...
МАТЕРІАЛІСТИЧНА КАРТИНА СВІТУ ОЧИМА АСТРОНОМІЇ PDF Печать E-mail


МАТЕРІАЛІСТИЧНА КАРТИНА  СВІТУ  ОЧИМА АСТРОНОМІЇ

Метагалактика  і  космологія.  Галактики,  подібно  до зір, бу­вають подвійними,
кратними,  утворюють  групи  і  скупчення.  Біль­шість  галактик  зосереджено  в
скупченнях.  Скупчення  галактик,  як  і  скупчення  зір,  бувають  розсіяними і
кульовими,  містять  десятки,  іноді  тисячі  членів. Найближче до нас скупчення
галактик  знаходиться  в  сузір'ї Діви (мал.) на відстані близько 20 млн. пк (20
Мпк).
Найбільший  каталог  (складений  в  Росії)  містить  близько  30  000  галактик,
яскравіших  від  15-ї  зоряної величини. За допо­могою потужного телескопа можна
сфотографувати  багато  сотень мільйонів галактик до 23—25-ї зоряної величини, з
яких  найвіддаленіші  важко  відрізнити  від  слабких  зір;  відстань  до  них —
міль­ярди світлових років.
В  останні  роки  з'ясувалося,  що  в  просторовому  розподілі  галактик і їхніх
скупчень    спостерігається   певна   закономірність   —   чарунково-стільникова
структура.  Стінки  цих  чарунок,  які  скла­даються  з  безлічі галактик, мають
товщину  3—4  Мпк,  а  розміри  самих  чарунок близько 100 Мпк. Великі скупчення
галактик утворюють вузли цих чарунок.
Уся    спостережувана   система   галактик   і   їхніх   скупчень   називає­ться
Метагалактикою. Метагалактика — частина безмежного Все­світу.
У  Метагалактиці  діє  закон  червоного  зміщення  Хаббла,  і  ви­знано, що таке
зміщення  справді  відображає  особливості  руху галактик, неперервне збільшення
відстаней  між  ними. Це озна­чає, що галактики віддаляються від нас (і одна від
одної)  в  усі  сторони  й тим швидше, чим далі вони від нас. Цей процес охоплює
всю  спостережувану  частину  Всесвіту,  а  можливо,  і  весь Всесвіт, тому його
назвали  розширенням Всесвіту. На можливість розширення Всесвіту вперше вказав у
своїх  працях  радянський  учений  О. О. Фрідман (1888—1925) на основі загальної
теорії  відносності  А.  Ейнштейна  (1879—1955).  Зроблено це за кілька років до
відкриття закону Хаббла.



Мал. Частина скупчення галактик у сузір’ї Діви.

