загрузка...
-->
“Реактивні літаки” PDF Печать E-mail

“Реактивні літаки”






1. Історія створення реактивних літаків
У  1910  році,  лише  через  рік  після  бурхливих успіхів європейських пілотів,
знайшовся  безумець, що ризикнув скасувати... сам повітряний гвинт, людина, якій
знаменитий  Густав  Ейфель сказав: "Ви випередили свою епоху на тридцять, а те і
на  всі  пятдесят років!" 24-літній румун Анри Коанда, що виставив на Паризькому
авіасалоні  1910 року незвичайний безгвинтовий літак, ризикнув злетіти на ньому.
І  хоча  поле  не  удався  -  машина  упала,  ледь  перемахнувши  через забір, у
гвинтомоторної  силової  установки,  який призначена була довга служба, з'явився
поки слабенький, але цілком реальний конкурент - реактивний двигун
По  суті,  силова  установка  цього  літака  була  дійсним  повітряно-реактивним
двигуном.  Правда,  сучасної турбіни, що перетворить енергію газового струменя в
обертальний  рух  компресора,  на  аероплані  Коанда  стояв  звичайний поршневий
50-сильний  мотор.  Він  і  пускав  у  хід  відцентровий  компресор, що постачав
ненажерливу камеру згоряння великими масами повітря...
Талановитий  румунський  інженер замахнувся на пропелер занадто рано. Повітряний
гвинт  ще  кілька  десятиліть  справно  "тягав"  літаки усіх видів і призначень,
допомагав  рекордним апаратам досягати максимальних швидкостей, обґрунтувався на
вертольотах і автожирах.

2. Яскраві представники реактивних літаків
минулого і сучасності
БІ – 1

Ракетний  винищувач  БІ-1  (СРСР,1942). Двигун - ЖРД Д-1А конструкції Л.Душкина,
тяга  - 1100 кг. Розмах - 6,48 м.Довжина - 5,25 м. Площа крила - 7,00 м2. Злітна
вага  -  1680  кг.  Вага порожнього - 950 кг. Вага палива й окислювача - 600 кг.
Швидкість  максимальна  (розрахункова)  -  970  км/ч. Озброєння-2 гармати ШВАК -
20-мм.
Прект  БІ-1, розпочатий на передодні війни співробітниками КБ В.Ф. Болховитинова
Олександром  Яковичем  Березняком  і  його  колегою Олексієм Михайловичем Ісаєв,
Наркомат  авіаційної  промисловості  схвалив  і  перший же день війни, 22 червня
1941  року.  Через  три  тижні  проект  був готовий. На його реалізацію - випуск
креслень і будівлю машини в металі - відпустили... 35 днів!
Через  40  днів БИ-1, щоправда, поки не в металі, а дереві - дюраль став великим
дефіцитом  -  викотили  з цеху. Машина була ще просто планером - ракетний двигун
Л.С.Душкина   виявився   "вогкуватий"   для  літних  іспитів.  Навіть  на  землі
двигателисти  не ризикували наближатися до працюючого Жрд-прятались в укритті.До
того  ж окислювач - азотна кислота - активно руйнував баки, трубопроводи, усі, з
чим стикався.
Поки  доводили  двигун,  літак  усе-таки  побував  у  повітрі. Його випробував у
безмоторному,   по-планерному,  польоті  льотчик  випробувач  Б.Н.Кудрин."Мене,-
згадує  Кудрин,-буксирували на Пе-2 Якимов, Байкалов і некторие інші льотчики. Я
не  пам'ятаю зараз, скільки було зроблено польотів, але, у всякому разі, чимало.
Я  зняв  цілий  ряд характеристик, пригодившихся в наслідку на першому вогневому
вильоті..."
Перший  "вогневий  виліт"  вже  в евакуації, на Уралі, зробив льотчик-випробувач
Григорій   Якович  Бахчиванджи.Відбулося  це  15  травня  1942  року.  Очевидець
польоту,  відомий  учений,  професор  В.С.Пишнов  так згадував про той знаменний
день:"На  уральському  аеродромі  зібралися  інженери,техніки,  льотчики, учені.
Уперше  я  побачив,  скільки  людей  набудовано  не реактивну "хвилю", як велика
армія  першовідкривачів.  Усі вони були людьми реактивної ери, що прийшли до неї
в  повній  готовності,  з  розумінням  її  значення.  Кожний був завантажений до
межі...Погляди  всіх  тих,  що зібралися звернулися до реактивного сопла. І от з
нього  вирвалося  слабке  полум'я, а потім роздалося оглушливе ревіння.Вогненний
смолоскип  витягнувся  на  3-4  метра.  Літак рушив, швидко прискорюючи рух. Він
побіг по літній смузі, легко відірвався і став набирати висоту..."
Пізніше  іспиту  цього унікального літака і його модифікацій продовжили льотчики
Б.Кудрин,   К.Груздев   і   А.Пахомов.Розрахункова  швидкість  БИ  повинна  була
перевищувати  900  км/ч.  В  одному з польотів Бахчиванджи досяг 800 км/год, але
загинув на, що вийшла з підпорядкування машині.

