних паперів та строків їх погашення Департамент монетарної політики передає копію заявки до відповідного територіального управління НБУ для подальшої перевірки фінансової надійності та юридичної дійсності забезпечення. Банк може подати на участь у тендері тільки одну заявку і не надсилати змін до неї. Під забезпечення кредиту банк може запропонувати тільки однорідну заставу. Відповідне територіальне управління НБУ після розгляду копії заявки на участь у тендері, перевірки запропонованого забезпечення, до 17 години у вівторок повідомляє Департамент монетарної політики НБУ за допомогою засобів програмно-технологічного забезпечення “Кредитний тендер” про можливу участь банку в тендері та надійність (платоспроможність) запропонованого банком забезпечення.
У день проведення тендеру (середу) заявки банку на участь в тендері розглядаються Департаментом монетарної політики НБУ з дотриманням таких вимог:
- один банк не може одержати більше ніж 50% запропонованого на тендері обсягу кредитів;
- сума заборгованості за кредитами НБУ , у тому числі за кредитами з урахуванням поданої заявки на тендер, не повинна перевищувати 50% розміру регулятивного капіталу банку, розрахованого за даними останнього балансу.
Розподіл кредитів під час проведення кількісного тендера здійснюється відповідно до поданих заявок відповідно до зниження запропонованої в них процентної ставки до закінчення суми, яка запропонована на цей тендер. Якщо запропонованої на кількісний тендер суми недостатньо для задоволення всіх заявок банків, то кредитні кошти за оголошеною ціною розподіляються між усіма банками пропорційно до поданих заявок. Якщо два або кілька учасників процентного тендера пропонують однакову процентну ставку, а обсяг кредитів, що залишився, недостатній для задоволення всіх заявок банків з однаковою процентною ставкою, то кошти розподіляються пропорційно між цими банками.
Результати проведеного тендера повідомляються банкам, які брали участь у проведенні тендера, та територіальним управлінням НБУ в середу до 11 години. Банки, заявки яких задоволені, мають укласти кредитний договір та договір застави з відповідним територіальним управлінням НБУ, яке до 15 години в середу має повідомити за допомогою засобів програмно-технологічного забезпечення “Кредитний тендер” Департамент монетарної політики про укладання договорів. Департамент монетарної політики в середу з 15 до 17 години відповідно до укладених кредитних договорів та договорів застави забезпечує перерахування коштів банкам з одночасним блокуванням цих цінних паперів у Депозитарії НБУ.
Одержані через тендер кредити НБУ не можуть бути пролонговані та підлягають обов’язковому поверненню. За факт порушення банком строку повернення кредиту, що наданий Нацбанком через тендер, банк-порушник не допускається до участі в наступних 5 тендерах.
З метою вирівнювання тимчасових коливань ліквідності банківської системи, “тонкого” регулювання грошово-кредитного ринку НБУ запроваджує в практичну діяльність постійно діючу лінію рефінансування для короткострокової (миттєвої) підтримки ліквідності банку - кредити строком на один день – кредит "овернайт" - тільки банкам – юридичним особам, які є активними учасниками грошового ринку, мають репутацію кредитоспроможного позичальника, мають у своїй власності державні цінні папери і є ініціаторами звернення до НБУ. Кошти кредиту перераховуються у день отримання НБУ заявки від банку, а повертаються банком до 13 години наступного робочого дня. Повернення банком кредиту "овернайт"  здійснюється одночасно з процентною платою.
Кредит "овернайт" надається в розмірі не більше ніж 95% від балансової вартості наданих під забезпечення кредиту державних цінних паперів. НБУ надає кредити "овернайт" за оголошеною процентною ставкою, яка надсилається електронною поштою банкам щоденно (у робочі дні) до 10 години. Розмір процентної ставки за кредитами "овернайт" має бути не нижчим, ніж облікова ставка НБУ плюс один процент. Якщо банк отримує кредити "овернайт" три дні підряд, то, починаючи з четвертого, кожний наступний кредит "овернайт" підряд надається за подвійною обліковою ставкою НБУ.