Наука,  що  вивчає  Всесвіт  як  єдине ціле, називається кос­мологією. Більшість
існуючих   космологічних   теорій   грунтується   на   теорії   тяжіння,  фізиці
елементарних  частинок,  загальній  тео­рії відносності та інших фундаментальних
фізичних  теоріях  і,  звичайно,  на  астрономічних спостереженнях. У космології
широ­ко  використовується  метод  моделювання,  вчені будують теоретич­ні моделі
Всесвіту,   шукають   спостережні   факти,   на  основі  яких  можна  перевірити
правильність  теоретичних  висновків.  За­стосування  ЕОМ  дає  змогу виконувати
потрібні  при  цьому розра­хунки. Зокрема, такі розрахунки показали, що під дією
граві­таційних  сил  практично  однорідне  на  самому початку середови­ще кінець
кінцем  за мільярди років набуло структури, яка спостерігається у Всесвіті в наш
час.  Реальний  Всесвіт,  як  виявилося, добре описується моделями розширюваного
Всесвіту,  з яких випливає, що раніше галактики були в середньому ближче одна до
одної,  ніж  тепер,  а 10—15 млрд. років тому середня густина матерії у Всесвіті
була  настільки  великою,  тем­пература  настільки  високою,  що  речовина могла
існувати   тільки   у   вигляді  елементарних  частинок.  У  процесі  розширення
утворю­валися  хімічні  елементи й поступово формувалися галактики, зорі та інші
об'єкти.   Теорія   розширення   Всесвіту   дає  змогу  пояснити  спостережуване
співвідношення  вмісту  водню й гелію в зорях. Випромінювання, здійснене гарячим
газом  мільярди ро­ків тому, ще до утворення галактик, доходить до нас з великих
відстаней  і  досі,  тому  й  назване реліктовим. Існування його було теоретично
передбачене   задовго   до   виявлення.   Енергія   ре­ліктового  випромінювання
максимальна    в   ділянці   дуже   коротких   (міліметрових)   радіохвиль.   Це
випромінювання  надходить  рівно­мірно  з  усіх напрямів неба. Приймаючи його за
допомогою  радіо­телескопів,  ми  дістаємо  інформацію  про  фізичні властивості
ре­човини  на  ранніх  етапах  розширення Всесвіту, коли її густина була в сотні
мільйонів  разів  вища,  ніж  у  наш  час.  Відкриття реліктового випромінювання
підтвердило   висновки   теорії   про  те,  що  речовина  тоді  була  гарячою  і
розподілялась рівномірно.
Що  являв  собою  Всесвіт до початку розширення, на найраніших його етапах, і чи
зміниться  в  майбутньому  розширення  стис­канням? Це дуже складні питання, над
розв'язанням яких пра­цюють нині вчені.
Ідеалісти  і  богослови  поспішають  скористатися  тим,  що при­рода зазначеного
явища  поки  що  не  вивчена.  Вони  квапляться  зро­бити  вигідний  для релігії
висновок  про  те,  що  початок розширен­ня Всесвіту був породжений надприродним
«божественним  актом».  Така  нічим не обгрунтована вигадка потрібна противникам
матеріалізму   для   нібито   наукового  підтвердження  біблійної  леген­ди  про
створення  світу.  Однак  усе  величезне  різноманіття  якісних змін матерії, що
спостерігаються  в процесі розширення Мета­галактики, відбувається без порушення
законів  збереження  і  не  потребує ніяких надприродних сил. Відкриття еволюції
нашої  Метагалактики  є  грандіозною  перемогою  людського розуму. Це досягнення
означає  проникнення людини в глибини Все­світу, в його далеке минуле і розбиває
міф про обмеженість людського пізнання.
На  противагу  релігії, яка приписує все, що відбувається, волі бога і твердить,
що  світ  непізнаванний,  наука  крок  за  кро­ком пізнає Всесвіт, спираючись на
здобуті  знання,  а не на дог­му чи сліпу віру. Наука строго розмежовує відоме й
гадане,  гадане  і невідоме. Сила науки в її русі вперед. Вона поступово замінює
гадане  твердо  встановленим,  а  невідоме  замінює гада­ним. Цим наука постійно
доводить необмежені можливості пізнан­ня природи.
Матеріалістична  наука  вважає  безглуздим  питання  про  по­чаток  світу  і про
походження  Всесвіту.  Весь  досвід  людства  показує,  що  матерію  не можна ні
створити,  ні  знищити.  Вона  лише  змінює  форму  свого  існування. У Всесвіті
відбуваються   безперервний   розвиток   і  зміна  не  тільки  органічної,  а  й
неор­ганічної  речовини  т-  вічний  кругообіг  її,  а  не просто повторення вже
пройдених  етапів.  Сучасні  уявлення  про  Всесвіт  спираються не тільки на всю
сукупність наук про природу, а й на філософію.
Всесвіт  безмежний  у  часі  й  просторі. Він ніколи не мав по­чатку і ніколи не
матиме  кінця, він завжди існував і буде іс­нувати. Все це стосується Всесвіту в
цілому,  точніше,  матерії,  з  якої  він  складається.  Окремі  ж його частини,
наприклад  Земля,  Сонячна  система,  зорі  й навіть зоряні системи — галактики,
виникають,  проходять  довгий  час розвитку і колись припинять своє існування, з
тим  щоб матерія, яка їх утворює, набула нової форми. Повільно змінюється і весь
навколишній  Всесвіт.  Про це свідчить, наприклад, триваюче збільшення відстаней
між  галактиками.  На  зміну  віджилим  світам виникають нові. На них з часом за
сприятливих  умов може виникнути життя, яке, по­ступово ускладнюючись, відтворює
свій найвищий вияв — розумні мислячі істоти.
У  наш  час  ми  не  можемо  ще навіть приблизно оцінити, у якої кількості зір є
планети  (поки  в  інших  зір'планет  не  виявлено),  на  скількох  з  них могло
зародитися  життя,  де  воно  встигло  відтворити  розумних  істот і техніку, що
допускає  можливість  обміну  інформацією  з іншими цивілізаціями. Ми знаємо, що
центральне  тіло  нашої  планетної  системи  — Сонце — звичайна зоря. І Сонце, й
Земля,  й  інші  члени  Сонячної  системи  склада­ються  з  тих  самих  хімічних
елементів   і   підлягають   тим  же  за­конам  фізики,  що  й  інші  тіла,  які
спостерігаються   на  найріз­номанітніших  відстанях.  Тому  умови,  які  колись
привели  до  за­родження  життя  на  Землі,  повинні  реалізовуватися  і в інших
ділянках  Всесвіту,  навіть коли ці умови пов'язані з рідкісним збігом обставин.
Осередки  життя, а тим більше розумного, можуть бути віддаленими один від одного
дуже  великими від­станями, що дуже ускладнює їх пошук. Розвиток науки й техніки
дасть   змогу  у  майбутньому  відповісти  на  питання  про  поширення  життя  у
Всесвіті.
Можлива  унікальність  земної  цивілізації підвищує відпові­дальність людства за
збереження природи нашої планети й життя на ній в ім'я миру і прогресу.

 

Яндекс.Метрика >