...
ПЛОЩА РЕГІСТАН У САМАРКАНДІ PDF Печать E-mail

ПЛОЩА РЕГІСТАН У САМАРКАНДІ
Кажуть,  що  Тімур  колись сказав: «Я підкорив весь світ для того, щоб звеличити
Самарканд  і  Бухару».  Справді,  з  кінця XVI ст., коли Самарканд стає столицею
величезної  держави  Тімура,  починається  новий  розквіт архітектури. Величезні
цінності,   що  опинилися  в  руках  володарів  Самарканда  внаслідок  Тімурових
грабіжницьких  походів, а також розквіт торгівлі і ремесел сприяли спорудженню в
місті  великих будівель. Ще за Тімура прокладаються міські магістралі, зводяться
ансамблі  величезної  мечеті  Бібі-Ханим  у  північній  його частині та мавзолею
Гур-Емір, який домінує над південною частиною міста.

На  початку XV ст. в основному складається ансамбль центральної площі Самарканда
—  Регістан. Це було вже за правління онука Тімура — Улуг-Бека, широко освіченої
людини  і  відомого вченого-астронома. При ньому за Самаркандом будується велика
астрономічна  обсерваторія, а на площі Регістан — мусульманська школа — медресе,
де  також  споруджуються  будівлі  караван-сараю,  мечеті  та  ханаки  (монастир
дервішів),  що  чотирикутником  оточували  площу.  Згодом,  у XVII ст., ансамбль
площі  було  перебудовано,  і  він  набув  остаточного  вигляду.  Тоді  ж зодчий
Абул-Джаббар  споруджує  замість  розібраної  ханаки  медресе Шир-Дор (1635-1636
рр.),   а   через  десять  років  замість  караван-сараю  —  медресе  Тілля-Карі
(1646-1660  рр.).  З  південного  боку  було  розібрано  старі  будівлі  і площу
відкрито на південь. В XVIII ст. поблизу площі, за медресе
Шир-Дор,  споруджується  дванадцятигранний критий ринок Чарсу. Так було створено
один  з  найвизначніших ансамблів світу. Незважаючи на те, що споруди будувались
у   різний  час,  ансамбль  зводився  за  єдиним,  чітко  розробленим  планом  і
характеризується   композиційною  і  стилістичною  єдністю.  За  кілька  століть
ансамбль  дуже  зруйнувався:  вивітрилася  цегла, з якої збудовано всі споруди і
керамічне  їх  облицювання,  пообвалювалися бані і мінарети, пообсипалася чудова
мозаїка.  Завдяки  багаторічній  копіткій  роботі  реставраторів  в останні роки
ансамбль  постав у первісній красі: виросли його споруди, рівень площі знизився,
знято  нашарування  з  кам'яної  підлоги,  засяяли  відновлені мозаїчні панно на
фасадах.
Ансамбль  Регістана  видно  з  усіх  кінців  Самарканда,  він  велично панує над
низькою  забудовою старого міста. З широкої центральної площі, уквітчаної кущами
троянд,  кам'яними  сходами спускаємося на плити Регістана. З трьох сторін площу
обступають  могутні  портали  трьох  медресе,  а  поряд  урочисто  стоять високі
мінарети.  Яскраво  виблискує  глазурована  кераміка  мозаїчних  килимів,  якими
вкриті    стіни    —    темно-сині,   блакитні,   зелені,   білі,   жовтогарячі,
темно-коричневі,  чорні  —  ціла  симфонія  фарб. Могутні об'єми споруд, яскраво
освітлена  гладінь  укритих  орнаментами  площин і глибока тінь у порталах і під
аркадами  —  усе це створює казкову і неповторну красу. Ліворуч — осяяний сонцем
фасад  медресе  Улуг-Бека.  Він складається з величезного порталу, з стрілчастою
вгорі  аркою,  і двох мінаретів, що стоять поряд. Спокійно переливаються яскраві
фарби  орнаментів  з  квітів  та  рослин,  якими  прикрашено  стіни  споруди.  В
інкрустаціях,  крім  глазурованої кераміки,— вставки з мармуру. Фасад прикрашено
зірчастим  орнаментом,  що  символізує  зоряне  небо,—  певно, данина захопленню
Улуг-Бека  астрономією.  Через  невисокі  двері  потрапляємо  в  двір квадратної
форми.  По центру — величний портал мечеті, навкруги — двоярусні аркади галерей,
за  якими розміщені навчальні приміщення медресе — худжри. Над склепінням мечеті
височать  шоломоподібні  куполи  на  високих  барабанах, що оповиті орнаментом і
написами.  Навпроти  медресе Улуг-Бека — медресе Шир-Дор, дзеркальне відтворення
попереднього.  Його фасад яскраво освітлюється сонцем у другій половині дня. Над
стрілчастою  аркою  порталу  —  великі мозаїчні зображення левів (чи барсів), що
нападають  на ланей, та зображення сонячних дисків, подібних до людських облич,—
своєрідні  символи  Самарканда.  Орнаментація  фасаду  ще багатша, ніж у медресе
Улуг-Бека.  Площу замикає медресе Тілля-Карі, остання за часом споруда ансамблю.
Ліву  частину  Тілля-Карі  займає соборна мечеть з видовженим колонним залом, що
перекритий  куполом.  Серед  інших куполів ансамблю найбільший — купол мечеті. У
декорі  Тілля-Карі  широко  застосовується  розпис — кундаль, від якого походить
назва  мечеті — Позолочена. З площі відкривається широка панорама на південь, де
височить  бірюзовий  купол  мавзолею Гур-Емір. Велике враження справляє ансамбль
увечері,  коли  дивишся  на  нього, стоячи біля ринку Чарсу, після заходу сонця.
Тоді  лілові  громаддя  порталів, куполів та мінаретів утворюють казковий силует
на  фоні  західного  неба.  1  не  менше враження справляє він уночі, освітлений
мерехтливим  місячним  сяйвом  або  променями прожекторів, коли мозаїчне вбрання
споруд іскриться блиском дорогоцінних самоцвітів.