Умовою для подання банком заявки на одержання кредиту "овернайт" є укладення генерального кредитного договору з Нацбанком про використання банком лінії рефінансування. У разі виникнення потреби миттєвої підтримки ліквідності від Нацбанку банк може в будь-який робочий день тижня до 17 години подати до Департаменту монетарної політики НБУ заявку на отримання кредиту "овернайт" , яка містить перелік державних цінних паперів, що пропонуються банкам під забезпечення кредиту. Після перевірки наявності в банку на рахунку в цінних паперах вільних від зобов’язань  державних цінних паперів та строків їх погашення Департамент монетарної політики НБУ передає копію заявки до відповідного територіального управління НБУ для перевірки виконання банком поставлених ним умов. Відповідне територіальне управління НБУ оперативно розглядає можливість надання банку кредиту "овернайт", вивчає кредитоспроможність банку, імовірність повернення кредиту та за допомогою електронної пошти протягом дня до 17 години 30 хвилин у день звернення банку повідомляє про своє рішення Департамент монетарної політики НБУ. Департамент монетарної політики надсилає банку повідомлення і на підставі генерального кредитного договору та задоволеної заявки до 18 години забезпечує перерахування банку коштів за наданим кредитом з одночасним блокуванням державних цінних паперів у Депозитарії Нацбанку.
У разі неможливості погашення заборгованості за наданим кредитом та процентів за його користування повністю або частково з кореспондентського рахунку банку в зазначений у попередньому пункті термін унаслідок недостатності коштів НБУ відносить цю заборгованість на рахунок простроченої заборгованості за кредитами і нараховує пеню в розмірі 0,5% від заборгованості до часу надходження на коррахунок банку відповідної для списання суми коштів, але не більше ніж на 10 днів. Протягом 10 днів з дня виникнення простроченої заборгованості НБУ має право також здійснити продаж державних цінних паперів третім особам або вжити заходів щодо їх погашення та за рахунок отриманих кошті задовольнити свої вимоги та відшкодувати завдані НБУ збитки. За факт порушення банком строку повернення кредиту, що наданий НБУ через лінію рефінансування, банк-порушник не допускається до використання цієї лінії протягом 3 місяців.
Нацбанк може розглядати питання про надання стабілізаційного кредиту банку, який переведений у режим фінансового оздоровлення або який взяв на себе борг банку, що перебуває в режимі фінансового оздоровлення, за наявності його клопотання та висновків відповідного територіального управління НБУ. Стабілізаційний кредит може надаватися банку лише за умови забезпечення його заставою ліквідними активами банку-позичальника або гарантією чи порукою іншого фінансово стабільного банку або фінансової установи. Банк має надавати звіт про оцінку майна, що надається під забезпечення стабілізаційного кредиту.
Для отримання стабілізаційного кредиту банк подає до територіального управління НБУ клопотання і затверджену радою банку програму фінансового оздоровлення. Після здійснення аналізу фінансового стану банку і його програми фінансового оздоровлення територіальне управління НБУ надсилає пропозиції Генеральному департаменту банківського нагляду НБУ, який готує пропозиції на розгляд правління НБУ щодо можливості надання банку стабілізаційного кредиту.
Нацбанк може надавати стабілізаційний кредит за плату, що не нижча, ніж облікова ставка НБУ таким банкам:
- фінансово стабільному банку, який узяв на себе борг банку, що перебуває в режимі фінансового оздоровлення, за умови цільового його використання та оформлення з НБУ договору застави державних цінних паперів, інших цінностей, які використовуються під забезпечення кредитів НБУ;
- банку, який перебуває в режимі фінансового оздоровлення і звернувся з клопотанням про надання стабілізаційного кредиту, у заставу державних цінних паперів, інших цінностей, які використовуються під забезпечення кредитів НБУ;
- банку, який перебуває в режимі фінансового оздоровлення і звернувся з клопотанням про надання стабілізаційного кредиту, під гарантію чи поруку фінансово стабільного банку або іншої фінансової установи, які згідно з їх фінансовим станом, достатністю капіталу можуть забезпечити взяті на себе зобов’язання.
Стабілізаційний кредит надається банкам строком до трьох років, а якщо програма фінансового оздоровлення забезпечує достатні грошові потоки, то банку може надаватися короткостроковий кредит строком до одного року. У разі прийняття Правлінням НБУ позитивного рішення про надання стабілізаційного кредиту відповідне територіальне управління НБУ проводить організаційні заходи щодо укладення з банком договору про надання кредиту. Банк має розробити графік погашення стабілізаційного кредиту і дотримуватися його строків.
З метою регулювання грошово-кредитного ринку, активізації проведення банківських операцій з державними цінними паперами, казначейськими зобов’язаннями та іншими борговими зобов’язаннями, а також для сприяння встановленню котирувальних цін на ці цінні папери Нацбанк здійснює операції з ними на біржовому та позабіржовому ринках.
