загрузка...
-->
“Внесок українських вчених у розвиток космонавтики” PDF Печать E-mail


“Внесок українських вчених у розвиток космонавтики”






Становлення  космічної  галузі  України  почалося  в  1937  році  зі створення в
Харків­ському   авіаційному   інституті   Харківської   реактивної   групи   під
керівництвом  Г.  Проскури, що здійснила запуск великої стратосферної ракети під
Харковом.
У  1951  році  за  рішенням  Радянського  Уряду великий автомо­більний завод, що
будується  в  Дніпро­петровську,  був перетворений у завод № 586 для виробництва
радянських  ракет  Р-1. Для реалізації проекту по створенню ракети Р-12 з новими
бойовими  якостями  в  1954  році  на  території заводу було створене самостійне
Особливе  конструкторське  бюро,  головним  конструктором  якого був призначений
Михайло  Янгель.  У  1966  році  завод  №  586  був  перейменований  у Південний
машинобудівний  завод,  а  конструкторське  бюро  № 586 – у конструкторське бюро
“Південне”.
У  1957  році  на  базі  бойової ракети Р-12 була створена космічна ракета-носій
“Космос”, що була в експлуатації до 1977 року.
Українські   підприємства   й   організації   “Комунар”,  “Арсенал”,  “Моноліт”,
Евпаторійський  космічний  центр  брали  участь  у  підготовці   запуску першого
штучного супутника Землі, виведеного на орбіту 4 жовтня 1957 року.
З  початку  60-х років підприємства України почали розробку і виробництво систем
керування,  бортової автоматики й інших систем і приладів для космічних об'єктів
і комплексів.
12  квітня  1961 року російська модифікована міжконтинентальна балістична ракета
Р-7,   обладнана   приладами   підприємств  “Комунар”  і  “Арсенал”,  вивела  на
навколоземну   космічну   орбіту  першого  в  історії  людства  космонавта  Юрія
Гагаріна.
Діяльність   конструкторського  бюро  “Південне”  у  сфері  наукових  досліджень
почалася в 1961 році з розробки космічних апаратів “Метеор” і “Стріла”.
У   1962   році   ракета-носій   “Космос”   вивела  на  орбіту  перший  супутник
дніпропетровської  розробки  ДС-2,  а  в  1967  році  ракетою-носієм “Космос” на
орбіту був виведений орієнтований в атмосфері супутник “Космічна стріла”.
З  1965  року  в  конструкторському бюро “Південне” почалися роботи зі створення
серії малих уніфікованих супутників для проведення наукових досліджень.
У  середині  60-х  років завод і конструкторське бюро “Південне” почали розробку
космічних ракет-носіїв “Циклон" на базі бойових міжконтинентальних ракет Р-36.
У  1969  році  з  ініціативи  конструкторського  бюро  “Південне” по створенню і
реалізації  міжнародної  космічної програми “Інтеркосмос” відбулося виведення на
орбіту першого супутника -  “Інтеркосмос-1”.
У  рамках  співробітництва  з  Французьким  космічним центром протягом 1971-1982
років  були  здійснені  запуски  наукових  супутників  серії “Ореол”, створеними
конструкторським бюро “Південне” і Южмашем.
На   початку   70-х  років  конструкторське  бюро  “Південне”  початок  розробку
автоматичних універсальних орбітальних станцій з орієнтацією на Землю і Сонце.
Фахівцями  конструкторського  бюро  “Південне”  була  зроблена технічна допомога
Індійської  організації  космічних  досліджень  під  час  розробки  і запусків у
1975-1979 роках індійських супутників “Ариабхата” і “Бхаскара”.
У  1976  році  в  конструкторському  бюро “Південне” під керівництвом Володимира
Уткіна  почалися  роботи  зі  створення  космічного ракетного комплексу “Зеніт”,
розробка й іспити якого продовжувалися протягом 10 років.
На  початку  80-х  років  почалися  роботи  з  запусків космічних апаратів серії
“Океан” для дистанційного зондування і дослідження Світового океану.
