...
Вільноживучі найпростіші. Лабораторна робота № 2 «Спостереження за будовою та процесами життєдіяльності найпростіших з водойми або акваріума» PDF Печать E-mail

 

Мета: ознайомити учнів з різноманітністю вільноживучих найпростіших, провести лабораторну роботу на спостереження за будовою й процесами життєдіяльності найпростіших з водойми або акваріума.

Обладнання й матеріали: підручник [1], зошити [2], [3], фотографії, малюнки, плакати, схеми, що дозволяють ілюструвати різноманітність найпростіших (обладнання й матеріали для лабораторної роботи зазначені в тексті самої лабораторної).

Базові поняття й терміни: найпростіші, різноманітність найпростіших, евглена зелена, вольвокс, інфузорія туфелька.

Тип уроку: комбінований.

Хід уроку

I.Організаційний етап

Перевірка домашнього завдання

Учитель перевіряє в зошиті [2] наявність виконаної лабораторної роботи № 2 «Спостереження за будовою та процесами життєдіяльності найпростіших з водойми або акваріума». Запитує, що було незрозумілим, чи були труднощі у її виконанні, відповідає на питання школярів.

II.Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності я

Обговорення питання

Евглена зелена може фотосинтезувати. Чому ж її називають тваринним організмом?

III.Вивчення нового матеріалу

Розповідь учителя з елементами бесіди

1. Різноманітність найпростіших

Евглена зелена — типовий представник джгутикових. Живе в прісних водоймах, плаває за допомогою єдиного джгутика, розташованого на передньому кінці тіла. У цитоплазмі евглени є хлоропласти, що містять хлорофіл, який надає їй зеленого забарвлення й зумовлює здатність до фотосинтезу. Тому на світлі евглена харчується як типова рослина, тобто фототрофно.

Поміщена в темряву евглена зелена починає використовувати рідку органічну їжу, тобто харчується гетеротрофно. Завдяки цій особливості живлення евглена зелена сполучає в собі ознаки рослини й тварини.

У основи джгутика розташоване червоне вічко — світлочутлива органела, що забезпечує рух евглени до джерела світла. Як і у інших прісноводних найпростіших, надлишок води й частина продуктів обміну речовин з тіла евглени видаляються за допомогою скоротливої вакуолі, розташованої в передній частині клітини.

Інфузорія туфелька — типовий представник інфузорій. Інфузорії — ц^ найбільш високоорганізовані найпростіші. Органелами руху інфузорій служать війки, за будовою багато в чому схожі до джгутиків, але більш короткі, й численні. Тіло покрите міцною еластичною оболонкою. Форма тіла постійна. У більшості інфузорій два ядра — велике й мале. Велике ядро має поліплоїдний набір хромосом і регулює процеси руху, живлення й виділення. Мале ядро відіграє важливу роль у статевому процесі, виступаючи як носій спадкоємної інформації. Безстатеве розмноження інфузорій-здійснюється шляхом поперечного поділу клітини навпіл .

Інфузорія туфелька — мешканець прісних водоймищ, вона досягає в довжину 0,3 мм. Тіло інфузорії туфельки має постійну подовжену форму з тупим переднім і загостреним заднім кінцями. Оболонка густо покрита війками, розташованими рядами. Працюють вони синхронно.

Живиться інфузорія переважно бактеріями. Збоку на тілі знаходиться ротова лійка. За допомогою навколоротових війок, що вистилають лійку, харчові часточки заганяються в рот, розташований у заглибленні лійки, а з нього надходять у глотку. На дні глотки в цитоплазмі утворюється травна вакуоля. Сформована травна вакуоля відділяється від глотки й захоплюється течією цитоплазми. При достатній кількості їжі й нормальних температурних умовах (близько 15 °С) травні вакуолі утворюються кожні 1—2 хв. У міру просування вакуолі їжа в ній перетравлюється й засвоюється цитоплазмою, після чого травна вакуоля підходить до задньої частини тіла, де через спеціальний отвір в оболонці — порошицю — неперетравлені залишки їжі викидаються назовні.

Функцію осморегуляції виконують дві скоротливі вакуолі. Безстатеве розмноження, що відбувається у інфузорії туфельки 1—2 рази на добу, через кілька поколінь замінюється статевим процесом, що протікає за типом кон’югації.

Підводячи підсумок, необхідно звернути увагу на те, що найпростіші — найдавніший тип тварин.

2. Колоніальні найпростіші

Наступний еволюційний щабель, що підготовляє появу справжньої багатоклітинності — це утворення колоній.

Всі розглянуті дотепер найпростіші були одноклітинними. Це означає, що кожна їхня особина незалежна від іншої особини, навіть якщо вони утворять скупчення. Однак деякі найпростіші утворюють колонії. При цьому особини, що виникли в результаті безстатевого розмноження, залишаються з’єднаними одна з одною. На відміну від багатоклітинних організмів, колонії найпростіших складаються з дуже схожих клітин.

Іноді в прісних водоймах вдається побачити драглисті зелені кульки діаметром 1—2 мм. Це вольвокс, колоніальний рослинний джгутиконосець. Його поверхня складається з безлічі (до 20 тисяч) клітин, що мають два джгутика. Клітини з’єднані одна з одною цитоплазматичними містками. Деякі клітини вольвоксу крупніші від інших, у результаті їхнього поділу утворюються нові колонії. Спочатку вони розвиваються усередині материнської колонії, а потім материнська куля розривається й гине, а дочірні колонії звільняються.

Колоніальні найпростіші цікаві тим, що показують можливі шляхи походження багатоклітинності. Ймовірно, багатоклітинні походять від колоній, члени яких почали відрізнятися один від одного. Початок цього процесу можна побачити у вольвоксу. Одна сторона його колонії має більше клітин з вічками, а протилежна — більше клітин, що служать для розмноження.

IV.Узагальнення, систематизація й контроль знань і вмінь учнів

Робота з підручником

Школярі розглядають малюнок на с. 42 і ознайомлюються з будовою евглени зеленої.

Далі учні працюють із малюнком на с. 44 і вивчають будову інфузорії туфельки. Після цього вони читають текст про евглену зелену й інфузорію туфельку на с. 42—44.

Перевірити свої знання учні можуть, відповівши на запитання 1, 2,4, 5 на с. 45.

V.Самостійна робота учнів

Учні виконують у зошиті [2] або у зошиті [3, вкладиш] лабораторну роботу № 2 «Спостереження за будовою та процесами життєдіяльності найпростіших з водойми або акваріума».

VI.Підсумки уроку .

Школярі самостійно підбивають підсумок уроку, звертаючи увагу на ті нові знання, яких вони набули в процесі цього уроку.

VII.Домашнє завдання

У підручнику [1] прочитати § 10, відповісти на запитання 3, 6 після параграфа на с. 45.

У зошиті [3, с. 12, 13] виконати завдання.

 

Яндекс.Метрика >