загрузка...
-->
Банківські пластикові картки як засіб платежу та розрахунку. PDF Печать E-mail

Банківські пластикові картки як засіб платежу та розрахунку.

В умовах розвитку ринкових відносин в Україні одним з найбільш зручних інструментів здійснення безготівкових розрахунків стали пластикові картки. Одночасно пластикові картки є необхідним атрибутом світового фінансового ринку.
Пластикова картка – це загальний термін, яким називають усі види карток, котрі можуть відрізнятись технічними можливостями, призначенням та видами наданих послуг.
В законі України “Про платіжні системи і переказ грошей в Україні” від 05.04.2001, №2346-ІІІ  дається визначення платіжної картки. Платіжна картка – це спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому  законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу грошей з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування грошей зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання грошей у готівковій формі в касах банків, пунктах обміну іноземної валюти уповноважених банків та через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Особливістю банківських платіжних карток є те, що залежно від їх використання операції з допомо­гою банківських платіжних карток можна зарахувати або до безготівкових, або до готівкових розрахунків. Так, якщо ви, не знімаючи з картки грошових коштів, здійснюєте розрахунки (або інші операції), то така операція є безготівковою. У разі якщо ви спочатку зняли грошові кошти з картрахунка і потім здійснюєте розрахунки готівковими грошовими коштами — операція належить до готівкових розрахун­ків. Така особливість платіжних карток дозволяє її тримачам користуватися перевагами обох видів розрахун­ків.
У світовій практиці  існує багато видів пластикових карток, які різняться за:
¨ характером емітента (банки, небанківські структу­ри),
¨ характером власника (приватна особа, корпорація),
¨ функціо­нальним призначенням (кредитна картка, дебетна картка),
¨ техноло­гією використання (картки з магнітною смугою, картка з мікросхе­мою, або смарт-картка),
¨ за ступенем пільг для користувачів («стан­дартні», «золоті», «платинові»).
Для організації СМЕП в Україні найбільший інтерес викликає класифікація банківських пластикових карток за їх функціональним призначенням та технологією викорис­тання.
В залежності від їх функціональних характеристик розрізняються кредитні та дебетні картки (електронні чеки), а також картки типу «електронний гаманець».
Банківські кредитні картки призначені для купівлі товарів, оплати робіт та послуг з використанням бан­ківського кредиту, а також для отримання авансів у го­тівковій формі. Головна особливість даних карток по­лягає у відкритті банком кредитної лінії, за рахунок і в межах яких здійснюються платежі чи видача готівки за допомогою цих карток. Тому власникам їх відкриваються окремі позичкові рахунки, які функціонують незалежно від інших їхніх рахунків. При видачі кредитних карток банки-емітенти уважно вивчають кредитоспроможність своїх клієнтів і тільки після цього визначають, чи можливо реалізувати кредитну картку конкретному клієнту і якого розміру ліміт кредитної лінії йому встановити. Тому такі картки реалізуються звичайно найбільш надійним клієнтам, які мають високу кредитоспроможність. Через такі обставини та високі кредитні ризики цей вид карток у банківській практиці України ви­користовується вкрай обмежено.
Умови надання кредиту та порядок здійснення платежів за кре­дитними картками визначають банки-емітенти. Вони можуть поміт­но різнитися залежно від окремих емітентів. Так, за одними з карток наданий платіжний кредит повинен бути погашений протягом міся­ця, а за іншими здійснені платежі протягом 25 днів взагалі не вва­жаються кредитом і за ними не стягується процент. Одні емітенти можуть вимагати підтвердження наданого кредиту, інші — ні. За одними картками разові платежі можуть обмежуватися певними су­мами, а за другими — ні, а тільки загальним лімітом кредитної лінії, за третіми може допускатися навіть перевищення цього ліміту. Кон­курентна боротьба між банками за клієнтуру примушує їх постійно вдосконалювати кредитні картки, робити їх дедалі привабливішими для клієнтів.
Банківські дебетні картки  являють  собою  інстру­мент  здійснення платежів
завдяки зменшенню активів власника картки, а не збільшення його зобов'язань.
Тому за своїм призначенням це суто платіжні картки. Проте й вони не виключають користування власником у деяких випадках кредитом, а саме:

— якщо він має поточний рахунок з овердрафтом, то в межах лі­міту овердрафту клієнт користується для платежів за карткою бан­ківською позичкою. У цьому випадку дебетна картка мало чим від­різняється від кредитної;

— між моментом оформлення за карткою купівлі товару чи по­слуги в торговельній структурі і списанням коштів з поточного ра­хунку власника може проходити певний період часу, протягом якого покупець користується придбаним товаром, отже, одержує кредит. Проте це скоріше технічний кредит, зумовлений технологічними особливостями даної картки, а не її природою. На перших порах, коли процес обміну інформацією між учасниками був тривалим, цей кредит відіграв значну стимулюючу роль у швидкому поширенні дебетних карток.

Платіжна дебетна картка досить зручна і проста у користуванні: її можна швидко оформити, за нею майже немає обмежень при одержанні готівки з поточного рахунку, нею можна вносити готівку на рахунок, сума платежів за цією карткою не обмежується лімітом кредитної лінії.
Дебетні картки теж бувають кількох видів. Залежно від спрямо­ваності операцій, що здійснюються такою карткою, виділяють:

— картки для операцій з готівкою, за допомогою яких власники можуть отримати готівку зі своїх рахунків безпосередньо в банку, або через автоматичні пристрої (банкомати), мережа яких може охоплювати всю країну та інші держави;

— картки для оплати товарів (послуг) через термінали в тор­говельних залах;

— чекові гарантійні картки, що використовуються для іден­тифікації чекодавця і гарантування платежу за чеком.
Такий вид пластикових карток, як «електронні га­манці», призначені для оплати товарів та послуг як в межах однієї країни, так і в міжнародних масштабах. За допомогою “електронного гаманця” платник може автономно здійснювати усі безготівкові платежі, не звертаючись щоразу до банку-емітента за підтвердженням його платоспроможності.Щодо класифікації платіжних карток за їх  технологічними особливостями, то найбільш розповсюдженими у міжна­родній практиці є картки двох видів:

- з магнітною сму­гою

- з вбудованою мікросхемою (смарт-картка).
Як свідчить статистика, найпоширенішими в Ук­раїні є ідентифікаційні картки з маг­нітною смугою.
Картки з магнітною смугою характеризуються тим, що інфор­мація, необхідна для використання її в банкоматах та в електронних платіжних терміналах, записана на магнітній смузі, розміщена на звороті картки. Важливим елементом цієї інформації є персональний ідентифікаційний номер (PIN). Цей номер (код) має бути відомий власнику картки, і він його вводить у банкомат чи термінал за допо­могою спеціальної клавіатури. Коли картка вводиться у зчитуючий пристрій банкомата чи терміналу, набраний код порівнюється з PIN-кодом на магнітній смузі і, якщо вони збігаються, відкривається до­ступ до комунікаційної мережі для передавання команд щодо вико­нання платежу: власник набирає суму платежу, яка передається до банку, що веде його рахунок, з якого вона списується та переводи­ться на рахунок продавця товарів чи послуг або видається готівкою (з банкомата).
Картки з магнітною смугою мають той недолік, що не несуть у собі інформації про зміну залишку коштів на рахунку платника піс­ля кожної трансакції. Тому при кожній операції потрібно звертатися до банку за цією інформацією, що затримує саму трансакцію і здо­рожує весь процес платежу. Цієї вади позбавлена смарт-картка.
Смарт-картка характеризується тим, що замість магнітної сму­ги в неї вмонтована мікросхема, яка, власне, є мікропроцесором, здатним самостійно обробляти і запам'ятовувати зміну інформації, зокрема визначати вільний залишок коштів на поточному рахунку чи залишок ліміту кредитної лінії на позичковому рахунку платника. Поява смарт-картки відкрила можливість для створення «електронного гаманця», за допомогою якого платник може автономно здійснювати всі свої платежі в безготівковій формі, не звертаючись кожного разу до банку-емітента картки за підтвердженням його платоспроможності. Крім того вона значно надійніша, ніж картка з магнітною смугою.
Взагалі перші картки сучасного вигляду почали застосовуватися в США на початку 50-х років двадцятого століття. Пізніше розрахунки за їх допомогою впровадили банки багатьох країн.
На  даний  час  використання  пластикових  карток  в  країнах  з розвиненою
економікою набуло значних обсягів. Застосування системи електронних грошей є вигід­ним як для банківської системи, так і для користувачів пластикових карток, оскільки банківська система за допомогою саме карток має змогу залучати найдешевші та найреальніші кредитні ресурси, а користувачі пластикових карток отримують в свою чергу ряд еко­номічних переваг. Велика фінансова структура VISA, наприклад, щороку використовує 600 млн. кредитних карток, які приймають 15 млн. організацій у всьому світі, здійснюючи операції на суму понад 1 трильйон доларів США .
В економіці України пластикові картки застосовуються з 1996 року, коли в національній банківській системі почався період певної стабілізації.
Слід зазначити, що ринок платіжних карток України вже певною мірою сформувався  і почав набувати рис, притаманних західному картковому бізнесу, головні з яких – різноманітність форм та поширеність.
Нинішні платіжні системи, засновані на використанні платіжних карток в Україні, можна класифікувати так:
· міжнародні платіжні системи;
· внутрішні міжбанківські та локальні системи, впроваджені вітчизняними
банками, що ґрунтуються на технологіях, подібних до застосовуваних у міжнародних платіжних системах, та на інших технологіях;
· Національна система масових еле­ктронних платежів (НСМЕП).
Повноправними членами міжнародних платіжних систем українські банки стали з 1997 року. Нині в нашій країні 22 банки співпрацюють з VISA Interna­tional та EUROPAY International i близь­ко 50 банків діють на правах агентів. Серед безумовних лідерів –Приватбанк, “Аваль”, Перший український міжнародний банк.
З розвитком ринку платіжних карток збільшилося число покупців та продавців карткових послуг. Яскравою ілюстрацією цього процесу в Україні є зростання обсягу емісії платіжних карток, який, за результатами січня 2002 року, збільшився в 2,3 рази (рис. 1).
Кількість платіжних карток системи EUROPAY у вітчизняному обігу протягом 2001 року збільшилась на 121,97%. Однак лідером по емісії залишається VISA, якій сьогодні належить 54% загального обсягу емітованих карток, тоді як EUROPAY – 46% (рис. 2).

Рис. 1. Динаміка емісії платіжних карток в Україні
В Україні постійно розширюється мережа прийому карток до сплати. Так, кількість банкоматів, що обслуговують картки, за рік зросла на 706 штук – до 1151, кількість POS-терміналів – на 7201 до – 13305 штук [56, с. 50].
Внутрішні міжбанківські платіжні си­стеми — лише на початковій стадії становлення. Вони організовані за стан­дартами i правилами міжнародних сис­тем, що гарантує надійність їх роботи i бізнесу. Банки — члени міжнародних систем, використовуючи наявні програмно-технічні рішення, не несуть додаткових витрат i заощаджують на платі за міжнародну торгову марку, а банки, які приєднуються до цих систем, можуть обробляти їхні картки, заробляючи відразу ж на еквайрингу.