ГЛОСТЕР G.40

Літак  Глостер  G.40  (E28/39)  (Англія,1941).  Двигуни-трд  W2B з тягою 690 кг.
Розмах-8,8  м.  Довжина-7,6  м.  Злітна  вага-1770 кг. Швидкість максимальна-745
км/ч.  Наведені  дані  відповідають  другому  зразку  G.40, які здійснили перший
політ  у  березні  1943  року.  Призначався  літак для проведення літних іспитів
турбореактивних двигунів різних моделей.
Англійський  конструктор  Френк  Уіттл  займався  спочатку  ТРД  на свій страх і
ризик,  без  усякої підтримки з боку офіційних відомств. Допомогли йому приватні
фірми,  на  засоби  яких  і  був  побудований  і  перший,  поки  ще слабенький і
ненадійний   екземпляр   двигуна.   Нарешті   після   численних   переробок  ТРД
обґрунтувався  на  спеціально  побудованому літаку "Глостер"(E.28/39), що зробив
перший політ у травні 1941 року.
Успіх  підстьобнув  міністерство  авіації  й  уряд.  Займатися  ТРД  типу  Уитла
доручили  фірмі  "Ровер".  Її  фахівці  зуміли  спроектувати і побудувати кілька
досвідчених   зразків.   З   1942   року   замовлення   передали  відомій  фірмі
"Ролс-Ройс".
З  двигунами  "Ровер"  і  "Ролс-Ройс" піднімалися в небо кілька літаків з маркою
"Глостер".  Один  з  них, G.40, уперше стартував у 1941 році, розвив у 1943 році
швидкість   745   км/ч.   Улітку   1942   року  з  іспитового  аеродрому  злетів
двухдвигательний "Глостер" G.40.

Міг – 9

Винищувач  Міг-9  (И300)  (СРСР,  1946). Двигуни - 2ТРД РД-20 з тягою по 800 кг.
Розмах  -  9,50  м.  Площа  крила  -  21,00 м2. Вага злітна - 5070 кг. Швидкість
максимальна  -  910  км/ч.  Потовк  практичний - 13 тис. м. Дальність - 1100 км.
Озброєння  - 1 пушка 37-мм, 2 пушки 30-мм. Максимальна швидкість - 965 км/ч. Час
набору висоти 5 тис. м - 4,3 хв.
24  квітня 1946 року досвідчений винищувач І-300 (Ф) під пілотуванням льотчика -
випробувача   А.Гринчика   зробив  перший  політ.  Другий  і  третій  екремпляри
майбутнього  Міг-9  випробувачі  М.Галлай, Г.Шиянов, Ю.Антипов. Швидкість літака
перевищила 900 км/ч.
Нова  техніка - нові проблеми. Одну з них Мить-9 підніс у самому кінці державних
іспитів.  Вилетівши  на відстріл гармат у повітрі, льотчик-випробувач А.Кочетков
повернув  на  аеродром  літак відразу з двома зупиненими двигунами. Стихли вони,
ледь пролунали перші вистрели.
Спочатку   конструктори   грішили   на   порохові  гази,  що  ніби-то  заглушили
повітрянолюбиві  ТРД. Але причина виявилася зовсім не в хімії, а в аеродинаміці.
Гарячі  струмені  газів,  що  виникають перед повітрезаплюваниками двигунів, так
змінювали  обтікання  компресора,  що  передні лопатки потік обтікав під занадто
великим  кутом  атаки.  У  результаті - сильна вібрація. Двигун захлинався через
так  званий  помпаж.  З  ним  вдалося  справитися, і незабаром Міг-9 надійшов на
озброєння Радянських ВВС.

