загрузка...
-->
Характеристика та призначення основних класів Плану рахунків. PDF Печать E-mail

Характеристика та призначення основних класів Плану рахунків.

Перший клас Плану рахунків “Казначейські та міжбанківські операції” визначає взаємовідносини між Національним банком України і комерційними банками, а також між самими комерційними банками. У цьому класі обліковуються казначейські та міжбанківські операції комерційних банків. До казначейських інструментів належать:
· готівкові кошти;
· банківські метали;
· цінні папери, що рефінансуються Національним банком України;
· кошти комерційного банку у Національному банку України;
· кошти Національного банку України у комерційному банку.
До міжбанківських інструментів належать операції між комерційними банками:
· кореспондентські рахунки;
· депозити;
· кредити, у т. ч. фінансовий лізинг.
До готівкових коштів належать готівка в національній та іноземній валюті, а також дорожні чеки. Готівка та дорожні чеки обліковуються  на окремих рахунках.
У розділі “Банківські метали”, які визначені як банківські згідно з нормативними актами Національного банку України. У цьому розділі не повинні обліковуватися дорогоцінні метали, які знаходяться у сховищі банку за дорученням третьої сторони – вони обліковуються за позабалансовими рахунками. Інші дорогоцінні метали (лом, вироби із дорогоцінних металів) обліковуються на аналітичних рахунках третього класу – у розділі “Товарно-матеріальні цінності”.
У розділах “Кошти у Національному банку України” та “Кошти національного банку України” відображаються активи та зобов’язання комерційного банку за операціями з Національним банком України. На кореспондентському рахунку комерційного банку у Національному банку України обліковуються також обов’язкові резерви комерційного банку.
Національний банк України для  досягнення цілей грошово-кредитної політики з урахуванням попиту на кредитні гроші, показників дохідності основних сегментів грошового ринку, ліквідності банківської системи сам визначає необхідні фінансові інструменти, які будуть використовуватись ним у стосунках з комерційними банками.
У розділі “Казначейські та інші цінні папери, що рефінансуються Національним банком України”, обліковуються цінні папери, які можуть прийматися Національним банком України в обмін на кошти. Перелік таких цінних паперів і порядок їх рефінансування  визначаються   Національним банком України. Рахунки цього  розділу не повинні використовуватися для обліку цінних паперів, які куплені і знаходяться на зберіганні у банку за дорученням його клієнтів. Ці папери обліковуються за позабалансовими рахунками, а цінні папери, які не входять до переліку цінних паперів, що рефінансуються Національним банком України, - за рахунками третього та четвертого класів.
До простроченої заборгованості належать депозити та кредити, строк платежу за якими прострочено, але ризик неповернення за ними не є настільки високим, щоб відносити їх до сумнівної заборгованості.
Сумнівними є такі депозити та кредити, повернення яких викликає сумнів у керівництва банку. За рахунками сумнівної заборгованості обліковуються лише суми основного боргу.
У другому класі Плану рахунків “Операції з клієнтами” відображаються операції з клієнтами, зокрема операції за розрахунками, наданими кредитами та залученими депозитами.
· Рахунки цього класу використовуються для обліку операцій за розрахунками з клієнтами (крім банків) – суб’єктами господарської діяльності, органами загального державного управління та фізичними особами.
· До суб’єктів господарської діяльності належать усі юридичні особи, в тому числі неприбуткові організації та установи, а також підприємці, які здійснюють свою діяльність без створення юридичної особи.
За рахунками другого класу обліковуються кредити та аванси (кредити, що не підкріплені кредитними угодами), субординовані кредити, бюджетні кошти, депозити, кошти на транзитних рахунках.
Кредити поділяються на кредити в поточну діяльність та кредити в інвестиційну діяльність.