Для  реалізації  космічної  діяльності  в  незалежній  Україні  в  1992 році був
створений  спеціальний  орган  виконавчої  влади  Національне космічне агентство
України.
Через  два  роки  була  прийнята  перша  Державна  космічна  програма України на
1993-1997 роки.
У  нових  умовах успішно почалися розвиток і розробка нових космічних проектів і
програм.
У  1995  році  Державне  конструкторське  бюро “Південне” і виробниче об'єднання
“Южмаш"   разом  з  партнерами  зі  США,  Росії  і  Норвегії  почали  реалізацію
унікального  проекту  “Морський старт” по створенню ракетно-космічного комплексу
з однойменною назвою.
У  тому  ж  році  з космодрому Плесецк ракета-носій “Циклон-3” зробила запуск на
орбіту першого супутника під юрисдикцією України “Сич-1”.
У  1996  році  були  створені Інститут космічних досліджень і Національний центр
керування й іспиту космічних засобів у місті Євпаторія.
На  черговій  сесії  Верховної  Ради  України  в  1996  році був прийнятий Закон
України “Про космічну діяльність”.
У  1997 році Державне конструкторське бюро “Південне” у кооперації з російськими
й  українськими  підприємствами  почали створення космічного ракетного комплексу
“Дніпро”  на  базі міжконтинентальних балістичних ракет РС-20 (SS-18 “Сатана” по
класифікації НАТО).
У  рамках  розвитку  міжнародного співробітництва в листопаду 1997 року відбувся
політ  першого  космонавта-дослідника  незалежної  України  Леоніда  Каденюка  в
складі екіпажа американського космічного корабля «Колумбія» місії STS –87.
З  метою  підвищення  ефективності  космічної  діяльності  України в 1998 році в
сферу  керування Національного космічного агентства були передані підприємства й
установи космічної галузі.
З  1999  року  почалася  активна реалізація міжнародних і національних космічних
програм.
У  березні 1999 року відбувся перший запуск ракети-носія “Зеніт-3SL” по програмі
“Морський  старт”,  коли  на  орбіту  був  виведений  макет  супутника. У жовтні
ракета-носій  “Зеніт-3SL”  здійснила  перший  комерційний  запуск  із  плавучого
космодрому  і  вивела  на  геостаціонарну  орбіту американський супутник зв'язку
Direc TV - 1R.
У  квітні  1999  року  був  реалізований перший запуск ракети-носія “Дніпро”, що
вивів на орбіту англійський супутник “Уосат-12”.
У  липні 1999 року ракета-носій “Зеніт-2” запустила на орбіту україно-російський
супутник дистанційного зондування Землі “Про”.
Запуск   ракетою-носієм   “Зеніт-3SL”  американського  супутника  PanAmSat-9  по
програмі “Морський старт” відбувся в липні 2000 року.
У  вересні  2000  року ракета-носій “Дніпро-1” успішно запустила п'ять іноземних
невеликих  супутників:  “Саудисат-1A”  і  “Саудисат-1Б,  що належать Саудівської
Аравії, італійські “Унисат” і “Мегсат”, і малайзійський супутник “Тиунгсат”.
У  2001  році  були  здійснені  шість  пусків  українських ракет-носіїв Зеніт-2,
Зеніт-3SL,  Циклон-2,  Циклон-3. Виведені на орбіти 15 космічних апаратів, одним
із  яких  був  україно-російський космічний апарат “АУОС-СМ-КФ”, призначений для
реалізації   програми   дослідження   сонячної  активності  в  рамках  спільного
україно-російського проекту “КОРОНАС".
15  червня  2002 року був здійснений останній до цього часу пуск РН "Зеніт-3SL".
Був виведений на орбіту космічний апарат "Galaxy IIIC".
24  жовтня  2002  року  Верховна  Рада  України  прийняла Третю Загальнодержавну
(Національну) космічну програму України на 2003-2007 роки.
20  грудня  2002  року  конверсійна ракета-носій "Дніпро" вивела на орбіту шість
космічних апаратів закордонних замовників.
Як  бачимо,  внесок українських вчених у розвиток світової космонавтики є досить
солідним і багатим.






 

Яндекс.Метрика >