загрузка...
-->
ЕКЛІПТИКА. ВИДИМИЙ РУХ СОНЦЯ І МІСЯЦЯ PDF Печать E-mail


ЕКЛІПТИКА. ВИДИМИЙ РУХ СОНЦЯ І МІСЯЦЯ

У  даній  місцевості кожна зоря кульмінує завжди на одній і тій самій висоті над
горизонтом,  бо  її  кутова  відстань  від  полюса світу і небесного екватора не
змінюється.  Сонце ж і Місяць змінюють висоту, на якій кульмінують. Звідси можна
зробити  висновок,  що  їхнє  положення  відносно зір (схилення) змінюється. Нам
відомо,  що  Земля  рухається навколо Сонця, а Місяць навколо Землі. Простежимо,
як змінюється внаслідок цього положення обох світил на небі.
Якщо  за точним годинником помічати проміжки часу між верхніми кульмінаціями зір
і  Сонця,  то  можна  переконатися,  що проміжки між кульмінаціями зір на чотири
хвилини  коротші  за проміжки між кульмінаціями Сонця. Пояснюється це тим, що за
період  одного  оберту  навколо  осі  (добу)  Земля  проходить  при­близно '/365
частину  свого шляху навколо Сонця. А нам зда­ється, що Сонце зсувається на фоні
зір  на  схід  — у бік, про­тилежний добовому обертанню неба. Цей зсув становить
близько  1°.  Щоб  повернутися на такий кут, небесній сфері потрібно ще 4 хв, на
які  й  «запізнюється»  кульмінація  Сонця.  Отже,  в  резуль­таті руху Землі по
орбіті  Сонце  за  рік  описує на небі відносно зір велике коло, яке називається
екліптикою (мал. 1).
Оскільки  Місяць  робить  один  оберт  назустріч обертанню неба за місяць і тому
проходить  за  добу  не  1е,  а  приблизно 13е, то його кульмінації запізнюються
щодоби вже не на 4 хв, а на 50 хв.
Визначаючи  висоту  Сонця  опівдні,  помітили,  що  двічі  на  рік воно буває на
небесному  екваторі,  у  так  званих  точках  рівнодення.  Це відбувається в дні
весняного  і  літнього  рівнодення  (близько  21  березня і 23 вересня). Площина
горизонту  завжди  ділить небесний екватор навпіл (мал. 2). Тому в дні рівнодень
шлях  Сонця  над  горизонтом  дорівнює шляху його під горизонтом, отже, однакова
тривалість дня і ночі.
Яке схилення Сонця в дні рівнодень?
Рухаючись  по  екліптиці,  22  червня  Сонце  відходить  найдалі  від  небесного
екватора  в  бік  Північного  полюса  світу  (на  23°27'). Опівдні для північної
півкулі  Землі  воно знаходиться найвище над горизонтом (на цю величину вище від
небесного  екватора,  див.  мал.  1  і  2). День найдовший, він називається днем
літнього сонцестояння.
Великий  круг  екліптики  перетинає  великий  круг  небесного екватора під кутом
23°27'.   На   стільки  ж  Сонце  буває  нижче  від  екватора  в  день  зимового
сонцестояння,  22  грудня  (див.  мал.  1  і  2). Отже, цього дня висота Сонця у
верхній  кульмінації  змен­шується  порівняно  з  22  червня  на  46°54', і день
найкоротший.   (З   курсу   фізичної  географії  ви  знаєте,  що  відмінності  в
освіт­ленні  і  нагріванні  Землі  Сонцем зумовлюють її кліматичні пояси і зміну
пір року.)
Обожнювання  Сонця  в  давнину  породило  міфи, які описують події «народження»,
«воскресіння»  «бога-Сонця»,  що періодично повторюються протягом року: умирання
природи  взимку,  її  відрод­ження  навесні й т. ін. Християнські свята мають на
собі сліди культу Сонця.


Шлях  Сонця  пролягає  через  12  сузір'їв,  які назива­ються зодіакальними (від
грецького  слова зоон — тварина), а їх сукупність називається поясом зодіаку. До
нього  входять  такі  сузір'я:  Риби,  Овен,  Телець,  Близнюки, Рак, Лев, Діва,
Те­рези,  Скорпіон,  Стрілець, Козерог, Водолій. Кожне зодіакальне сузір'я Сонце
проходить  приблизно  за  місяць.  Точка  весняного  рівнодення  Т  (один з двох
перетинів екліптики з небесним еква­тором) лежить у сузір'ї Риб.
Зрозуміло,  що  опівночі  верхню  кульмінацію  проходить  зоді­акальне  сузір'я,
протилежне   тому,  в  якому  знаходиться  Сонце.  Наприклад,  у  березні  Сонце
проходить по сузір'ю Риб, а опівночі кульмінує сузір'я Діви.
Отже,  ми  переконалися, що видимий рух Місяця, який оберта­ється навколо Землі,
і  Сонця,  навколо якого обертається Земля, виявляється й описується однаково. І
на  основі  тільки цих спо­стережень не можна визначити, рухається Сонце навколо
Землі чи Земля навколо нього.
Планети  переміщуються  на  фоні зоряного неба значно склад­ніше. Вони рухаються
то  в  один,  то  в  інший  бік,  іноді  повільно  виписуючи  петлі (мал. 3). Це
зумовлено  поєднанням  їх  дійсного руху з рухом Землі. На зоряному небі планети
(у  перекладі  з давньогрецької «мандрівні») не мають постійного місця, так само
як  Місяць і Сонце. Тому на карті зоряного неба положення Сонця, Місяця і планет
можна вказати тільки для певного моменту.

Приклад   розв'язування   задачі
Задача.  Визначте  полуденну  висоту  Сонця  в  Архангельську  й  Ашхабаді в дні
літнього і зимового сонцестояння.


Зверніть  увагу  на  те,  як  пов'язана  різниця  полуденних  висот  Сонця в дні
сонцестоянь (для кожного міста) з відмінністю його схилення в ці дати.

 

Яндекс.Метрика >