· Кредити в поточну діяльність – кредити, надані позичальниками на задоволення тимчасової потреби в коштах для фінансування поточних активів у разі розриву між часом надходження коштів та здійснення затрат. Наприклад, кредити в поточну діяльність включають овердрафти, кредити надані за постійними кредитними лініями на купівлю сировини та інших виробничих запасів, на сезонні затрати або на рефінансування комерційного кредиту між підприємствами (врахування векселів, факторинг).
· У Плані рахунків кредити в поточну діяльність обліковуються в такому розрізі:
· рахунки за овердрафтом;
· операції репо;
· враховані векселя;
· факторингові операції;
· кредити за внутрішніми торговельними операціями;
· кредити за експортно – імпортними операціями, які, наприклад, включають: облік платіжних документів, виписаних експортерами; кредити постачальникам під контракти на вивчення іноземних ринків та на покриття витрат з складування експортних товарів; кредитування іноземних операцій у формі купівлі у експортера векселів, які акцептовані імпортером; кредити за документарними акредитивами, валютні кредити експортерам та імпортерам і під контракти за експортом та імпортом тощо;
· інші кредити в поточну діяльність.
· Кредити в інвестиційну діяльність – кредити, надані позичальникам на задоволення тимчасової потреби в коштах при здійсненні ними інвестиційних вкладень.
· У Плані рахунків вони обліковуються за такими рахунками:
· кредити на будівництво та освоєння землі;
· кредити на купівлю землі;
· фінансовий лізинг.
· За рахунками другого класу окремо виділені рахунки для обліку коштів Державного та місцевого бюджетів.
· Депозити інших клієнтів класифіковані за видами.
· Кошти до запитання клієнтів банку:
· поточні рахунки;
·   кошти в розрахунках;
· цільові кошти;
· інші кошти.
· Строкові депозити клієнтів банку і операції репо:
· кошти, отримані від клієнтів за операціями репо;
· короткострокові депозити;
· рахунки за довірчими операціями;
· довгострокові депозити;
· інші.
· Ощадні (депозитні) сертифікати обліковуються за рахунками третього класу.
· Інша дебіторська та кредиторська заборгованість і транзитні рахунки за операціями з клієнтами виділені окремими розділами.
За третім класом Плану рахунків “Операції з цінними паперами та інші активи і зобов’язання” обліковуються:
- 1. Цінні папери в портфелі банку на продаж – для операцій з цінними паперами які котуються на активному ринку та придбані з метою отримання прибутку від їх подальшого продажу до часу погашення.
- 2. Цінні папери в портфелі банку на інвестиції – для операцій з цінними паперами, які придбані на строк до дати погашення або з метою інвестиції на строк більше 1 року. Різниця між цінними паперами на продаж та цінними паперами на інвестиції базується на намірі керівництва банку на час їх придбання.
- 3. Цінні папери власного боргу, крім субординованого боргу – для операцій з випуску в обіг власних боргових цінних паперів, розрахунків за цінними паперами, нарахування доходів та видатків за ними.
- 4. Товарно – матеріальні цінності.
- 5. Інші активи банку.
- 6. Інші пасиви банку.
- 7. Клірингові рахунки, транзитні рахунки та суми до з’ясування.
- 8. Розрахунки між філіями та іншими установами банку.
Третій клас не включає цінні папери, що рефінансуються Національним банком України – вони обліковуються на рахунках першого класу. Цінні папери, які придбані або зберігаються за дорученням клієнтів, обліковуються за позабалансовими рахунками. Цінні папери, що засвідчують право участі у капіталі дочірніх і асоційованих компаній, обліковуються на рахунках четвертого класу.
Цінні папери – грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, та визначають взаємовідносини між особою, яка їх емітувала, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.
Дисконт становить різницю між вартістю погашення цінних паперів і вартістю їх придбання без врахування нарахованих на час придбання нижча вартості погашення.
Премія – це перевищення вартості придбання цінних паперів над вартістю погашення без врахування нарахованих на час придбання процентів.
Цінні папери обліковуються в розрізі контрагентів – емітентів. Для послідовного дотримання принципу обережності при зниженні вартості інних паперів створюється резерв під їх зцілення.
