...
Конспект уроку: Розмноження й розвиток ссавців. Різноманітність ссавців: яйцекладні й сумчасті ссавці PDF Печать E-mail

 

Мета: ознайомити учнів з розмноженням і розвитком ссавців, розповісти про яйцекладних і сумчастих ссавців.Обладнання й матеріали: підручник [1], зошит [3], фотографії, малюнки, плакати, схеми, що дозволяють ілюструвати різноманітність ссавців, особливості будови й життєдіяльності яйцекладних і сумчастих ссавців, розмноження й розвиток ссавців.

Базові поняття й терміни: ссавці, яйцекладні ссавці, сумчасті ссавці.

Тип уроку: комбінований.

Хід уроку

І. Організаційний етап

ІІ. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності

Обговорення проблемної ситуації

Є тварини, які відкладають яйця, але вигодовують дитинчат молоком. До якої групи тварин ви б їх зарахували?

ІІІ.Вивчення нового матеріалу

Розповідь учителя з елементами бесіди

1. Розмноження й розвиток ссавців

Ссавці роздільностатеві — самці й самки зазвичай відрізняються за величиною, забарвленням і поведінкою. Незважаючи на те що практично всі ссавці живородні, будова їхніх органів розмноження відрізняється деякими особливостями. Яєчники самки невеличкі, і яйцеклітини, що розвиваються в них, мають дуже маленькі розміри і майже позбавлені жовтка. Коли яйцеклітина дозріває, вона надходить у яйцепровід, де й відбувається запліднення. Обидва яйцепроводи відкриваються в матку —мускулистий мішок, стінки якого можуть дуже сильно розтягуватися. Яйцеклітина прикріплюється до стінки матки й починає ділитися. Весь подальший розвиток плода відбувається в-цьому органі.

Навколо маленького зародка утворюються оболонки, які одним своїм боком зростаються зі стінкою матки. Ці оболонки утворюють плаценту; у ній кровоносні судини матері через пуповину тісно пов’язані із кровоносними судинами плода. Через стінки судин із крові матері в кров зародка надходять поживні речовини й кисень. Вуглекислий газ і інші шкідливі для зародка речовини надходять у зворотному напрямку й видаляються вже самим організмом матері.

У зародка ссавця на ранніх стадіях розвитку є хорда, зяброві щілини й інші ознаки нижчих хордових. Під час росту він розтягує стінки матки. Тривалість такого внутрішньоутробного розвитку у представників різних видів різна. Це залежить, головним чином, від розмірів тварини: вагітність у хом’ячків, приміром, триває 11—15 діб, у собаки — 2 місяці, а у слона — 20—22 місяці. Розміри впливають і на кількість дитинчат: у великих тварин їх 1—2, а у дрібних може бути один або навіть два десятки.

Коли закінчується термін вагітності, наступають пологи. М’язи матки скорочуються й виштовхують плід через статевий отвір назовні. Дитинча робить вдих — і його легені розправляються, після цього воно може дихати самостійно. Пуповина може розірватися або мати сама перегризає її.

Самка вигодовує дитинчат молоком, звідси й походить назва класу. Молоко утворюється в молочних залозах, які можуть бути розташовані на грудях або на череві тварини. Протоки цих залоз відкриваються маленькими отворами на кінці сосків. їхнє число також може бути різним, залежно від плідності даногс) виду. Молоко починає вироблятися до моменту пологів. Воно поживне й містить всі необхідні для молодого організму речовини — жири, білки, вуглеводи, різноманітні вітаміни й мінеральні солі, а також воду.

Перший час дитинчата живляться тільки одним молоком. Згодом вони переходять на їжу, що стане для них звичайною.

Дитинчата у більшості ссавців народжуються сліпими й навіть іноді голими. Самка ще до пологів будує гніздо, де могло б перебувати народжене потомство. Вона зігріває дитинчат своїм тілом, вилизує їх і годує. У інших ссавців (наприклад, деяких копитних) дитинчата народжуються повністю сформованими й уже через кілька годин можуть вирушати за матір’ю. У цьому випадку вона тільки годує й охороняє їх. Взагалі, потомством, в основному, опікується мати, але у деяких видів це робить батько. Інстинкт нерідко змушує батьків навіть ризикувати своїм життям, щоб урятувати життя дитинчати.