У разі потреби здійснити операції з купівлі/продажу державних цінних паперів відповідальний працівник Департаменту монетарної політики НБУ готує заявку на купівлю державних цінних паперів або продаж державних цінних паперів, що перебувають у власності НБУ, в якій зазначаються кількість, код, балансова вартість і ціна купівлі та продажу державних цінних паперів і яка підписується директором Департаменту монетарної політики або його заступником. Копія заявки передається до Депозитарію НБУ для блокування державних цінних паперів на блокувальних рахунках депозитарного обліку. Після блокування підписана заявка засобами програмно-технологічного забезпечення проведення торгів надсилається до організатора торгівлі державними цінними паперами до початку операційного дня організатора торгівлі. У разі задоволення заявок під час торгів НБУ отримує від організатора торгівлі цінними паперами відповідні документи, що засвідчують проведену операцію з купівлі/продажу державних цінних паперів.
З метою підтримання ліквідності банків і регулювання грошово-кредитного ринку НБУ може здійснювати позабіржові операції з купівлі/продажу державних цінних паперів, казначейських зобов’язань та боргових зобов’язань, визначених Правлінням НБУ, на відкритому ринку. У разі звернення банку до НБУ про здійснення позабіржової операції з купівлі/продажу зазначених цінних паперів відповідальний працівник Департаменту монетарної політики НБУ готує на розгляд керівництва Департаменту монетарної політики НБУ  пропозицію (договірну записку) щодо можливості проведення такої операції. У разі прийняття позитивного рішення про проведення такої операції та укладення відповідної угоди здійснюється:
- подання депозитарних документів до Депозитарію НБУ та перереєстрація прав власності на державні цінні папери в порядку, визначеному нормативно-правовими актами НБУ з питань депозитарної діяльності;
- фізична поставка казначейських зобов’язань та інших боргових зобов’язань, визначених Правлінням НБУ;
- перерахування коштів на кореспондентський рахунок банку-продавця.
Операції РЕПО – це операції із цінними паперами, які складаються з двох частин. Для їх здійснення укладається генеральна угода між учасниками ринку (НБУ і комерційними банками) про купівлю-продаж державних цінних паперів на певний строк із зобов’язанням зворотного продажу-купівлі у  визначений термін або на вимогу однієї зі сторін за заздалегідь обумовленою ціною.
Національний банк може здійснювати операції РЕПО купівлі-продажу державних цінних паперів як шляхом безпосередньої домовленості із комерційним банком, так і проведення тендера заявок комерційних банків на участь в операціях РЕПО. У разі проведення тендера на участь в операціях РЕПО Національний банк через свої регіональні управління не пізніш як за тиждень  надсилає повідомлення про такий тендер із зазначенням терміну операцій РЕПО та умов його проведення.
Комерційні банки як учасники тендера у своїх заявках на участь у ньому пропонують свої умови щодо ціни купівлі-продажу та зворотної ціни продажу-купівлі державних цінних паперів. Після закінчення тендера операцій РЕПО Національний банк наступного робочого дня надсилає комерційному банку, який виграв тендер, повідомлення-підтвердження про намір укласти угоди на здійснення операцій РЕПО. Залежно від терміну дії операції РЕПО на позабіржовому ринку використовуються такі види операцій:
- нічне РЕПО (термін дії один день, процентна ставка фіксується на весь термін проведення операції);
- відкрите РЕПО (термін операції в угоді не визначається, кожна зі сторін угоди може вимагати виконання операції РЕПО у будь-який час, але з обов’язковим повідомленням про завершення цієї угоди. Процентна ставка не є фіксованою і визначається кожного разу);
- строкове РЕПО (термін операції чітко визначений, процентна ставка є постійною протягом усієї операції РЕПО).
Після підписання угоди на здійснення операції РЕПО банк-продавець надає на дату купівлі та на дату зворотної купівлі ДЕПО-повідомлення до депозитарію НБУ про зміну права власності на державні цінні папери, що є обов’язковою умовою. Для забезпечення зобов’язань про зворотний викуп державних цінних паперів НБУ – у першій частині операції РЕПО покупець – отримує гарантійний внесок на підставі ринкової оцінки державних цінних паперів, який є об’єктом операції РЕПО. Цей внесок є захистом від потенційних збитків у разі різких коливань цін на державні цінні папери. Сума гарантійного внеску залежить від терміну укладеної угоди за операцією РЕПО, типу державних цінних паперів, що є предметом угоди, та суми очікуваного доходу за цими цінними паперами.  Комерційні банки для забезпечення своєї ліквідності можуть рефінансуватися в установах Національного банку або в комерційних банках у формі переврахування або перезастави векселів. Але установи НБУ рідко використовують таку форму рефінансування комерційних банків, тому що вексельний обіг в Україні робить тільки перші кроки у своєму розвитку.
У підсумку зазначимо, що комерційні банки в Україні мають досить розгалужені відносини на ринку міжбанківських кредитів як один із одним, так і з Національним банком України.

 

Яндекс.Метрика >