У четвертому класі Плану розрахунків “Довгострокові вкладення, основні засоби та нематеріальні активи” зосередженні рахунки, які відображають довгострокові вкладення банку в асоційовані і дочірні компанії, а також операції за основними засобами і нематеріальними активами.
П’ятий клас Плану розрахунків “Капітал банку” визначає привнесений капітал банку, нерозподілений прибуток, фонди і резерви, що створенні за рахунок прибутку.
Капітал банку – це залишковий ітерес банку в активах за вирахуванням зобов’язань. Цей клас складається з трьох розділів:
· Розділ 50 – “Статутний капітал та інші фонди банку”.
· Розділ 51 – “Результати переоцінки основних засобів”.
· Розділ 59 – “Результат поточного року”.
Загальні резерви та прибуток минулих років – це кошти, що мають забезпечувати зобов’язання банку та покривати збитки.
Прибуток чи збиток минулих років – це залишковий результат діяльності банку за минулі роки. Результат поточного року  формує за рахунок чистого прибутку, що визначається, як різниця між доходами (рахунки шостого класу) та видатками (рахунки сьомого класу), що визначаються за правилами фінансового обліку. На рахунках прибутку відображається економічний а не касовий прибуток. Економічний прибуток є показником ефективності діяльності банку за відповідний період.  Рахунки цього класу можуть кореспондувати з дебіторами, кредиторами та рахунками готівкових коштів лише у разі сплати дивідендів та внесків від акціонерів, збільшення капіталу банку шляхом переоцінки активів. У будь-якому іншому разі рахунки п’ятого класу кореспондують тільки між собою.
Доходи та витрати банку відображені відповідно у шостому та сьомому класах Планів рахунків.  Доходи – це збільшення економічних вигод протягом звітного періоду у формі припливу або зростання активів, або зменшення зобов’язань. Що спричиняють збільшення капіталу і не є внесками акціонерів.  Витрати – це зменшення економічної вигоди у звітному періоді у формі відпливу або використання активів, або виникнення заборгованості, що ведуть до зменшення власного капіталу і не є розподіленням між акціонерами.  Усі операційні доходи і витрати діляться на банківські та небанківські.  До банківських належать доходи і витрати, безпосередньо пов’язані з банківською діяльністю, визначеною Законом “Про банки і банківську діяльність”.  Небанківські доходи і витрати можуть включати інші доходи і витрати, які не відносяться до основної діяльності банку. але забезпечують здійснення банківської діяльності.
Доходи, перераховані клієнтам. І витрати, які відшкодовуються клієнтами, обліковуються на рахунках третього класу як кредиторська і дебіторська заборгованість відповідно.
І. Банківські доходи і витрати.  Банківські доходи (витрати) поділяються на :
· процентні
· комісійні
· торговельні
· інші банківські операційні доходи (витрати).
Процентні доходи (витрати)
До цієї категорії відносяться доході (витрати), які обчислюються пропорційно часу і сумі та є компенсацією банку за взятий на себе кредитний ризик.
До них належать:
1. Доходи (витрати) за іншими процентними фінансовими інструментами, в тому числі за цінними паперами з фіксованим прибутком, що так чи інакше підраховані;
2. Доходи (витрати) у вигляді амортизації дисконту (премії) за цінними паперами;
3. Комісійні, подібні за природою до процентів. Наприклад, доходи (витрати) від розміщення  коштів у вигляді позики або за зобов’язання її надати, що визначаються пропорційно часу і сумі вимоги (зобов’язання).
Комісійні доходи (витрати)
Комісійні – це доходи (витрати) за усіма послугами, наданими (отриманими) контрагентами, окрім комісійних, що подібно за природою до процентів.