Lockheed F-117A Nighthawk
Малопомітний тактичний ударний літак

Літак  Локхід  F-117  став  переможцем  у  конкурсі секретних ("black") проектів
експериментальної   технології   "невидимки"   (EST   -   Ехреrімеntаl   Stealth
Technology)  1975-76  р.  Оснащений турбореактивними двигунами Дженерал Електрик
(General  Electric)  CJ610,  перший літак EST уперше піднявся в повітря в грудні
1977  р.  з  бази  Грум  Лейк  у  штаті  Невада.  Було  створено  два  зменшених
досвідчених    зразки    літака    для    відпрацьовування    різних   варіантів
експериментальної  технології.  Хоча  обидва  літаки  в 1978 і 1980 р. потерпіли
катастрофи,   багатообіцяючі   результати   іспитів  привели  до  розробки  двох
досвідчених  повномасштабних машин YF-117A-LO, за яких пішли 57 серійних літаків
F-117A.  Літак  F-117А  був  оголошений  діючим  у  1983  р., але для дотримання
таємності  програми літак злітав тільки вночі із секретної бази в Тонопа. Тільки
наприкінці  1989 р., коли програму, нарешті, остаточно розсекретили, літак почав
свої  польоти  в  денний  час.  F-117А,  красномовно  прозвані  "Воблин  Гоблин"
("Wobblin  Goblin"),  більше  відповідали  прізвиську  своїх пілотів "Блек Джет"
("Black  Jet"),  а офіційно називалися Найт Хоук (Night Hawk). Перша з цих машин
була  використана  в  грудні  1989  р.  в  одній  з  фаз  операції  "Джаст Кіз",
проведеної  США  по  перевезенню панамського генерала Мануеля Норьеги. Наступною
акцією  була участь у конфлікті в Перській затоці, коли один з цих літаків наніс
перший бомбовий удар в операції "Бура в пустелі" 17 січня 1991 р.
F-117  —  це спеціалізований тактичний ударний літак, призначений насамперед для
нічних  високоточних  атак  особливо  важливих цілей у ході автономних одиночних
вильотів.  Він  може  також  використовуватися  для  тактичної  радіоелектронної
розвідки   районів,   прикритих  засобами  ПВО  супротивника.  F-117  радикально
відрізняється  від машин попередніх поколінь. По-перше, звичайне ракетно-бомбове
озброєння  поступилося  місцем  високоточній зброї. По-друге, виживаність у зоні
дії ПВО забезпечується не стільки бронюванням, скільки прихованістю польоту.
F-117,  що  вперше злетів у 1981 р., довгий час тримався в таємниці, оскільки на
ньому  вперше  застосована  нова  маловідбиваюча  форма і його основний секрет —
зовнішні  обведення.  І тільки 21 квітня 1990 року відбулася його перша публічна
демонстрація.
Мала   помітність  F-117  дозволяє  літаку  здійснювати  політ  над  територією,
прикритої   засобами   ПВО  супротивника,  на  підвищеній  висоті.  Це  поліпшує
поінформованість  льотчика  про  тактичну  обстановку,  полегшує  пошук наземних
цілей  на  великій  дальності  і  забезпечує більш стрімку траєкторію бомб, а це
підвищує  точність  бомбометання  і  збільшує  проникаючу здатність боєприпасів.
Можливість  польоту  не  на  гранично  малій  висоті підвищує також ефективність
лазерного  підсвічування  мети  для власних керованих бомб. За свідченням облич,
що  бачили  в  1990  р.  польоти, F-117A звичайно здійснює крейсерський політ на
висоті  6100—7600  м,  потім  знижується  до  висоти  600—1525  м для підвищення
точності  бомбометання.  Воно  виробляється  з  горизонтального  польоту, і його
точність близько 1 м.
F-117  —  літак  з низькорозміщеним крилом, V-об-різним оперенням і надкрильними
повітрезахоплювачами  двигунів.  Широко  використовуються  фасеточние  форми, що
забезпечують  основну  частку  (90%)  зниження ЕПР. Насамперед це відноситься до
фюзеляжу,  що  має  незвичайну  пірамідальну  конфігурацію.  Ліхтар  кабіни,  що
відкривається  нагору,  виконаний  у  виді  цільної  конструкції,  п'ять панелей
застеклення   мають   багатошарове  електропровідне  золотовмісне  покриття  для
запобігання   РЛ   опромінення   внуштрікабінного   устаткування  і  спорядження
льотчика.   Крило   великої   стріловидності,   трапецієподібне,   зі  скошеними
фасеточними закінцівками, має двухлонжеронну конструкцію.
Кабіна  одномісна  з  оглядом  тільки вперед. За нею, зверху фюзеляжу, є приймач
системи  дозаправлення  паливом  у польоті, що подсвечивается вночі за допомогою
фари,  розміщеної  у виступі зверху кабіни льотчика. Літак хитливий по тангажу і
нишпоренню,   і  тому  використовується  складна  система  забезпечення  штучної
стійкості.  З  1991  м;  по  програмі  ОСПР встановлюється автомат тяги. Система
повітряних  сигналів  має  чотири  ПВД  на  штангах  фасеточної  форми в носовій
частині  машини. Датчики кута атаки що убираються. Автопілот забезпечує політ по
запрограмованому   маршруті.   Автомат  тяги  дозволяє  літаку  вийти  на  рубіж
застосування   зброї   з   точністю   до  декількох  секунд.  Застосована  також
оптоелектронна система навігації, виявлення і супроводи цілей.
Перші  широкомасштабні операції з використанням F-117 розгорнулися під час війни
з  Іраком  у  1991  році.  Літаки  виконали  1271 виліт і скинули 2000 т бомб із
лазерним    наведенням.    Генерал-лейтенант    Ч.   Горнер,   командуючий   ВВС
багатонаціональних  сил  у  зоні  Перської затоки, заявив, що малопомітні літаки
типу  F-117A  і  В-2  і  в майбутньому будуть незамінні в локальних надзвичайних
конфліктах.

 

Яндекс.Метрика >