Молодняк полюбляє гратися, боротися, переслідувати один одного, стрибати й бігати. Все це служить гарним тренуванням і сприяє виробленню прийомів захисту й нападу, які можуть бути індивідуальними. Такі ігри характерні тільки для ссавців.

2. Ряд Однопрохідні, або Яйцекладні

Однопрохідні, або яйцекладні, — це найбільш примітивні серед сучасних ссавців, що зберегли ряд архаїчних особливостей будови, успадкованих від рептилій, наприклад, відкладання яєць. Розвиток в однопрохідних так званих сумчастих кісток (невеличких кісточок таза) також розглядається як спадщина плазунів. Присутністю виразних коракоїдних кісток однопрохідні відрізняються від сумчастих та інших ссавців, у яких ця кісточка стала простим виростом лопатки. Разом з тим, волосяний покрив і молочні залози — це дві взаємозалежні ознаки, характерні саме для ссавців. Однак молочні залози однопрохідних примітивні й аналогічні за будовою до потових залоз, у той час як молочні залози сумчастих і вищих ссавців мають гроноподібну форму й схожі на сальні залози.

У дорослих яйцекладних зуби відсутні. В 1888 році були виявлені молочні зуби у дитинчати качкодзьоба, які у дорослої тварини зникають.

За температурою тіла однопрохідні займають проміжне становище між пойкілотермнимн (плазунами) і справжніми теплокровними (ссавцями й птахами). Температура тіла у єхидни коливається близько 30°С, у качкодзьоба — близько 25 С. Але це тільки середні цифри: вони змінюються залежно від температури зовнішнього середовища. Так, температура тіла єхидни при зміні температури середовища з +5 °С до +30°С підвищується на 4—6 °С.

У наш час ряд Однопрохідні має трьох живих представників, що належать до двох сімейств: качкодзьоба й два види єхидн. Всі вони поширені тільки в Австралії, на Новій Гвінеї й Тасманії.

3.Ряд Сумчасті

Сумчасті, за винятком американських опосумів і ценолестових, поширені на материку Австралії, на Новій Гвінеї і прилеглих островах. До цього ряду належить понад 250 видів. Серед сумчастих є комахоїдні, хижі й травоїдні форми. Сильно відрізняються вони й за розмірами. Довжина їхнього тіла, включаючи довжину хвоста, може коливатися від 10 см (сумчаста миша Кімберлі) до 3 м (великий сірий кенгуру).

Сумчасті — більш складно організовані тварини, ніж однопрохідні. Температура тіла в них вища (у середньому — 36 °С). Всі сумчасті народжують живих дитинчат і вигодовують їх молоком. Однак у порівнянні з вищими ссавцями у них багато давніх, примітивних рис будови, які різко відрізняють їх від інших звірів.

Перша характерна риса сумчастих — наявність так званих сумчастих кісток (особливих кісточок таза, які розвинені й у самок, і у самців). Сумка для виношування дитинчат є у більшості сумчастих, однак не в усіх вона розвинена однаковою мірою; є види, у яких сумка відсутня.

Інша характерна риса сумчастих — це особлива будова нижньої щелепи, нижні (задні) кінці якої загнуті усередину. Коракоїдна кістка в сумчастих злита з лопаткою, як у вищих ссавців, — це відрізняє їх від однопрохідних. Будова зубної системи — важлива класифікаційна ознака ряду сумчастих.

Характерна будова молочних залоз сумчастих — вони мають соски, до яких прикріплюються тільки що народжені дитинчата. Протоки молочних залоз відкриваються з краю сосків, як у мавп і у людини, а не у внутрішній резервуар, як у більшої частини ссавців.

Основна відмінність сумчастих від усіх інших ссавців — це особливості їхнього розмноження. Дитинчата в сумці матері спершу такі малі й недорозвинені, що у перших спостерігачів виникло запитання: чи не народжуються вони безпосередньо в сумці?