До категорії комісійних належать:
1. Комісійні за гарантії розміщення позики від імені інших кредиторів та за операціями з цінними паперами;
2. Комісійні доходи (витрати) від операцій за розрахунково-касове обслуговування, обслуговування кредитних (депозитних) рахунків, за зберігання цінностей та здійснення операцій з цінними паперами;
3. Комісійні за проведення операцій з іноземною валютою та за продаж або купівлю монет і банківських металів для третіх сторін;
4. Інші комерційні доходи (витрати0 за операціями, що визначаються Законом “Про банки і банківську діяльність”.
Торгівельні прибутки (збитки)
Торговельні прибутки (збитки) – це чисті прибутки (збитки) від операцій купівлі – продажу різних фінансових інструментів.
До них належать:
1. Чисті прибутки (збитки) від діяльності на валютному ринку і ринку банківських металів;
2. Чисті прибутки (збитки) від операцій з цінними паперами на продаж;
3. Чисті прибутки (збитки) від торгівлі іншими фінансовими інструментами.
Інші банківські операційні доходи (витрати)
Доходи (витрати) від банківської діяльності, що не включені у вище перераховані грипи, визначені як “Інші” доходи (витрати).  До них належать:
Доходи від цінних паперів з непередбаченим доходом: дивіденди від акцій, що зберігаються як об’єкт торгівлі та капіталовкладень.
ІІ. Небанківські операційні доходи і витрати.
Небанківські операційні доходи і витрати діляться на такі групи:
· адміністративні витрати;
· інші небанківські операційні доходи і витрати.
Адміністративні витрати – це витрати, пов’язані із забезпеченням діяльності банківської установи.
До них належать:
Витрати на утримання персоналу (заробітна плата, премії); сплата податків та інших обов’язкових платежів, крім податку на прибуток; витрати на утримання та експлуатацію основних засобів та нематеріальних активів; інші експлуатаційні витрати (роботи і послуги, що використовуються банком у процесі комерційної діяльності, SWIFT, винагорода посередникам, охорона тощо).
Інші небанківські операційні доходи (витрати) виникають у процесі здійснення небанківських операцій, які є складовою діяльності банку.
До них належать:
Доходи (витрати) від продажу основних засобів, нематеріальних активів і фінансових інвестицій (вклади у цінні папери на інвестиції, в асоційовані і дочірні компанії); від орендних операцій; доходи від продажу окремих небанківських послуг (аудиторські послуги, підтримка програмного забезпечення, консультації нефінансового характеру тощо) та інші операції
ІІІ. Створення резервів.Створення резервів – це визнання витрат для відображення реального результату діяльності банку із урахуванням погрішності його активів або підвищення ризиковості його операцій.
Резерви формуються під знецінення заборгованості за кредитами, втрат від знецінення цінних паперів та під іншу сумнівну дебіторську заборгованість, яка визначається у цей звітний період.
ІV. Непередбачені доходи і витрати.  Доходи (витрати) вважаються непередбаченими, якщо вони відповідають таким ознакам:
· виникають у разі надзвичайних подій і мають одноразовий характер – прибуток (збиток) буде визначений тільки за фактом подій;
· не повторюються по суті (наприклад, виникли через зміну у правилах бухгалтерського обліку активів і пасивів).
Непередбачені доходи і витрати не можуть бути прийняті до уваги для фінансової оцінки банку.
Визначення доходів і витрат.
Доходи та витрати мають визначатися таким, що належать до того звітного періоду, до якого вини відносяться, незважаючи на те, коли отримується або виплачується готівка чи її еквівалент.  Установи, що звітують, відносять до відповідної статті звіту нараховані суми доходів і витрат за кожним фінансовим інструментом на кожну звітну дату в межах принципу обережності.
Винагороди, комісійні та інші прибутки реєструються в міру виконання операцій.
Дивіденди, які отримуються визначаються в тому періоді, в якому банк отримує інформацію про їх оголошення.
