...
“Луцький замок – пам’ятка архітектури кінця 13 – початку 14 століття” PDF Печать E-mail






“Луцький замок – пам’ятка архітектури кінця 13 – початку 14 століття”





“Славетним  і  столичним”, - так називали волиняни Любартів замок у Луцьку в ХVI
ст.   Збудований   в   основному   великим   князем   Галицько-Волинської   Русі
Дмитром-Любартом  у  1340-1385 роках, як державна столична резиденція останнього
правителя  Галицько-Волинського  князівства,  він, хоч і з втратами, зберігся до
нинішніх часів і є єдиним столичним державним замком в Україні.
Всі  інші - приватні або державні незалежно від достоїнств їх архітектури, стану
збереження  й  реставрації  не  можуть  претендувати  на  місце поряд із Луцьким
замком.  Не кажучи вже про розрекламовані деякими місцевими патріотами, особливо
в  Галичині,  панські  палаци  й  монастирські  укріплення, які взагалі не можна
назвати замками.
З  припиненням  роду  князів Волинсько-Галицьких (1336-1337 рр.) Волинь перейшла
під  управління  литовських  князів.  Перший  на  Волині литовський православний
князь   Любарт  окремою  грамотою  затвердив  древні  права  єпископів  Луцьких,
збудував   у  Луцьку  замок  і  кафедральний  собор  на  честь  Апостола  Іоанна
Богослова.  В  період панування Польщі собор було зруйновано римо-католиками. На
сьогоднішній  день  на території замку в м. Луцьку зберігся Митрополичий будинок
і фундамент собору.

Однак  Волинянам  вже  давно варто було б говорити про те, що коли наприкінці ХV
ст.   татарські  орди  спопеляли  українські  села,  коли  Київ  став  суцільним
згарищем,  митрополит  був  убитий,  а  воєвода  разом із сім’єю і тисячами киян
продані  в  рабство,  тоді  саме  за мурами волинських і, в першу чергу Луцького
замків  знайшла  собі  захист правляча державна еліта Русі-України, довкола якої
гуртувалося   поспільство,   яке  миназиваємо  українським  етносом.  Саме  тоді
столичний  замок  спричинив  переростання  міста  у Лучеськ 0Великий на Стирі, і
поспільство  хана  Перекопської орди відкрило своє дипломатичне представництво у
Луцьку.  В  1929  році  великий  князь  Литви,  луцький  князь Вітовт, приймав у
тутешньому замку монархів європейських держав.
Замкові  мури  й  башти,  окрім  захисту  наших  предків в найдраматичніший час,
зберегли  для Волині й України 1 млн. 500 тисяч історичних документів і, що лише
5-та  частина  з  них  й  до  сьогодні  прочитана,  видрукувана  й знаходиться у
науковому  обігу.  Причому зроблено це було в час царського самодержавства, а за
рокирадянської  влади  і  незалежності  України  їх  опрацьовано  менше, ніж 0,5
відсотка.  А  декотрі  з  цих  документів  написані рукою гетьмана України Івана
Виговського  в бутність писаря Луцької замкової канцелярії. Тут уже - універсали
гетьмана  Мазепи,  матеріали  у  справі  слідства і страти Данила Братковського,
заява  Івана  Федорова, описи міст і сіл, замків і маєтків, храмів і монастирів,
документи з життя, праці і побуту всіх станів населення.
Вже  від  самого  моменгу заложення луцький замок грає величезну ролю. В
1349  році  Казимир, король польський, по занятті Галичини прибуває на Волинь та
несподіваним  нападом  П займає. Один тільки Луцьк, завдяки укріпленому замкові,
ие  піддався;  навпаки,  звідси  наступного року кн. Любарт починає протинаступ,
наслідком якого Волинь знову опинилася під його владою.
За  мурами замку збиралися сейми і з’їзди правлячої еліти, в їх числі й такі, що
впливали  не  тільки  на  долю Волині, а й всієї Русі-України (нелегальний з’їзд
1969  року з приводу підписання Люблінської Унії) та сприяли українському етносу
(організаційне зібрання православного братства 1 вересня 1916 року).
В  замковому  дворі ще від давньоруських часів діяв собор Івана Богослова -
найвизначніша  святиня і духовна столиця східної Волині. В ній захоронені луцькі
князі  і  єпископи,  серед  них  і  будівничий  замку  Дмитро-Любарт. Перед його
вівтарем  заключали  договори  й  складали  присяги  державні  урядовці. В ньому
висвячували  волинських  священиків  і  єпископів  та  освячували шлюби й шлюбні
угоди.  Великий  князь  Литви  і князь луцький Вітовт освятив тут заручини своєї
дочки   Софії   і  московського  царевича  Василя  -  сина  переможця  татар  на
Куликовському  полі  Дмитрія  Донського.  То  ж неспроста шлюбні пари нині знову
починають   відвідувати   Луцький   замок,   а  працівники  історико-культурного
заповідника  планують  зробити  для  них  весільне  свято  змістовним і особливо
урочистим.
Дирекція заповідника вбачає в цьому одне з джерел для виживання, оскільки
заходи  з  фінансування  реставрації  замків  від іноземних фондів чи за рахунок
включення    його    до    списку    пам’яток   Юнеско   або   ж   розвитку   як
екскурсійно-туристичного  об’єкту  еврорегіону  “Буг”  позитивних результатів не
дали.
Не  одержав  Луцький  замок фінансової підтримки і від держави в час його
відвідання  віце-прем’єром,  то  того ж істориком і академіком, який відіслав за
милостинею  до  місцевих бізнесменів, ні з нагоди святкування на найвищому рівні
800-річчя  Галицько-волинського  князівства,  як  столична резиденція останнього
правителя  цієї  держави.  Як  тут не пошкодуєш, що харківський нащадок виявився
людиною небагатою і нерозважливою.
То  ж  сьогодні  вічний  страж Волині заліковує завдані часом рани коштом
поодиноких  любителів  старовини,  що  його  відвідують,  та дітей-школярів, які
несуть  дані  батьками копійки, щоб побувати у царстві середньовіччя та з висоти
його  головної  межі  оглянути  старий  Луцьк  і почути захоплюючу розповідь про
минуле міста.

 

Яндекс.Метрика >