Рис. 2. Структура емісії платіжних карток в Україні в розрізі платіжних  систем на 01.01.2003 року
Для організації  розрахунків у гривнях за внутрішніми платежами, які виконуються за допомогою карток VISA International, 1998 року в НБУ вперше у світі створено i впроваджено програмно-технічний комплекс ТОПАЗ, що ефективно виконує функції маршрутизації  повідомлень, авторизації, клірингу i розрахунків, а також управління ризиками в системі. Розрахунковим банком за внутрішніми платежами системи VISA International є Національний банк. Комплекс ТОПАЗ i міжбанківський процесинговий центр НБУ дають змогу створювати в Україні внутрішні платіжні системи, використовуючи та розвиваючи досвід i правила роботи міжнародних систем.
Сьогодні в нашій країні операції  за картками міжнародних платіжних сис­тем обробляються за допомогою п'яти процесингових центрів, не рахуючи міжбанківського процесингового центру ТОПАЗ.
За внутрішніми міжбанківськими платежами міжнародної платіжної системи UROPAY International розрахунковим банком визначено Укрексімбанк.
З метою впровадження  в Україні відносно дешевої, надійно захищеної автоматизованої системи безготівкових розрахунків  НБУ створена національна система масових електронних платежів (НСМЕП).
Для створення національної системи масових електронних платежів населення за товари та послуги за допомогою пластикових карток у вересні 1995 року було засноване міжбанківське акціонерне товариство “Українська національна розрахункова картка” (скорочено “Укркарт”). Фундаторами  АТ “Укркарт” стали провідні комерційні банки України під егідою НБУ. Нині кількість банків-акціонерів “Укркарт” досягла 21 і загалом вони репрезентують майже 95% банківської сфери України.
У січні 1997 року прийнято Постанову Правління НБУ № 18 "Про впроваджен­ня в Україні Національної системи масових електронних платежів", а   2 червня 1997 року Національний банк України Постановою Правління № 176 "Про по­дальше розроблення Національної сис­теми масових електронних платежів" узяв на себе розв'язання всіх питань щодо проектування i фінансування робіт із її створення.
Побудова Національної системи ма­сових електронних платежів в Україні за масштабністю, складністю та витратами значно перевищує діючу СЕП. Тому Національним   банком   розроблено   нову   політику,   основні   положення   якої
полягають у тому, що:
· побудова та функціонування НСМЕП засновані на залученні i державних, i недержавних джерел фінансування;
· НБУ координує виконання всіх робіт зі створення НСМЕП, а фінансує виконання лише окремих із них;
· у роботі над НСМЕП бере участь багато фірм на конкурентній основі;
· власниками елементів НСМЕП можуть бути різні суб'єкти господарювання.
Втілення в життя цих положень передбачає, що Національний банк розробляє загальну концепцію НСМЕП, а також силами своїх фахівців — програмно-технічні рішення для верхнього рівня системи (розрахункового банку, проце­сингового центру, системи безпеки), нормативно-правову базу; фінансує ро­боти зі створення програмного забезпечення смарт-карток; розробляє вимоги для інших елементів системи.
Інші організації запроваджують програмно-технічні комплекси банківського рівня, здійснюють програмне забезпечення терміналів, банкоматів, забезпечують взаємодію торговельних терміналів із торговельними системами. Причому за ними залишається право власності, Національний банк лише контролює ви­конання вимог специфікацій i дає право на використання цих рішень у НСМЕП.
Основним елементом НСМЕП є картки на інтегральних схемах виробництва фірми "Siemens AG Semicon­ductors", програмне забезпечення якої  розроблене Національним банком разом із ТОВ "Фінтронік".
Структура захисту картки i системи в цілому дає змогу безпечно виконувати платіжні трансакції повністю в режимі "оф-лайн", немає необхідності в електронній або голосовій авторизації  кожної операції за карткою, як при роботі з магнітними картками. Контроль інформації в НСМЕП повністю автоматизований i не потребує втручання людини, що гарантує високу надійність її роботи.
Сьогодні можна констатувати, що період ознайомлення банків із технологією НСМЕП близький до завершення.
Більшість користувачів зрозуміла, що платіжна картка — це сучасний технологічний засіб для спрямування банківської інфраструктури на обслуговування приватних осіб. Завдяки об'єднанню з розвинутими банківськими системами та динамічній роботі з клієнтами  вона здатна  сформувати у населення
щоденну потребу в банківських послугах.
Враховуючи світовий досвід, в Україні має бути емітовано не менше 10 мільйонів платіжних карток НСМЕП, функціонувати щонайменше 100 тисяч місць обслуговування (платіжних терміналів у торгівлі, на транспорті, у сфері послуг, банківських терміналів та банкоматів у банках).
Згідно з постановою Правління НБУ від 07.09.2000 року № 352 пілотний про­ект НСМЕП впроваджується у Києві, Харкові та Одесі, а участь у ньому беруть десять комерційних банків цих регіонів, серед яких Мегабанк, Кредитпромбанк, "Хрещатик", "Зевс", банк "Грант", Імексбанк.
У лютому 2001 року розроблена Програма впровадження НСМЕП в УДППЗ "Укрпошта". Оплата послуг, що надаються "Укрпоштою", виконуватиметься із застосуванням платіжних інструментів НСМЕП, що, в свою чергу, має сприяти подальшому розвитку послуг за напрямами:
· видача готівки;
· приймання готівки;
· грошові перекази;
· виплата пенсій та грошової допомоги;
· приймання комунальних та інших платежів.
Участь цього підприємства, що має понад 15000 відділень на всій території України, зробить Національну си­стему масових електронних платежів доступнішою для широких верств населення.
Після завершення пілотного проек­ту НСМЕП поширюватиметься на інші регіони та впроваджуватиметься у промислову експлуатацію.
Слід зазначити, що банківські платіжні картки мають безліч переваг перед грошовими коштами у вигляді банкнот. Однією з  таких переваг їх використання  є  зменшення  кількості операцій підприємства з  готівковими грошовими коштами в касі, а також те що втрата пластикової картки, за правильних дій її власника, ще не означає втрату грошових коштів. До позитивних сторін використання платіжних карток можна також зарахувати таке:

— картковий рахунок може бути відкритий у грив­нах та іншій валюті або ж у двох різних валютах водночас, що дає економію за рахунок зменшення витрат на конвертацію валют;

— за  допомогою   картки   тримач   має   можливість   купувати  (отримувати
послуги) в багатьох закладах торгівлі і побутового обслуговування;

— за допомогою картки тримач має можливість отримувати готівку в багатьох банкоматах і банках майже в будь-якому куточку світу. Немає потреби постійно тримати при собі велику кількість готівки;

— перевезення грошових коштів, що знаходяться на банківських платіжних картках через кордон здійснюється без зайвих митних процедур, при цьому сума грошових коштів на картрахунку необмежена;

— щомісяця банк, у якому у власника банківської платіжної картки відкритий картрахунок, здійснює нарахування відсотків на зали­шок грошових коштів на картрахунку;

— незалежність від режиму роботи обслуговуючого банку, тобто можливість здійснювати операції цілодо­бово;

— власникам банківських платіжних карток у певних торгових підприємствах і сервісних центрах надаються знижки і пільгові тарифи при купівлі;

— можливість придбання товару в мережі Internet та багато іншого.
Одним з недоліків банківських платіжних карток є те, що їх використання на території України можливе ще не повсюдно, оскільки ринок цих послуг у нас ще на стадії розвитку, а це , призводить до того, що цими «благами цивілізації»  можуть користуватися підприємства й фізичні осо­би у великих населених пунктах. Ще один недолік — те, що певні типи карток можуть обслуговуватися лише в певних банкоматах. Наклейки з емблемами банківських платіжних карток на банкоматах вказують перелік карток, які вони обслуговують. До недоліків банківських платіжних карток можна зараху­вати також:
— вплив на них природних чинників (перепад темпе­ратури, волога, прямі сонячні промені, механічні на­вантаження);
— якщо власник картки забув або втратив ПІН-код, деякі банки беруть додаткову плату;

— можливі зломи комп'ютерних мереж банку хакерами, перехоплення даних про картки і його власни­ків при розрахунках через мережу Internet;

—  банкрутство банку. Призводить до замороження (повної або часткової втрати) грошових коштів на картрахунку до її відшкодування та ін.

 

Яндекс.Метрика >