Виявилося, що зародок у сумчастих починає розвиватися в матці. Однак зі стінками матки він майже не зв’язаний і значною мірою є лише «жовтковим мішком», вміст якого швидко виснажується. Задовго до того, як зародок повністю сформується, йому вже нема чим харчуватися, і його «передчасне» народження стає необхідністю.

Тривалість вагітності сумчастих дуже мала, особливо у примітивних форм (наприклад, у опосума або сумчастих кішок від 8 до 14 днів, у коали вона досягає 35, а у кенгуру — 38—40 днів).

Немовля дуже мале. Його розміри не перевищують 25 мм у великого сірого кенгуру — найбільшого представника ряду; у примітивних комахоїдних і хижаків воно ще менше — понад 7 мм. Маса немовляти від 0,6 до 5,5 г.

Але яким би недорозвиненим не було дитинча сумчастих, не можна сказати, що воно слабке і позбавлене енергії. Якщо відокремити його від матері, воно може прожити понад.дві доби.

У кенгурових пацюків і деяких опосумів буває тільки одне дитинча, у коали й бандикутів іноді народжуються двійні. У більшості комахоїдних і хижих сумчастих дитинчат набагато більше: 6—8 і навіть до 24. Як правило, число дитинчат відповідає числу сосків матері, до яких вони повинні прикріпитися.

Спочатку сосок сумчастих має подовжену форму. Коли до нього прикріплюється дитинча, на його кінці розвивається стовщення, пов’язане, очевидно, з виділенням молока; це допомагає дитинчаті триматися за сосок, який воно увесь час із силою стискає ротом. Відокремити його від соска, не розірвавши йому рот або не ушкодивши залози, дуже складно.

Дитинча сумчастих пасивно одержує молоко, кількість якого регулює мати за допомогою скорочень мускулатури молочного поля. Дитинча, яке оберігається й постачається їжею, швидко росте. Розвиваються задні лапи, стаючи довшими від передніх; відкриваються очі, і за кілька тижнів нерухомість замінюється свідомою діяльністю. Дитинча починає відриватися від соска й висувати голову із сумки. Перший час, коли воно хоче вилізти назовні, його не пускає мати, яка може регулювати розмір вихідного отвору сумки. Різні види сумчастих проводять у сумці різний термін — від декількох тижнів до декількох місяців.

Перебування дитинчати в сумці закінчується, як тільки воно стає здатним годуватися не молоком, а іншою їжею. Мати звичайно заздалегідь підшукує гніздо або лігвище, де попервах час діти живуть під її наглядом.

Є думка, що ряд Сумчасті поділяється на 2 підряди: Багаторізцеві сумчасті і Дворізцеві сумчасті. До першого належать більш примітивні комахоїдні й хижі особини, до другого — травоїдні сумчасті.

IV.Узагальнення, систематизація й контроль знань і вмінь учнів

Робота з підручником

Школярі розглядають малюнки на с. 224—226, ознайомлюються з особливостями розмноження й розвитку ссавців. Потім вони читають текст на с. 224—226. Перевірити свої знання учні можуть, відповівши на запитання 1—4 на с. 226.

Потім школярі розглядають малюнки на с. 227—229, ознайомлюються з яйцекладними й сумчастими ссавцями. Перевірити свої знання учні можуть, відповівши на запитання 1—3 на с. 230.

Робота із зошитом

Виконати завдання в зошиті [3, с. 78—79].

V.Самостійна робота учнів

Учні ознайомлюються з рубрикон» «Запам’ятайте найважливіше» на с. 226 і 229, при необхідності записують висновки в зошит.

VI.Підсумки уроку

Школярі самостійно підбивають підсумок уроку, звертаючи увагу на ті нові знання, яких вони набули в процесі цього уроку.

VII.Домашнє завдання

У підручнику [1] прочитати § 50, 51, відповісти па запитання 1 7 після § 51 на с. 230.

У зошиті [3, с. 78—79] виконати завдання.

 

Яндекс.Метрика >