СІГРЕМ-БІЛДІНГ У НЬЮ-ЙОРКУ
Одним  з  видатних  архітекторів XX ст. був німецький зодчий Людвіг, Міс ван дер
Рое  (1886-1969).  Уже  в 1920-х рр. він стає провідним зодчим Німеччини. У 1926
р.  архітектор  споруджує  в Берліні прекрасний пам'ятник Карлу Лібкнехту і Розі
Люксембург,  сповнений  суворої  і  пристрасної  динаміки.  З  1930 р. він керує
відомою  архітектурною  школою  Баухауз, з приходом до влади гітлерівців емігрує
до  Америки.  У  післявоєнні  рої  американські монополії, що нажилися на війні,
займаються  будівництво  адміністративних споруд. В одному Нью-Йорку за короткий
час  було  збудовано  в  центрі  міста  безліч нових хмарочосів. У американській
архітектурі  процвітають  ідеї  створення  «наднаціонального»,  космополітичного
стилю.   Міс   ван  дер  Рое  давно  працював  над  проблемою  створення  нових,
співзвучних  сучасності форм. Він писав: «Архітектура — це воля часу, перенесена
в  простір...  вона  залежить від свого часу... Безнадійно використовувати форми
минулого  в  нашій  архітектурі».  На  думку  Міс  ван  дер  Рое, лаконізм форм,
простота  і  максимальний  вияв  структури  споруди  — це головне. Проте, якою б
простою  не  була  форма,  вона  мусить  бути  красивою.  Він писав: «Мову можна
використати  для  повсякденних  потреб  як  прозу, але коли ви вмієте дуже добре
розмовляти — яка чудова проза».
Скло  і  метал,  на  думку  Міс  ван дер Рое, якнайбільше відповідають характеру
нового  часу.  І  він споруджує хмарочоси у вигляді величезних паралелепіпедів з
металевими  каркасами  і суцільно заскленими фасадами. Однією з найкращих споруд
Міс  ван  дер  Рое  є  сорокаповерховий  хмарочос фірми Сігрем на П'ятій авеню в
Нью-Йорку.  Це  величезний  паралелепіпед,  що  легко  стоїть  на тонких опорах.
Дрібні  горизонтальні й вертикальні членування металевих рам ніби розчиняються в
гігантських  площинах  стін,  і  вся споруда нагадує фантастичний сяючий кристал
кольору   морської  води,  що  спокійно  і  владно  домінує  над  нагромадженням
навколишніх  будівель.  Щоб  підкреслити  панівне  становище  споруди в забудові
П'ятої  авеню,  перед  Сігрем-білдінг  створено  невелику  площу, звідки можна в
стрімкому   ракурсі  роздивитися  площину  фасаду,  що  здіймається  в  неосяжну
височінь.  Споруда  відзначається  високою  якістю  будівництва  та  інженерного
устаткування,  а  також  так званим гнучким плануванням внутрішніх приміщень, що
дає  змогу  робити їх будь-якими за формою та розмірами. «Наднаціональний» стиль
численних  повторень  Сігрем-білдінг  — блискучих рафінованих призм — певний час
був   модою   на   Заході  і  пропагувався  як  найвище  досягнення  архітектури
капіталістичного світу.



 

Яндекс.Метрика >