Обороти і залишки за рахунками доходів і витрат накопичуються з початку звітного року і в кінці року закриваються на рахунок №5900 “Результат поточного року”.  У восьмому класі Плану рахунків “Управлінський облік” відкриваються рахунки, деталізація яких визначається банком самостійно. Дані восьмого класу не враховуються у фінансових звітах банку.  У дев’ятому класі Плану рахунків “Позабалансові рахунки” обліковуються позабалансові операції.  Згідно із міжнародними стандартами бухгалтерського обліку елемент активу або пасиву проводиться на рахунках балансу у тому разі, якщо він задовольняє дві вимоги:
1. Ймовірно, що банк отримає або втратить будь-яку майбутню економічну вигоду (наприклад, гроші), пов’язану з цим елементом пасиву або активу.
2. Цей елемент активу або пасиву має вартість, яка може бути досить точно виміряна.
Елементи активу або пасиву, які не задовольняють ці дві вимоги, обліковуються за позабалансовими рахунками.
За рахунками дев’ятого класу обліковуються:
· Вимоги та зобов’язання банку, які можуть виникнути в майбутні періоди та за якими банк зазнає ризику.
· Документи і цінності.
· Розрахунки за операціями з приватизації.
Бухгалтерський облік операцій за позабалансовими рахунками, як і за балансовими, ведеться за системою подвійного запису. Позабалансові рахунки кореспондують тільки між собою. Характеристика рахунків – актив або пасив визначається таким чином:
· Позабалансовий рахунок – активний, якщо при переведенні його на баланс дебетується балансовий рахунок. Наприклад, рахунок №9020 “Прості гарантії, що надані клієнтам” – активний, тому що у разі, якщо клієнт виявиться неплатоспроможними, банк буде змушений платити за наданою гарантією і буде дебетувати рахунок балансу “Сумнівна заборгованість за виплаченими гарантіями” або “Інша дебіторська заборгованість за операціями з банками”.
· Позабалансовий рахунок – пасивний, якщо при переведенні його на баланс кредитується балансовий рахунок. Наприклад, рахунок №9110 “Кредитні лінії та інші зобов’язання з кредитування, які отримані від банків” – пасивний, тому що у разі, якщо банк скористається, наприклад, кредитною лінією, він буде кредитувати рахунок балансу з групи №162 “Кредити, які отримані від інших банків”.
Для відображення операцій за системою подвійного запису використовуються рахунки розділу №99.  Усі рахунки дев’ятого класу поділяються на три частини:
1. Рахунки розділів 90-95 використовуються для обліку операцій, які є ризиковими для банку. Це зобов’язання та вимоги за укладеними, але ще не виконаними угодами, як наприклад, кредитні лінії, дозволений овердрафт, непокриті безвідкличні акредитиви, різні гарантійні зобов’язання, зобов’язання за цінними паперами, спотові, форвардні та умовні контракти з купівлі-продажу іноземної валюти й інших фінансових інструментів.
· За рахунками розділів 90-95 не обліковуються надані зобов’язання, за якими не існують кредитні або ринкові ризики, наприклад, видані гарантії або акредитиви, за якими існує покриття у формі заставних депозитів або блокованих коштів клієнтів. При цьому такі кошти обліковуються за рахунком “Кошти в розрахунках2.
· Рахунки розділів 90-95 можуть бути активними або пасивними.
· За рахунками розділів 90-95 обліковуються безвідкличні операції лише за угодами , які мають юридичну силу. Відкличні зобов’язання не є ризиковими і можуть за розсудом банку обліковуватись у розділі №98 або позасистемно.
2. Рахунки розділів 96-98 використовуються для обліку документів, цінностей та розрахунків за операціями з приватизації. Всі рахунки цих розділів активні.
3. Рахунки розділу 99 використовуються для обліку позабалансових операцій на контррахунках, які використовуються для подвійного запису. Контррахунки відкриваються в аналітичному обліку у будь-якому розрізі на розсуд банку. Наприклад:
· у розрізі контрагентів – тоді на коррахунку кожного контрагента буде відображатися позиція банку  за позабалансовими зобов’язаннями і вимогами до цього контрагента;
· у розрізі фінансових інструментів;
· як технічні рахунки без аналітичного змісту.

 

Яндекс.Метрика >